ПсалмиПсалом 108 |
|
1 |
|
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною! |
|
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють, |
|
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них, |
|
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою! |
|
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане! |
|
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом! |
|
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́! |
|
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою! |
|
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував! |
|
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю! |
|
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости! |
|
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє! |
|
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері! |
|
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, — |
|
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її! |
|
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього! |
|
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива! |
|
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться! |
|
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло! |
|
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй, |
|
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі! |
|
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений! |
|
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи, |
|
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають. |
|
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене! |
|
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в! |
|
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме! |
|
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату! |
|
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду, |
|
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його! |
詩篇第108篇 |
|
1 上帝兮、余志已決、堨余心思、謳歌而頌美之兮、 |
|
2 清晨警醒、鼓瑟鼓琴兮。 |
|
3 在異邦中、必揄揚爾、在兆民間、必謳歌爾兮。 |
|
4 爾之仁慈、及乎霄漢、爾之真實、貫乎蒼兮。 |
|
5 上帝兮、峻極於天、光燭宇內兮、 |
|
6 願爾垂聽、大施譬力、拯爾選民兮。 |
|
7 上帝至聖、曾有應許、余聞之而竊喜兮、余將分封示劍、量度數割兮、 |
|
8 基列馬拿西、咸入我版圖兮、以法蓮若我兜鏊、猶大族爲我牧伯兮、 |
|
9 摩押境若我盤匜、以東地猶我履架、余勝非利士人、而作凱歌兮。 |
|
10 鞏固之城、誰導我入、以東之邑、誰使余得兮、 |
|
11 惟爾上帝、素棄我躬、惟爾上帝、今率余軍旅兮、 |
|
12 人力徒勞、求爾眷佑、免於患難兮、 |
|
13 上帝助余、蹂躪我敵、我惟賴之、大事以成兮。 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
ПсалмиПсалом 108 |
詩篇第108篇 |
|
1 |
1 上帝兮、余志已決、堨余心思、謳歌而頌美之兮、 |
|
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною! |
2 清晨警醒、鼓瑟鼓琴兮。 |
|
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють, |
3 在異邦中、必揄揚爾、在兆民間、必謳歌爾兮。 |
|
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них, |
4 爾之仁慈、及乎霄漢、爾之真實、貫乎蒼兮。 |
|
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою! |
5 上帝兮、峻極於天、光燭宇內兮、 |
|
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане! |
6 願爾垂聽、大施譬力、拯爾選民兮。 |
|
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом! |
7 上帝至聖、曾有應許、余聞之而竊喜兮、余將分封示劍、量度數割兮、 |
|
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́! |
8 基列馬拿西、咸入我版圖兮、以法蓮若我兜鏊、猶大族爲我牧伯兮、 |
|
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою! |
9 摩押境若我盤匜、以東地猶我履架、余勝非利士人、而作凱歌兮。 |
|
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував! |
10 鞏固之城、誰導我入、以東之邑、誰使余得兮、 |
|
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю! |
11 惟爾上帝、素棄我躬、惟爾上帝、今率余軍旅兮、 |
|
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости! |
12 人力徒勞、求爾眷佑、免於患難兮、 |
|
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє! |
13 上帝助余、蹂躪我敵、我惟賴之、大事以成兮。 |
|
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері! |
14 |
|
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, — |
15 |
|
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її! |
16 |
|
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього! |
17 |
|
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива! |
18 |
|
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться! |
19 |
|
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло! |
20 |
|
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй, |
21 |
|
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі! |
22 |
|
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений! |
23 |
|
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи, |
24 |
|
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають. |
25 |
|
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене! |
26 |
|
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в! |
27 |
|
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме! |
28 |
|
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату! |
29 |
|
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду, |
30 |
|
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його! |
31 |