ПсалмиПсалом 43 |
|
1 |
|
2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх: |
|
3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив! |
|
4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав! |
|
5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова: |
|
6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас, |
|
7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені, |
|
8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш! |
|
9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, — |
|
10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами: |
|
11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток. |
|
12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів, |
|
13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в! |
|
14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць, |
|
15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас. |
|
16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, — |
|
17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника. |
|
18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили, |
|
19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги! |
|
20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, — |
|
21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого? |
|
22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, — |
|
23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних. |
|
24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди! |
|
25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту? |
|
26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі. |
|
27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою! |
詩篇第43篇 |
|
1 |
|
2 因為你是賜我力量的神，為何丟棄我呢？我為何因仇敵的欺壓時常哀痛呢？ |
|
3 |
|
4 我就走到神的祭壇，到我最喜樂的神那裏。神啊，我的神，我要彈琴稱讚你。 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
ПсалмиПсалом 43 |
詩篇第43篇 |
|
1 |
1 |
|
2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх: |
2 因為你是賜我力量的神，為何丟棄我呢？我為何因仇敵的欺壓時常哀痛呢？ |
|
3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив! |
3 |
|
4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав! |
4 我就走到神的祭壇，到我最喜樂的神那裏。神啊，我的神，我要彈琴稱讚你。 |
|
5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова: |
5 |
|
6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас, |
6 |
|
7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені, |
7 |
|
8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш! |
8 |
|
9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, — |
9 |
|
10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами: |
10 |
|
11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток. |
11 |
|
12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів, |
12 |
|
13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в! |
13 |
|
14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць, |
14 |
|
15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас. |
15 |
|
16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, — |
16 |
|
17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника. |
17 |
|
18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили, |
18 |
|
19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги! |
19 |
|
20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, — |
20 |
|
21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого? |
21 |
|
22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, — |
22 |
|
23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних. |
23 |
|
24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди! |
24 |
|
25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту? |
25 |
|
26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі. |
26 |
|
27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою! |
27 |