ПсалмиПсалом 76 |
|
1 |
|
2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене! |
|
3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена: |
|
4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла. |
|
5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́. |
|
6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні, |
|
7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є: |
|
8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає? |
|
9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід? |
|
10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла. |
|
11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“. |
|
12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна, |
|
13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м! |
|
14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш? |
|
15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами, |
|
16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла. |
|
17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні. |
|
18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали. |
|
19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля! |
|
20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп. |
|
21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на. |
ПсалтирьПсалом 76 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
ПсалмиПсалом 76 |
ПсалтирьПсалом 76 |
|
1 |
1 |
|
2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене! |
2 |
|
3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена: |
3 |
|
4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла. |
4 |
|
5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́. |
5 |
|
6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні, |
6 |
|
7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є: |
7 |
|
8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає? |
8 |
|
9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід? |
9 |
|
10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла. |
10 |
|
11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“. |
11 |
|
12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна, |
12 |
|
13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м! |
13 |
|
14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш? |
14 |
|
15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами, |
15 |
|
16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла. |
16 |
|
17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні. |
17 |
|
18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали. |
18 |
|
19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля! |
19 |
|
20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп. |
20 |
|
21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на. |
21 |