Псалми

Псалом 88

1 Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина.

2 Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!

3 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.

4 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:

5 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! Се́ла.

6 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,

7 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?

8 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!

9 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!

10 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.

11 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.

12 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!

13 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.

14 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!

15 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!

16 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!

17 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,

18 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,

19 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!

20 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:

21 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,

22 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!

23 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,

24 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!

25 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —

26 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.

27 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“

28 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.

29 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,

30 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!

31 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,

32 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,

33 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!

34 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,

35 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!

36 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:

37 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,

38 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. Се́ла.

39 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —

40 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,

41 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!

42 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.

43 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,

44 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.

45 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,

46 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! Се́ла.

47 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

48 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?

49 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? Се́ла.

50 Де Твої́ перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?

51 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,

52 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!

53 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!

詩篇

第88篇

1 為可拉後裔而作[for the sons of Korah]的詩歌,就是以斯拉人希幔的訓誨詩,交與伶長。用麻哈拉利暗俄調。)耶和華─拯救我的神啊,我晝夜在你面前呼求[cried]

2 願我的禱告達到你面前;求你側耳聽我的呼求。

3 因為我心裏滿了患難;我的性命臨近墳墓[grave]

4 我算和下坑的人同列,如同無力[hath no strength]的人一樣。

5 被解脫[Free]在死人中,好像被殺的人躺在墳墓裏。他們是你不再記念的,他們是你手所剪除的[they are cut off from thy hand]

6 你把我放在極深的坑裏,在黑暗地方,在深處。

7 你的忿怒重壓我身;你用一切的波浪困住我。細拉。

8 你把我所認識的隔在遠處,使我為他們所憎惡;我被拘困,不得出來。

9 我的眼睛因困苦而哀痛[mourneth]。耶和華啊,我天天求告你,向你舉手。

10 你豈要行奇事給死人看嗎?難道死人[dead]還能起來稱讚你嗎?細拉。

11 豈能在墳墓裏述說你的慈愛嗎?豈能在滅亡中述說你的信實嗎?

12 你的奇事豈能在幽暗裏被知道嗎?你的公義豈能在忘記之地被知道嗎?

13 耶和華啊,我呼求你;我早晨的禱告要達到你面前。

14 耶和華啊,你為何丟棄我?為何掩面不顧我?

15 我自幼受苦,幾乎死亡;我受你的驚恐,甚至慌張。

16 你的烈怒漫過我身;你的驚嚇把我剪除。

17 這些終日如水環繞我,一齊都來圍困我。

18 你把我的良朋密友隔在遠處,使我所認識的人進入黑暗裏。

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33

34

35

36

37

38

39

40

41

42

43

44

45

46

47

48

49

50

51

52

53

Псалми

Псалом 88

詩篇

第88篇

1 Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина.

1 為可拉後裔而作[for the sons of Korah]的詩歌,就是以斯拉人希幔的訓誨詩,交與伶長。用麻哈拉利暗俄調。)耶和華─拯救我的神啊,我晝夜在你面前呼求[cried]

2 Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!

2 願我的禱告達到你面前;求你側耳聽我的呼求。

3 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.

3 因為我心裏滿了患難;我的性命臨近墳墓[grave]

4 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:

4 我算和下坑的人同列,如同無力[hath no strength]的人一樣。

5 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! Се́ла.

5 被解脫[Free]在死人中,好像被殺的人躺在墳墓裏。他們是你不再記念的,他們是你手所剪除的[they are cut off from thy hand]

6 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,

6 你把我放在極深的坑裏,在黑暗地方,在深處。

7 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?

7 你的忿怒重壓我身;你用一切的波浪困住我。細拉。

8 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!

8 你把我所認識的隔在遠處,使我為他們所憎惡;我被拘困,不得出來。

9 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!

9 我的眼睛因困苦而哀痛[mourneth]。耶和華啊,我天天求告你,向你舉手。

10 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.

10 你豈要行奇事給死人看嗎?難道死人[dead]還能起來稱讚你嗎?細拉。

11 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.

11 豈能在墳墓裏述說你的慈愛嗎?豈能在滅亡中述說你的信實嗎?

12 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!

12 你的奇事豈能在幽暗裏被知道嗎?你的公義豈能在忘記之地被知道嗎?

13 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.

13 耶和華啊,我呼求你;我早晨的禱告要達到你面前。

14 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!

14 耶和華啊,你為何丟棄我?為何掩面不顧我?

15 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!

15 我自幼受苦,幾乎死亡;我受你的驚恐,甚至慌張。

16 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!

16 你的烈怒漫過我身;你的驚嚇把我剪除。

17 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,

17 這些終日如水環繞我,一齊都來圍困我。

18 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,

18 你把我的良朋密友隔在遠處,使我所認識的人進入黑暗裏。

19 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!

19

20 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:

20

21 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,

21

22 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!

22

23 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,

23

24 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!

24

25 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —

25

26 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.

26

27 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“

27

28 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.

28

29 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,

29

30 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!

30

31 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,

31

32 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,

32

33 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!

33

34 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,

34

35 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!

35

36 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:

36

37 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,

37

38 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. Се́ла.

38

39 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —

39

40 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,

40

41 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!

41

42 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.

42

43 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,

43

44 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.

44

45 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,

45

46 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! Се́ла.

46

47 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

47

48 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?

48

49 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? Се́ла.

49

50 Де Твої́ перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?

50

51 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,

51

52 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!

52

53 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!

53

1.0x