ПсалмиПсалом 103 |
|
1 |
|
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су. |
|
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих! |
|
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг. |
|
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась, |
|
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, — |
|
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, — |
|
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї. |
|
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити. |
|
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми, |
|
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою. |
|
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок. |
|
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься. |
|
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі, |
|
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є. |
|
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в, |
|
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його. |
|
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам. |
|
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід. |
|
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, — |
|
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви. |
|
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх. |
|
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора. |
|
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля! |
|
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика! |
|
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі. |
|
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав. |
|
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються. |
|
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху. |
|
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі. |
|
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь! |
|
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони! |
|
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́! |
|
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти! |
|
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі,а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я! |
ПсалтирьПсалом 103 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
ПсалмиПсалом 103 |
ПсалтирьПсалом 103 |
|
1 |
1 |
|
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су. |
2 |
|
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих! |
3 |
|
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг. |
4 |
|
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась, |
5 |
|
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, — |
6 |
|
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, — |
7 |
|
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї. |
8 |
|
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити. |
9 |
|
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми, |
10 |
|
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою. |
11 |
|
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок. |
12 |
|
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься. |
13 |
|
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі, |
14 |
|
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є. |
15 |
|
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в, |
16 |
|
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його. |
17 |
|
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам. |
18 |
|
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід. |
19 |
|
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, — |
20 |
|
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви. |
21 |
|
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх. |
22 |
|
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора. |
23 |
|
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля! |
24 |
|
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика! |
25 |
|
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі. |
26 |
|
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав. |
27 |
|
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються. |
28 |
|
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху. |
29 |
|
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі. |
30 |
|
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь! |
31 |
|
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони! |
32 |
|
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́! |
33 |
|
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти! |
34 |
|
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі,а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я! |
35 |