ПсалмиПсалом 21 |
|
1 |
|
2 Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого! |
|
3 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені! |
|
4 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих! |
|
5 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх. |
|
6 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились. |
|
7 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді. |
|
8 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють! |
|
9 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“ |
|
10 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї! |
|
11 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог! |
|
12 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́! |
|
13 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене, |
|
14 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть! |
|
15 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі. |
|
16 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене. |
|
17 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої. |
|
18 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені! |
|
19 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають. |
|
20 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну! |
|
21 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса! |
|
22 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів. |
|
23 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру! |
|
24 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве, |
|
25 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го! |
|
26 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, — |
|
27 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки! |
|
28 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів, |
|
29 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами! |
|
30 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти! |
|
31 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа. |
|
32 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив! |
詩篇第21篇 |
|
1 （此大闢所作使伶長歌之）耶和華兮、爾施大力、拯救我王、王喜不勝兮、 |
|
2 其心所欲、爾從之兮、其口所祈、爾聽之兮、 |
|
3 錫以繁祉、冠以金冕兮、 |
|
4 爾聽其祈、賜之遐齡、國祚綿長兮。 |
|
5 旣拯救之孔加、遂尊榮之丕著兮、 |
|
6 錫永福而加眷顧、使其欣喜兮、 |
|
7 至上之耶和華兮、王之所恃、蒙其恩寵不隕越兮、 |
|
8 維彼敵人、爲王所獲、憾汝之徒、爲爾所執兮、 |
|
9 耶和華怒而滅之兮、王亦怒投諸火爐而燬之兮、 |
|
10 盡夷其族、靡有孑遺兮、 |
|
11 彼謀不軌、厥計不成兮、 |
|
12 王挽弓射之、使敗北兮、 |
|
13 耶和華兮、施其力、當頌美之、我將謳歌以祝之兮。 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
ПсалмиПсалом 21 |
詩篇第21篇 |
|
1 |
1 （此大闢所作使伶長歌之）耶和華兮、爾施大力、拯救我王、王喜不勝兮、 |
|
2 Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого! |
2 其心所欲、爾從之兮、其口所祈、爾聽之兮、 |
|
3 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені! |
3 錫以繁祉、冠以金冕兮、 |
|
4 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих! |
4 爾聽其祈、賜之遐齡、國祚綿長兮。 |
|
5 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх. |
5 旣拯救之孔加、遂尊榮之丕著兮、 |
|
6 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились. |
6 錫永福而加眷顧、使其欣喜兮、 |
|
7 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді. |
7 至上之耶和華兮、王之所恃、蒙其恩寵不隕越兮、 |
|
8 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють! |
8 維彼敵人、爲王所獲、憾汝之徒、爲爾所執兮、 |
|
9 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“ |
9 耶和華怒而滅之兮、王亦怒投諸火爐而燬之兮、 |
|
10 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї! |
10 盡夷其族、靡有孑遺兮、 |
|
11 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог! |
11 彼謀不軌、厥計不成兮、 |
|
12 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́! |
12 王挽弓射之、使敗北兮、 |
|
13 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене, |
13 耶和華兮、施其力、當頌美之、我將謳歌以祝之兮。 |
|
14 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть! |
14 |
|
15 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі. |
15 |
|
16 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене. |
16 |
|
17 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої. |
17 |
|
18 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені! |
18 |
|
19 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають. |
19 |
|
20 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну! |
20 |
|
21 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса! |
21 |
|
22 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів. |
22 |
|
23 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру! |
23 |
|
24 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве, |
24 |
|
25 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го! |
25 |
|
26 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, — |
26 |
|
27 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки! |
27 |
|
28 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів, |
28 |
|
29 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами! |
29 |
|
30 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти! |
30 |
|
31 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа. |
31 |
|
32 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив! |
32 |