Псалми

Псалом 48

1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом.

2 Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,

3 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,

4 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,

5 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!

6 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,

7 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?

8 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —

9 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —

10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!

11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.

12 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,

13 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!

14 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Се́ла.

15 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них.

16 Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! Се́ла.

17 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її,—

18 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!

19 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —

20 вона при́йде до роду батьків своїх,що світла вони не побачать навіки!

21 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!

Псалтирь

Псалом 48

1 Дирижёру хора. Песнь сыновей Корея.

2 Слушайте, все народы, внимательно прислушайтесь, все люди.

3 Знатные и безродные, бедные и богатые, слушайте меня:

4 уста мои скажут мудрость, а мысли вам понимание дадут.

5 Я прислушаюсь к мудрости, арфой и песней моей я раскрою загадки.

6 Почему я должен бояться грядущих несчастий, а также всех лжецов, окружающих меня?

7 Доверяют некоторые лишь своему богатству и деньгами хвастают своими.

8 Никто не может жизнь купить за деньги, Бог им жизнь за приношение не продаст.

9 Жизнь слишком дорого стоит, любая мала плата,

10 и никто не может Богу заплатить сполна, чтобы жить вовеки и в могилу никогда не лечь.

11 Даже мудрец смертен, как и глупец, который, умирая, оставит другим своё богатство.

12 Могила им будет вечным домом, и хоть много земли они имели, умерли всё равно.

13 Даже богатые не в силах жизнь свою продлить — все, словно звери, смертны.

14 Такова судьба тех, кто верит только в свои силы и тех, кто следует их примеру. Селах

15 Люди подобны овцам: могила загоном им будет, смерть будет их пастухом. Тела их истлеют в могилах вдали от роскоши их дворцов.

16 Но Бог к Себе возьмёт мою душу и от могилы избавит меня. Селах

17 Не стоит пугаться, если стал твой сосед богаче и дом его великолепней,

18 он ничего не сможет взять с собою после смерти, с ним роскошь его не пойдёт.

19 При жизни богатый человек преуспевающим себя считал, и все вокруг ему хвалу превозносили.

20 Но, когда настанет день и этот человек последует за предками своими, тогда больше солнечного света не увидит он.

21 Богатые не понимают, что они не будут вечно жить, — все умрут, как звери умирают.

Псалми

Псалом 48

Псалтирь

Псалом 48

1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом.

1 Дирижёру хора. Песнь сыновей Корея.

2 Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,

2 Слушайте, все народы, внимательно прислушайтесь, все люди.

3 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,

3 Знатные и безродные, бедные и богатые, слушайте меня:

4 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,

4 уста мои скажут мудрость, а мысли вам понимание дадут.

5 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!

5 Я прислушаюсь к мудрости, арфой и песней моей я раскрою загадки.

6 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,

6 Почему я должен бояться грядущих несчастий, а также всех лжецов, окружающих меня?

7 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?

7 Доверяют некоторые лишь своему богатству и деньгами хвастают своими.

8 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —

8 Никто не может жизнь купить за деньги, Бог им жизнь за приношение не продаст.

9 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —

9 Жизнь слишком дорого стоит, любая мала плата,

10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!

10 и никто не может Богу заплатить сполна, чтобы жить вовеки и в могилу никогда не лечь.

11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.

11 Даже мудрец смертен, как и глупец, который, умирая, оставит другим своё богатство.

12 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,

12 Могила им будет вечным домом, и хоть много земли они имели, умерли всё равно.

13 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!

13 Даже богатые не в силах жизнь свою продлить — все, словно звери, смертны.

14 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Се́ла.

14 Такова судьба тех, кто верит только в свои силы и тех, кто следует их примеру. Селах

15 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них.

15 Люди подобны овцам: могила загоном им будет, смерть будет их пастухом. Тела их истлеют в могилах вдали от роскоши их дворцов.

16 Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! Се́ла.

16 Но Бог к Себе возьмёт мою душу и от могилы избавит меня. Селах

17 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її,—

17 Не стоит пугаться, если стал твой сосед богаче и дом его великолепней,

18 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!

18 он ничего не сможет взять с собою после смерти, с ним роскошь его не пойдёт.

19 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —

19 При жизни богатый человек преуспевающим себя считал, и все вокруг ему хвалу превозносили.

20 вона при́йде до роду батьків своїх,що світла вони не побачать навіки!

20 Но, когда настанет день и этот человек последует за предками своими, тогда больше солнечного света не увидит он.

21 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!

21 Богатые не понимают, что они не будут вечно жить, — все умрут, как звери умирают.

1.0x