ПсалмиПсалом 79 |
|
1 |
|
2 Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися |
|
3 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас! |
|
4 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось! |
|
5 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого? |
|
6 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри. |
|
7 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші. |
|
8 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось! |
|
9 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив, |
|
10 Ти ви́порожнив перед нею,— і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край, |
|
11 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри, |
|
12 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́! |
|
13 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою? |
|
14 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її! |
|
15 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника, |
|
16 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в! |
|
17 В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, — |
|
18 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі! |
|
19 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати! |
|
20 Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось! |
PsalmsPsalm 79 |
|
1 GOD, the heathen are come into thine inheritance; thy holy temple have they defiled; they have laid Jerusalem in heaps. |
|
2 The dead bodies of thy servants have they given to be meat to the fowls of the heavens, the flesh of thy saints to the beasts of the earth. |
|
3 Their blood have they shed like water round about Jerusalem; and there was none to bury them. |
|
4 We are become a reproach to our neighbours, a scorn and derision to them that are round about us. |
|
5 How long, O LORD? wilt thou be angry for ever? shall thy anger burn like fire? |
|
6 Pour out thy wrath upon the heathen that have not known thee, and upon the kingdoms that have not called upon thy name. |
|
7 For they have devoured Jacob, and laid waste his dwelling place. |
|
8 O remember not against us our former sins; let thy tender mercies speedily overtake us; for we are brought very low. |
|
9 Help us, O God of our salvation, for the glory of thy name; and deliver us and purge away our sins, for thy name's sake. |
|
10 Wherefore should the heathen say, Where is their God? Let him be known among the heathen in our sight by the revenging of the blood of thy servants which is shed. |
|
11 Let the sighing of the prisoner come before thee; according to the greatness of thy power, free thou those that are appointed to die. |
|
12 And render to our neighbours sevenfold into their bosom their reproach, wherewith they have reproached thee, O LORD. |
|
13 So we thy people and sheep of thy pasture will give thee thanks for ever; we will tell thy wonders to all generations. |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
ПсалмиПсалом 79 |
PsalmsPsalm 79 |
|
1 |
1 GOD, the heathen are come into thine inheritance; thy holy temple have they defiled; they have laid Jerusalem in heaps. |
|
2 Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися |
2 The dead bodies of thy servants have they given to be meat to the fowls of the heavens, the flesh of thy saints to the beasts of the earth. |
|
3 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас! |
3 Their blood have they shed like water round about Jerusalem; and there was none to bury them. |
|
4 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось! |
4 We are become a reproach to our neighbours, a scorn and derision to them that are round about us. |
|
5 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого? |
5 How long, O LORD? wilt thou be angry for ever? shall thy anger burn like fire? |
|
6 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри. |
6 Pour out thy wrath upon the heathen that have not known thee, and upon the kingdoms that have not called upon thy name. |
|
7 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші. |
7 For they have devoured Jacob, and laid waste his dwelling place. |
|
8 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось! |
8 O remember not against us our former sins; let thy tender mercies speedily overtake us; for we are brought very low. |
|
9 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив, |
9 Help us, O God of our salvation, for the glory of thy name; and deliver us and purge away our sins, for thy name's sake. |
|
10 Ти ви́порожнив перед нею,— і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край, |
10 Wherefore should the heathen say, Where is their God? Let him be known among the heathen in our sight by the revenging of the blood of thy servants which is shed. |
|
11 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри, |
11 Let the sighing of the prisoner come before thee; according to the greatness of thy power, free thou those that are appointed to die. |
|
12 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́! |
12 And render to our neighbours sevenfold into their bosom their reproach, wherewith they have reproached thee, O LORD. |
|
13 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою? |
13 So we thy people and sheep of thy pasture will give thee thanks for ever; we will tell thy wonders to all generations. |
|
14 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її! |
14 |
|
15 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника, |
15 |
|
16 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в! |
16 |
|
17 В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, — |
17 |
|
18 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі! |
18 |
|
19 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати! |
19 |
|
20 Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось! |
20 |