ПсалмиПсалом 73 |
|
1 |
|
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, — |
|
3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині! |
|
4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, — |
|
5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева. |
|
6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами, |
|
7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили. |
|
8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“ і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів... |
|
9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде... |
|
10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє? |
|
11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ! |
|
12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі! |
|
13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах, |
|
14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині, |
|
15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі! |
|
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце, |
|
17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в! |
|
18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“ |
|
19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди! |
|
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля! |
|
21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє! |
|
22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного! |
|
23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає! |
PsalmsPsalm 73 |
|
1 TRULY God is good to Israel, and to those who are pure in heart. |
|
2 But as for me, my feet were almost gone; my steps had well nigh slipped. |
|
3 For I was envious of the wicked when I saw the prosperity of the ungodly. |
|
4 For there is no end to their death, and their folly is great. |
|
5 They share not in the toil of men; neither are they scourged like other men. |
|
6 Therefore pride holds them fast; they have concealed their wickedness and ungodliness. |
|
7 Their iniquity comes through like grease; they do according to the evil dictates of the heart. |
|
8 They imagine and speak evil things: they talk unjustly against the most High. |
|
9 They have set their mouths in the sky, but their tongues drag in the dirt; |
|
10 Therefore will my people return hither, and they shall have everything in abundance. |
|
11 They shall say, How does God know? and is there knowledge in the most High? |
|
12 Behold, these are the ungodly, who prosper in the world; they are strong in power. |
|
13 As for me, I have cleansed my heart, and washed my hands in innocence. |
|
14 All the day long have I been plagued, and chastened every morning. |
|
15 If I say, I shall do as they do, this is sinful for me. |
|
16 When I thought to know this, it was too painful for me. |
|
17 Until I went into the sanctuary of God; then understood I their end. |
|
18 Thou didst appoint their portion according to their deceitfulness; thou didst cast them down when they exalted themselves. |
|
19 How are they brought into desolation, as in a moment! They are utterly consumed with terrors. |
|
20 As one who awakes from a dream, so, O LORD, thou shalt despise their idolatry. |
|
21 Thus my heart was grieved, and my conscience troubled me. |
|
22 So foolish was I, and ignorant; I was as a beast before thee. |
|
23 Thou shalt comfort me with thy counsel, and lead me according to thy honour. |
ПсалмиПсалом 73 |
PsalmsPsalm 73 |
|
1 |
1 TRULY God is good to Israel, and to those who are pure in heart. |
|
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, — |
2 But as for me, my feet were almost gone; my steps had well nigh slipped. |
|
3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині! |
3 For I was envious of the wicked when I saw the prosperity of the ungodly. |
|
4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, — |
4 For there is no end to their death, and their folly is great. |
|
5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева. |
5 They share not in the toil of men; neither are they scourged like other men. |
|
6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами, |
6 Therefore pride holds them fast; they have concealed their wickedness and ungodliness. |
|
7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили. |
7 Their iniquity comes through like grease; they do according to the evil dictates of the heart. |
|
8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“ і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів... |
8 They imagine and speak evil things: they talk unjustly against the most High. |
|
9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде... |
9 They have set their mouths in the sky, but their tongues drag in the dirt; |
|
10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє? |
10 Therefore will my people return hither, and they shall have everything in abundance. |
|
11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ! |
11 They shall say, How does God know? and is there knowledge in the most High? |
|
12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі! |
12 Behold, these are the ungodly, who prosper in the world; they are strong in power. |
|
13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах, |
13 As for me, I have cleansed my heart, and washed my hands in innocence. |
|
14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині, |
14 All the day long have I been plagued, and chastened every morning. |
|
15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі! |
15 If I say, I shall do as they do, this is sinful for me. |
|
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце, |
16 When I thought to know this, it was too painful for me. |
|
17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в! |
17 Until I went into the sanctuary of God; then understood I their end. |
|
18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“ |
18 Thou didst appoint their portion according to their deceitfulness; thou didst cast them down when they exalted themselves. |
|
19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди! |
19 How are they brought into desolation, as in a moment! They are utterly consumed with terrors. |
|
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля! |
20 As one who awakes from a dream, so, O LORD, thou shalt despise their idolatry. |
|
21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє! |
21 Thus my heart was grieved, and my conscience troubled me. |
|
22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного! |
22 So foolish was I, and ignorant; I was as a beast before thee. |
|
23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає! |
23 Thou shalt comfort me with thy counsel, and lead me according to thy honour. |