Библия - Обещанное Восстановление

Псалми

Псалом 21

1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів.

2 Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!

3 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!

4 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!

5 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.

6 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.

7 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.

8 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!

9 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“

10 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!

11 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!

12 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!

13 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,

14 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!

15 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.

16 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.

17 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.

18 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!

19 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.

20 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!

21 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!

22 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.

23 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!

24 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,

25 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!

26 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —

27 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!

28 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,

29 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!

30 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!

31 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.

32 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!

Забур

Песнь 21

1 Дирижёру хора. На мотив «Лань на заре». Песнь Давуда.

2 Бог мой, Бог мой, почему Ты меня оставил? Почему остаёшься вдали, когда взываю о помощи?

3 Бог мой, я взываю днём – Ты не внемлешь, ночью – и нет мне успокоения.

4 Ты – Святой, восседающий на троне посреди хвалений Исраила.

5 На Тебя уповали наши отцы, уповали, и Ты избавлял их.

6 Они взывали к Тебе и обретали спасение, на Тебя уповали и не были разочарованы.

7 Я же червь, а не человек, в бесславии у людей, в презрении у народа.

8 Все, кто видит меня, надо мной смеются, оскорбляют меня, головой качают:

9 «Он полагался на Вечного, так пусть Вечный избавит его, пусть спасёт, раз он угоден Ему».

10 Но Ты вывел меня из утробы; Ты вложил в меня упование у груди материнской.

11 С рождения я на Тебя оставлен; от чрева матери Ты – мой Бог.

12 Не будь от меня далёк, ведь скорбь близка, а помощника нет.

13 Мои враги обступили меня, как множество быков, как крепкие быки Башана, они окружили меня;

14 раскрыли пасть свою на меня, как лев, что ревёт, терзая добычу.

15 Пролился я, как вода; все кости мои рассыпались.Сердце моё превратилось в воск и растопилось в груди.

16 Сила моя иссохла, как черепок, и к нёбу прилип язык. Ты положил меня в смертный прах.

17 Мои враги, как псы, обступили меня; сборище злых меня окружило, пронзили мне руки и ноги.

18 Я все свои кости могу перечесть, а они глядят и злорадствуют надо мной.

19 Они делят между собой мои одежды, бросают жребий о моём одеянии.

20 Но Ты, Вечный, не будь от меня далёк; Сила моя, поспеши мне на помощь.

21 Душу мою от меча избавь, защити мою жизнь от псов.

22 Спаси меня от львиной пасти и от рогов диких быков.

23 Я возвещу Твоё имя братьям моим и посреди собрания Тебя восхвалю.

24 Хвалите Вечного, боящиеся Его! Славьте Его, все потомки Якуба! Чтите Его, все потомки Исраила!

25 Ведь Он не презрел и не пренебрёг скорбью страдальца,не скрыл от него лица Своего, но внял его крику о помощи.

26 Тебя я хвалю в большом собрании; перед боящимися Тебя я исполню свои обеты.

27 Бедняки будут есть и насытятся, ищущие Вечного восхвалят Его. Да живут сердца ваши вовеки!

28 Все края земли вспомнят Вечного и обратятся к Нему, все племена склонятся пред Ним, .

29 потому что царство принадлежит Вечному, Он правит народами.

30 Все богачи на земле будут есть и поклоняться Ему; склонятся перед Ним все, кто уйдёт в прах, кто не властен удержать свою жизнь.

31 Потомки будут Ему служить, и грядущим поколениям будет рассказано о Владыке.

32 Придут и возвестят о праведности Его тем, кто родится позже, расскажут о том, что Он сотворил.

Псалми Псалом 21	Забур Песнь 21
1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів.	1 Дирижёру хора. На мотив «Лань на заре». Песнь Давуда.
2 Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!	2 Бог мой, Бог мой, почему Ты меня оставил? Почему остаёшься вдали, когда взываю о помощи?
3 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!	3 Бог мой, я взываю днём – Ты не внемлешь, ночью – и нет мне успокоения.
4 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!	4 Ты – Святой, восседающий на троне посреди хвалений Исраила.
5 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.	5 На Тебя уповали наши отцы, уповали, и Ты избавлял их.
6 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.	6 Они взывали к Тебе и обретали спасение, на Тебя уповали и не были разочарованы.
7 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.	7 Я же червь, а не человек, в бесславии у людей, в презрении у народа.
8 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!	8 Все, кто видит меня, надо мной смеются, оскорбляют меня, головой качают:
9 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“	9 «Он полагался на Вечного, так пусть Вечный избавит его, пусть спасёт, раз он угоден Ему».
10 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!	10 Но Ты вывел меня из утробы; Ты вложил в меня упование у груди материнской.
11 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!	11 С рождения я на Тебя оставлен; от чрева матери Ты – мой Бог.
12 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!	12 Не будь от меня далёк, ведь скорбь близка, а помощника нет.
13 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,	13 Мои враги обступили меня, как множество быков, как крепкие быки Башана, они окружили меня;
14 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!	14 раскрыли пасть свою на меня, как лев, что ревёт, терзая добычу.
15 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.	15 Пролился я, как вода; все кости мои рассыпались.Сердце моё превратилось в воск и растопилось в груди.
16 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.	16 Сила моя иссохла, как черепок, и к нёбу прилип язык. Ты положил меня в смертный прах.
17 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.	17 Мои враги, как псы, обступили меня; сборище злых меня окружило, пронзили мне руки и ноги.
18 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!	18 Я все свои кости могу перечесть, а они глядят и злорадствуют надо мной.
19 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.	19 Они делят между собой мои одежды, бросают жребий о моём одеянии.
20 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!	20 Но Ты, Вечный, не будь от меня далёк; Сила моя, поспеши мне на помощь.
21 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!	21 Душу мою от меча избавь, защити мою жизнь от псов.
22 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.	22 Спаси меня от львиной пасти и от рогов диких быков.
23 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!	23 Я возвещу Твоё имя братьям моим и посреди собрания Тебя восхвалю.
24 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,	24 Хвалите Вечного, боящиеся Его! Славьте Его, все потомки Якуба! Чтите Его, все потомки Исраила!
25 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!	25 Ведь Он не презрел и не пренебрёг скорбью страдальца,не скрыл от него лица Своего, но внял его крику о помощи.
26 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —	26 Тебя я хвалю в большом собрании; перед боящимися Тебя я исполню свои обеты.
27 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!	27 Бедняки будут есть и насытятся, ищущие Вечного восхвалят Его. Да живут сердца ваши вовеки!
28 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,	28 Все края земли вспомнят Вечного и обратятся к Нему, все племена склонятся пред Ним, .
29 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!	29 потому что царство принадлежит Вечному, Он правит народами.
30 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!	30 Все богачи на земле будут есть и поклоняться Ему; склонятся перед Ним все, кто уйдёт в прах, кто не властен удержать свою жизнь.
31 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.	31 Потомки будут Ему служить, и грядущим поколениям будет рассказано о Владыке.
32 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!	32 Придут и возвестят о праведности Его тем, кто родится позже, расскажут о том, что Он сотворил.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Псалми

Псалом 21

Забур

Песнь 21

Псалми

Псалом 21

Забур

Песнь 21

Старий завіт

Новий завіт

Псалми

Псалом 21

Забур

Песнь 21

Псалми

Псалом 21

Забур

Песнь 21

Старий
завіт

Новий
завіт