ПсалмиПсалом 79 |
|
1 |
|
2 Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися |
|
3 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас! |
|
4 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось! |
|
5 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого? |
|
6 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри. |
|
7 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші. |
|
8 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось! |
|
9 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив, |
|
10 Ти ви́порожнив перед нею,— і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край, |
|
11 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри, |
|
12 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́! |
|
13 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою? |
|
14 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її! |
|
15 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника, |
|
16 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в! |
|
17 В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, — |
|
18 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі! |
|
19 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати! |
|
20 Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось! |
ЗабурПеснь 79 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
ПсалмиПсалом 79 |
ЗабурПеснь 79 |
|
1 |
1 |
|
2 Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися |
2 |
|
3 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас! |
3 |
|
4 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось! |
4 |
|
5 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого? |
5 |
|
6 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри. |
6 |
|
7 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші. |
7 |
|
8 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось! |
8 |
|
9 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив, |
9 |
|
10 Ти ви́порожнив перед нею,— і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край, |
10 |
|
11 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри, |
11 |
|
12 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́! |
12 |
|
13 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою? |
13 |
|
14 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її! |
14 |
|
15 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника, |
15 |
|
16 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в! |
16 |
|
17 В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, — |
17 |
|
18 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі! |
18 |
|
19 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати! |
19 |
|
20 Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось! |
20 |