ПсалмиПсалом 74 |
|
1 |
|
2 Прославляємо, Боже, Тебе, прославляєм, бо близьке́ Твоє Ймення! Оповідають про чу́да Твої. |
|
3 „Коли при́йде година озна́чена, то Я буду суди́ти справедливо. |
|
4 Розтопи́лась земля, і всі її ме́шканці, та стовпи́ її змі́цнюю Я. Се́ла. |
|
5 Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви ро́га! |
|
6 Не підійма́йте ви рога свого́ догори́, не говоріть твердоши́йно, |
|
7 бо не від сходу, і не від за́ходу, і не від пусти́ні наді́йде пови́щення, |
|
8 але́ судить Бог: того Він пони́жує, а того повищує, — |
|
9 бо чаша в Господній руці, а шумли́ве вино повне мі́шаного, — і наливає Він з нього, усі ж безза́конні землі виссуть та вип'ють лиш дрі́жджі її! |
|
10 А я буду звіща́ти навіки, співатиму Богові Якова, |
|
11 відрубаю всі ро́ги безбожних, — роги праведного піднесу́ться! |
PsalmsPsalm 74 |
|
1 O GOD, why hast thou cast us off for ever? Why hath thine anger become inflamed against the sheep of thy flock? |
|
2 Remember thy congregation which thou hast possessed of old; the tribe of thine inheritance, which thou hast redeemed; this mount Zion, wherein thou hast dwelt. |
|
3 Exalt thy servants over those who are carried away by power; all those who oppress are enemies of thy sanctuary. |
|
4 Thine enemies exalted themselves in the midst of thy feasts; they set up their banners for signs. |
|
5 Thou knowest this as the exalted one who sits on high: they have hewn down the doors with axes as they would cut the trees of the forest. |
|
6 They have destroyed everything with axes and hammers. |
|
7 They have set fire to and burned thy sanctuary; they have defiled the dwelling place of thy name on earth. |
|
8 They said in their hearts, Let us destroy them together; let us abolish all the feast days of God from the land. |
|
9 They did not see the wonders thereof; for there is no more any prophet, neither is there among us any wise man. |
|
10 O God, how long shall the adversary reproach? Shall the enemy blaspheme thy name for ever? |
|
11 Why withdrawest thou thy hand, even thy strength from the midst of thy congregation? |
ПсалмиПсалом 74 |
PsalmsPsalm 74 |
|
1 |
1 O GOD, why hast thou cast us off for ever? Why hath thine anger become inflamed against the sheep of thy flock? |
|
2 Прославляємо, Боже, Тебе, прославляєм, бо близьке́ Твоє Ймення! Оповідають про чу́да Твої. |
2 Remember thy congregation which thou hast possessed of old; the tribe of thine inheritance, which thou hast redeemed; this mount Zion, wherein thou hast dwelt. |
|
3 „Коли при́йде година озна́чена, то Я буду суди́ти справедливо. |
3 Exalt thy servants over those who are carried away by power; all those who oppress are enemies of thy sanctuary. |
|
4 Розтопи́лась земля, і всі її ме́шканці, та стовпи́ її змі́цнюю Я. Се́ла. |
4 Thine enemies exalted themselves in the midst of thy feasts; they set up their banners for signs. |
|
5 Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви ро́га! |
5 Thou knowest this as the exalted one who sits on high: they have hewn down the doors with axes as they would cut the trees of the forest. |
|
6 Не підійма́йте ви рога свого́ догори́, не говоріть твердоши́йно, |
6 They have destroyed everything with axes and hammers. |
|
7 бо не від сходу, і не від за́ходу, і не від пусти́ні наді́йде пови́щення, |
7 They have set fire to and burned thy sanctuary; they have defiled the dwelling place of thy name on earth. |
|
8 але́ судить Бог: того Він пони́жує, а того повищує, — |
8 They said in their hearts, Let us destroy them together; let us abolish all the feast days of God from the land. |
|
9 бо чаша в Господній руці, а шумли́ве вино повне мі́шаного, — і наливає Він з нього, усі ж безза́конні землі виссуть та вип'ють лиш дрі́жджі її! |
9 They did not see the wonders thereof; for there is no more any prophet, neither is there among us any wise man. |
|
10 А я буду звіща́ти навіки, співатиму Богові Якова, |
10 O God, how long shall the adversary reproach? Shall the enemy blaspheme thy name for ever? |
|
11 відрубаю всі ро́ги безбожних, — роги праведного піднесу́ться! |
11 Why withdrawest thou thy hand, even thy strength from the midst of thy congregation? |