Псалми

Псалом 73

1 Псалом навча́льний, Аса́фів. На́що, Боже, наза́вжди Ти нас опусти́в, чого розпали́вся Твій гнів на отару Твого пасови́ська?

2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —

3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!

4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —

5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.

6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,

7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.

8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“ і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...

9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?

11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!

12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!

13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,

14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,

15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!

16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!

18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“

19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!

20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!

21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!

22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!

23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!

Psalms

Psalm 73

1 TRULY God is good to Israel, and to those who are pure in heart.

2 But as for me, my feet were almost gone; my steps had well nigh slipped.

3 For I was envious of the wicked when I saw the prosperity of the ungodly.

4 For there is no end to their death, and their folly is great.

5 They share not in the toil of men; neither are they scourged like other men.

6 Therefore pride holds them fast; they have concealed their wickedness and ungodliness.

7 Their iniquity comes through like grease; they do according to the evil dictates of the heart.

8 They imagine and speak evil things: they talk unjustly against the most High.

9 They have set their mouths in the sky, but their tongues drag in the dirt;

10 Therefore will my people return hither, and they shall have everything in abundance.

11 They shall say, How does God know? and is there knowledge in the most High?

12 Behold, these are the ungodly, who prosper in the world; they are strong in power.

13 As for me, I have cleansed my heart, and washed my hands in innocence.

14 All the day long have I been plagued, and chastened every morning.

15 If I say, I shall do as they do, this is sinful for me.

16 When I thought to know this, it was too painful for me.

17 Until I went into the sanctuary of God; then understood I their end.

18 Thou didst appoint their portion according to their deceitfulness; thou didst cast them down when they exalted themselves.

19 How are they brought into desolation, as in a moment! They are utterly consumed with terrors.

20 As one who awakes from a dream, so, O LORD, thou shalt despise their idolatry.

21 Thus my heart was grieved, and my conscience troubled me.

22 So foolish was I, and ignorant; I was as a beast before thee.

23 Thou shalt comfort me with thy counsel, and lead me according to thy honour.

Псалми

Псалом 73

Psalms

Psalm 73

1 Псалом навча́льний, Аса́фів. На́що, Боже, наза́вжди Ти нас опусти́в, чого розпали́вся Твій гнів на отару Твого пасови́ська?

1 TRULY God is good to Israel, and to those who are pure in heart.

2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —

2 But as for me, my feet were almost gone; my steps had well nigh slipped.

3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!

3 For I was envious of the wicked when I saw the prosperity of the ungodly.

4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —

4 For there is no end to their death, and their folly is great.

5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.

5 They share not in the toil of men; neither are they scourged like other men.

6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,

6 Therefore pride holds them fast; they have concealed their wickedness and ungodliness.

7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.

7 Their iniquity comes through like grease; they do according to the evil dictates of the heart.

8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“ і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...

8 They imagine and speak evil things: they talk unjustly against the most High.

9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

9 They have set their mouths in the sky, but their tongues drag in the dirt;

10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?

10 Therefore will my people return hither, and they shall have everything in abundance.

11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!

11 They shall say, How does God know? and is there knowledge in the most High?

12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!

12 Behold, these are the ungodly, who prosper in the world; they are strong in power.

13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,

13 As for me, I have cleansed my heart, and washed my hands in innocence.

14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,

14 All the day long have I been plagued, and chastened every morning.

15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!

15 If I say, I shall do as they do, this is sinful for me.

16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

16 When I thought to know this, it was too painful for me.

17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!

17 Until I went into the sanctuary of God; then understood I their end.

18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“

18 Thou didst appoint their portion according to their deceitfulness; thou didst cast them down when they exalted themselves.

19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!

19 How are they brought into desolation, as in a moment! They are utterly consumed with terrors.

20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!

20 As one who awakes from a dream, so, O LORD, thou shalt despise their idolatry.

21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!

21 Thus my heart was grieved, and my conscience troubled me.

22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!

22 So foolish was I, and ignorant; I was as a beast before thee.

23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!

23 Thou shalt comfort me with thy counsel, and lead me according to thy honour.

1.0x