Библия - Обещанное Восстановление

Псалми

Псалом 103

1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!

2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.

3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!

4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.

5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,

6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —

7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —

8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.

9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.

10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,

11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.

12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.

13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.

14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,

15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.

16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,

17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.

18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.

19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.

20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —

21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.

22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.

23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.

24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!

25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!

26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.

27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.

28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.

29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.

30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.

31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!

32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!

33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!

34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!

35 Неха́й згинуть грі́шні з землі,а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!

Псалтирь

Псалом 103

1 Восхваляй, душа моя, Господа! Господи, Боже мой, Ты велик. Честь и слава — Твоё одеяние.

2 Словно мантией одеваешься Ты светом, как занавес распростёр Ты небеса.

3 Дворец небесный Свой над водами вознёс, облака — Твоя колесница, Ты летишь на крыльях ветра.

4 Господи, Ты сделал Ангелов Своими вестниками, пылающее пламя для Тебя — слуга.

5 Ты, Господи, установил на основании землю, и не рухнет она никогда.

6 Землю водами покрыл как одеялом, вода покрыла даже горы.

7 Но отступили воды по Твоему велению, от грома Твоего пустились в бег.

8 С гор они потекли в долины, в места, предназначенные для них Тобою.

9 Ты воздвиг морям границы, которых им не перейти. И никогда им больше землю не покрыть.

10 Ты послал источники в долины, с гор текут ручьи.

11 К ним дикие звери приходят, чтобы напиться, и даже дикий осёл жажду утоляет этою водою.

12 Птицы вьют гнёзда вокруг и песни поют в ветвях деревьев.

13 Дожди Твои напоят горы, плодами дел Твоих насытится земля.

14 Ты заставил траву расти для скота, заставил растения расти для людей:

15 вино дал для радости, масло — для сияния лиц, дал хлеб Ты для здоровья.

16 Кедрам ливанским, Тобой посаженным, даёшь Ты влагу.

17 Птицы вьют гнёзда на них, и только аисты для себя выбрали ели.

18 Высокие горы — дом для диких козлов, скалы — убежище для барсуков.

19 Господь, Ты дал луну нам, чтобы указать начало праздников, и место захода солнцу показал.

20 Из темноты Ты сделал ночь — это время, когда дикие звери выходят на добычу.

21 Львы рычат, атакуя, как будто просят Господа о пище.

22 Но когда встаёт солнце, то звери снова возвращаются в логова свои.

23 И тогда для работы человек встаёт и трудится до темноты.

24 Господи, Ты создал много прекрасных творений, земля полна ими.

25 Необъятен океан, несчетно в нём существ больших и малых.

26 Плывут по нему корабли, резвится творение Твоё — Левиафан.

27 Господи, все творения зависят от Тебя, Ты пищу им даёшь в назначенное время.

28 Ты кормишь, и насыщаются они, еду принимая из щедрых рук Твоих.

29 Когда Ты отворачиваешься от них, они в страхе замирают. Когда дыхания лишаешь их, они умирают, превращаясь в прах.

30 Однако, когда Ты миру дыхание жизни Своё даруешь, то обновляется и возрождается земля.

31 Да будет бесконечной Божья слава, и рук Своих делам пусть радуется Он!

32 Он только глянет, и земля трясется, Он тронет горы, и они дымятся.

33 Петь буду Господу всю жизнь и буду восхвалять Его до тех пор, пока не умру.

34 Пусть сделают Его счастливым мои песни. Я буду счастлив вместе с Ним.

35 Да пропадут с лица земли все до последнего: и грешники, и злые. Восхваляй, душа моя, Господа! Слава Богу!

Псалми Псалом 103	Псалтирь Псалом 103
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!	1 Восхваляй, душа моя, Господа! Господи, Боже мой, Ты велик. Честь и слава — Твоё одеяние.
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.	2 Словно мантией одеваешься Ты светом, как занавес распростёр Ты небеса.
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!	3 Дворец небесный Свой над водами вознёс, облака — Твоя колесница, Ты летишь на крыльях ветра.
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.	4 Господи, Ты сделал Ангелов Своими вестниками, пылающее пламя для Тебя — слуга.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,	5 Ты, Господи, установил на основании землю, и не рухнет она никогда.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —	6 Землю водами покрыл как одеялом, вода покрыла даже горы.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —	7 Но отступили воды по Твоему велению, от грома Твоего пустились в бег.
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.	8 С гор они потекли в долины, в места, предназначенные для них Тобою.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.	9 Ты воздвиг морям границы, которых им не перейти. И никогда им больше землю не покрыть.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,	10 Ты послал источники в долины, с гор текут ручьи.
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.	11 К ним дикие звери приходят, чтобы напиться, и даже дикий осёл жажду утоляет этою водою.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.	12 Птицы вьют гнёзда вокруг и песни поют в ветвях деревьев.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.	13 Дожди Твои напоят горы, плодами дел Твоих насытится земля.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,	14 Ты заставил траву расти для скота, заставил растения расти для людей:
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.	15 вино дал для радости, масло — для сияния лиц, дал хлеб Ты для здоровья.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,	16 Кедрам ливанским, Тобой посаженным, даёшь Ты влагу.
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.	17 Птицы вьют гнёзда на них, и только аисты для себя выбрали ели.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.	18 Высокие горы — дом для диких козлов, скалы — убежище для барсуков.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.	19 Господь, Ты дал луну нам, чтобы указать начало праздников, и место захода солнцу показал.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —	20 Из темноты Ты сделал ночь — это время, когда дикие звери выходят на добычу.
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.	21 Львы рычат, атакуя, как будто просят Господа о пище.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.	22 Но когда встаёт солнце, то звери снова возвращаются в логова свои.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.	23 И тогда для работы человек встаёт и трудится до темноты.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!	24 Господи, Ты создал много прекрасных творений, земля полна ими.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!	25 Необъятен океан, несчетно в нём существ больших и малых.
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.	26 Плывут по нему корабли, резвится творение Твоё — Левиафан.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.	27 Господи, все творения зависят от Тебя, Ты пищу им даёшь в назначенное время.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.	28 Ты кормишь, и насыщаются они, еду принимая из щедрых рук Твоих.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.	29 Когда Ты отворачиваешься от них, они в страхе замирают. Когда дыхания лишаешь их, они умирают, превращаясь в прах.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.	30 Однако, когда Ты миру дыхание жизни Своё даруешь, то обновляется и возрождается земля.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!	31 Да будет бесконечной Божья слава, и рук Своих делам пусть радуется Он!
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!	32 Он только глянет, и земля трясется, Он тронет горы, и они дымятся.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!	33 Петь буду Господу всю жизнь и буду восхвалять Его до тех пор, пока не умру.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!	34 Пусть сделают Его счастливым мои песни. Я буду счастлив вместе с Ним.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі,а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!	35 Да пропадут с лица земли все до последнего: и грешники, и злые. Восхваляй, душа моя, Господа! Слава Богу!

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Псалми

Псалом 103

Псалтирь

Псалом 103

Псалми

Псалом 103

Псалтирь

Псалом 103

Старий завіт

Новий завіт

Псалми

Псалом 103

Псалтирь

Псалом 103

Псалми

Псалом 103

Псалтирь

Псалом 103

Старий
завіт

Новий
завіт