Псалми

Псалом 48

1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом.

2 Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,

3 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,

4 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,

5 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!

6 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,

7 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?

8 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —

9 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —

10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!

11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.

12 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,

13 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!

14 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Се́ла.

15 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них.

16 Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! Се́ла.

17 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її,—

18 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!

19 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —

20 вона при́йде до роду батьків своїх,що світла вони не побачать навіки!

21 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!

Псалтирь

Псалом 48

1 Начальнику хора. Сынов Кореевых. Псалом.

2 Слушайте сие все народы, внимайте все живущие во вселенной,

3 И сыны человеков, и сыны мужей, богатый равно как и нищий.

4 Уста мои изрекут премудрость и сердце мое произнесет слова разумения.

5 Приклоню ухо мое к притче, на гуслях изложу мою загадку.

6 Чего бояться мне во дни бедствия, когда злоба гонителей моих окружает меня?

7 О! надеющиеся на силу свою, и хвалящиеся множеством богатства своего!

8 Человек отнюдь не освободит брата, не даст Богу выкупа за него.

9 Дорог выкуп за душу, и не будет того во век,

10 Чтобы остался кто жить навсегда, и не видел могилы.

11 Все видят, что умирают умные, равно как невежда и несмысленный погибают, и оставляют другим имение свое.

12 У них в мыслях, что домы их вечны и что жилища их из рода в род; они называют именами своими земли:

13 Но человек в чести не долго пребудет, он сравнится с скотом, который закалают.

14 Сей путь им кажется надежным, и последующие за ними одобряют их мнения (Села.)

15 Но как овец заключат их в преисподнюю, смерть будет пастырем их, и наутро будут ходить по ним праведники, и образ их изгладит преисподняя, лишив их жилища.

16 Напротив того, Бог избавит душу мою от рук преисподней; ибо Он приемлет меня. (Села.)

17 Не бойся, когда богатеет человек, когда возрастает слава дому его.

18 Ибо умирая не возьмет ничего, не пойдет за ним слава его.

19 Ибо душу его ублажают при жизни его, и славят тебя, что ты удовлетворяешь себе.

20 Но он пойдет в жилище отцев своих, где вечно не видят света.

21 Человек в чести, если не разумевает, сравнится со скотом, который закалают.

Псалми

Псалом 48

Псалтирь

Псалом 48

1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом.

1 Начальнику хора. Сынов Кореевых. Псалом.

2 Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,

2 Слушайте сие все народы, внимайте все живущие во вселенной,

3 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,

3 И сыны человеков, и сыны мужей, богатый равно как и нищий.

4 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,

4 Уста мои изрекут премудрость и сердце мое произнесет слова разумения.

5 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!

5 Приклоню ухо мое к притче, на гуслях изложу мою загадку.

6 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,

6 Чего бояться мне во дни бедствия, когда злоба гонителей моих окружает меня?

7 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?

7 О! надеющиеся на силу свою, и хвалящиеся множеством богатства своего!

8 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —

8 Человек отнюдь не освободит брата, не даст Богу выкупа за него.

9 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —

9 Дорог выкуп за душу, и не будет того во век,

10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!

10 Чтобы остался кто жить навсегда, и не видел могилы.

11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.

11 Все видят, что умирают умные, равно как невежда и несмысленный погибают, и оставляют другим имение свое.

12 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,

12 У них в мыслях, что домы их вечны и что жилища их из рода в род; они называют именами своими земли:

13 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!

13 Но человек в чести не долго пребудет, он сравнится с скотом, который закалают.

14 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Се́ла.

14 Сей путь им кажется надежным, и последующие за ними одобряют их мнения (Села.)

15 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них.

15 Но как овец заключат их в преисподнюю, смерть будет пастырем их, и наутро будут ходить по ним праведники, и образ их изгладит преисподняя, лишив их жилища.

16 Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! Се́ла.

16 Напротив того, Бог избавит душу мою от рук преисподней; ибо Он приемлет меня. (Села.)

17 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її,—

17 Не бойся, когда богатеет человек, когда возрастает слава дому его.

18 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!

18 Ибо умирая не возьмет ничего, не пойдет за ним слава его.

19 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —

19 Ибо душу его ублажают при жизни его, и славят тебя, что ты удовлетворяешь себе.

20 вона при́йде до роду батьків своїх,що світла вони не побачать навіки!

20 Но он пойдет в жилище отцев своих, где вечно не видят света.

21 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!

21 Человек в чести, если не разумевает, сравнится со скотом, который закалают.

1.0x