Псалми

Псалом 48

1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом.

2 Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,

3 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,

4 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,

5 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!

6 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,

7 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?

8 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —

9 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —

10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!

11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.

12 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,

13 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!

14 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Се́ла.

15 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них.

16 Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! Се́ла.

17 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її,—

18 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!

19 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —

20 вона при́йде до роду батьків своїх,що світла вони не побачать навіки!

21 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!

Псалтырь

Псалом 48

1 Руководителю хора Псалом сыновей Корея

2 Слушайте это, все народы, внимайте сему, все жители земли —

3 простые и знатные, богатые и бедные!

4 Слова, которые я скажу, — слова мудрые, размышления мои к наивысшему знанию ведут.

5 Ухо свое я к притче обращаю, игрой на лире открываю загадку свою.

6 Надо ль мне бояться во время смутное, когда зло предателей, по пятам идущих, меня окружает?

7 На состояние свое они полагаются, хвалятся множеством богатств своих.

8 Увы! Из плена смерти выкупиться никому не удастся, человек не сможет дать Богу плату за жизнь свою.

9 Слишком высока была б для него цена выкупа, чтобы он смог откупиться

10 и вечно жить, избежав ямы могильной.

11 Ибо всякий видит, что и мудрый умирает, что гибнет и глупый, и неразумный, оставляя богатство свое другим.

12 В мыслях у них, что дома их стоять будут вечно, жилища их — из рода в род; и имена свои собственные они своим землям дают.

13 Но человек, как бы ни был он велик, не вечен — коротка жизнь его, как у животного, что погибает.

14 Такова участь всех самонадеянных, и таков конец тех, кто речи их одобряет.

15 Идут они в могилу, как овцы, которых смерть пасет, над ними праведные владычествовать будут, когда настанет утро. Тела таковых истлевают в жилище их, в могиле.

16 Но мою жизнь Бог выкупит из плена могильногоОн примет меня к Себе.

17 Не беспокойся, что кто-то богатеет и хвалится тем, что много нажил добра.

18 Не возьмет он с собою ничего, умирая, не пойдет за ним вслед богатство его.

19 Хоть при жизни себя он счастливым считает (хвалить и тебя будут, если можешь о себе позаботиться),

20 но и он присоединится к предкам своим, которые света уже никогда не увидят.

21 Человек с богатством, но без понимания смысла жизни подобен животному, на погибель обреченному.

Псалми

Псалом 48

Псалтырь

Псалом 48

1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом.

1 Руководителю хора Псалом сыновей Корея

2 Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,

2 Слушайте это, все народы, внимайте сему, все жители земли —

3 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,

3 простые и знатные, богатые и бедные!

4 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,

4 Слова, которые я скажу, — слова мудрые, размышления мои к наивысшему знанию ведут.

5 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!

5 Ухо свое я к притче обращаю, игрой на лире открываю загадку свою.

6 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,

6 Надо ль мне бояться во время смутное, когда зло предателей, по пятам идущих, меня окружает?

7 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?

7 На состояние свое они полагаются, хвалятся множеством богатств своих.

8 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —

8 Увы! Из плена смерти выкупиться никому не удастся, человек не сможет дать Богу плату за жизнь свою.

9 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —

9 Слишком высока была б для него цена выкупа, чтобы он смог откупиться

10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!

10 и вечно жить, избежав ямы могильной.

11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.

11 Ибо всякий видит, что и мудрый умирает, что гибнет и глупый, и неразумный, оставляя богатство свое другим.

12 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,

12 В мыслях у них, что дома их стоять будут вечно, жилища их — из рода в род; и имена свои собственные они своим землям дают.

13 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!

13 Но человек, как бы ни был он велик, не вечен — коротка жизнь его, как у животного, что погибает.

14 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Се́ла.

14 Такова участь всех самонадеянных, и таков конец тех, кто речи их одобряет.

15 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них.

15 Идут они в могилу, как овцы, которых смерть пасет, над ними праведные владычествовать будут, когда настанет утро. Тела таковых истлевают в жилище их, в могиле.

16 Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! Се́ла.

16 Но мою жизнь Бог выкупит из плена могильногоОн примет меня к Себе.

17 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її,—

17 Не беспокойся, что кто-то богатеет и хвалится тем, что много нажил добра.

18 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!

18 Не возьмет он с собою ничего, умирая, не пойдет за ним вслед богатство его.

19 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —

19 Хоть при жизни себя он счастливым считает (хвалить и тебя будут, если можешь о себе позаботиться),

20 вона при́йде до роду батьків своїх,що світла вони не побачать навіки!

20 но и он присоединится к предкам своим, которые света уже никогда не увидят.

21 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!

21 Человек с богатством, но без понимания смысла жизни подобен животному, на погибель обреченному.

1.0x