ПсалмиПсалом 88 |
|
1 |
|
2 Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід! |
|
3 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“. |
|
4 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві: |
|
5 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! Се́ла. |
|
6 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих, |
|
7 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів? |
|
8 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє! |
|
9 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм! |
|
10 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш. |
|
11 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів. |
|
12 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив! |
|
13 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє. |
|
14 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя! |
|
15 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують! |
|
16 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого! |
|
17 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю, |
|
18 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься, |
|
19 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого! |
|
20 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду: |
|
21 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою, |
|
22 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́! |
|
23 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати, |
|
24 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників! |
|
25 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, — |
|
26 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його. |
|
27 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“ |
|
28 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів. |
|
29 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний, |
|
30 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба! |
|
31 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх, |
|
32 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх, |
|
33 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння! |
|
34 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності, |
|
35 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́! |
|
36 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові: |
|
37 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце, |
|
38 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. Се́ла. |
|
39 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, — |
|
40 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́, |
|
41 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну! |
|
42 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем. |
|
43 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив, |
|
44 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його. |
|
45 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю, |
|
46 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! Се́ла. |
|
47 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь? |
|
48 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́? |
|
49 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? Се́ла. |
|
50 Де Твої́ перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності? |
|
51 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів, |
|
52 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять! |
|
53 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь! |
Der PsalterPsalm 88 |
|
1 Ein Psalmlied |
|
2 HErr GOtt, mein Heiland, ich schreie Tag und |
|
3 Laß mein Gebet vor dich kommen; neige deine |
|
4 Denn meine See LE ist voll Jammers, und mein Leben ist nahe bei der |
|
5 Ich bin geachtet gleich denen, die |
|
6 Ich liege unter |
|
7 Du hast |
|
8 Dein Grimm drücket mich |
|
9 Meine Freunde hast du ferne von mir |
|
10 Meine Gestalt ist |
|
11 Wirst du |
|
12 Wird |
|
13 Mögen denn deine Wunder in Finsternis erkannt werden, oder deine Gerechtigkeit im Lande, da man nichts gedenket? |
|
14 Aber ich schreie zu dir, HErr |
|
15 Warum verstößest du, HErr, meine See LE und verbirgest dein Antlitz vor mir? |
|
16 Ich bin elend und ohnmächtig, daß ich so verstoßen bin, und leide dein Schrecken |
|
17 Dein Grimm gehet über mich |
|
18 Sie umgeben mich täglich wie Wasser und umringen mich miteinander. |
|
19 Du machest, daß meine Freunde |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
|
46 |
|
47 |
|
48 |
|
49 |
|
50 |
|
51 |
|
52 |
|
53 |
ПсалмиПсалом 88 |
Der PsalterPsalm 88 |
|
1 |
1 Ein Psalmlied |
|
2 Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід! |
2 HErr GOtt, mein Heiland, ich schreie Tag und |
|
3 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“. |
3 Laß mein Gebet vor dich kommen; neige deine |
|
4 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві: |
4 Denn meine See LE ist voll Jammers, und mein Leben ist nahe bei der |
|
5 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! Се́ла. |
5 Ich bin geachtet gleich denen, die |
|
6 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих, |
6 Ich liege unter |
|
7 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів? |
7 Du hast |
|
8 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє! |
8 Dein Grimm drücket mich |
|
9 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм! |
9 Meine Freunde hast du ferne von mir |
|
10 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш. |
10 Meine Gestalt ist |
|
11 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів. |
11 Wirst du |
|
12 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив! |
12 Wird |
|
13 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє. |
13 Mögen denn deine Wunder in Finsternis erkannt werden, oder deine Gerechtigkeit im Lande, da man nichts gedenket? |
|
14 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя! |
14 Aber ich schreie zu dir, HErr |
|
15 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують! |
15 Warum verstößest du, HErr, meine See LE und verbirgest dein Antlitz vor mir? |
|
16 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого! |
16 Ich bin elend und ohnmächtig, daß ich so verstoßen bin, und leide dein Schrecken |
|
17 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю, |
17 Dein Grimm gehet über mich |
|
18 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься, |
18 Sie umgeben mich täglich wie Wasser und umringen mich miteinander. |
|
19 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого! |
19 Du machest, daß meine Freunde |
|
20 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду: |
20 |
|
21 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою, |
21 |
|
22 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́! |
22 |
|
23 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати, |
23 |
|
24 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників! |
24 |
|
25 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, — |
25 |
|
26 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його. |
26 |
|
27 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“ |
27 |
|
28 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів. |
28 |
|
29 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний, |
29 |
|
30 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба! |
30 |
|
31 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх, |
31 |
|
32 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх, |
32 |
|
33 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння! |
33 |
|
34 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності, |
34 |
|
35 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́! |
35 |
|
36 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові: |
36 |
|
37 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце, |
37 |
|
38 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. Се́ла. |
38 |
|
39 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, — |
39 |
|
40 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́, |
40 |
|
41 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну! |
41 |
|
42 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем. |
42 |
|
43 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив, |
43 |
|
44 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його. |
44 |
|
45 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю, |
45 |
|
46 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! Се́ла. |
46 |
|
47 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь? |
47 |
|
48 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́? |
48 |
|
49 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? Се́ла. |
49 |
|
50 Де Твої́ перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності? |
50 |
|
51 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів, |
51 |
|
52 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять! |
52 |
|
53 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь! |
53 |