ПсалмиПсалом 37 |
|
1 |
|
2 Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді, |
|
3 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене, |
|
4 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх, |
|
5 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої, |
|
6 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї. |
|
7 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й, |
|
8 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця. |
|
9 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого. |
|
10 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе. |
|
11 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною. |
|
12 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль. |
|
13 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве! |
|
14 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває. |
|
15 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має, |
|
16 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій! |
|
17 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“ |
|
18 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя, |
|
19 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я! |
|
20 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други. |
|
21 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром. |
|
22 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, |
|
23 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє! |
ЗабурПеснь 37 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
ПсалмиПсалом 37 |
ЗабурПеснь 37 |
|
1 |
1 |
|
2 Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді, |
2 |
|
3 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене, |
3 |
|
4 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх, |
4 |
|
5 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої, |
5 |
|
6 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї. |
6 |
|
7 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й, |
7 |
|
8 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця. |
8 |
|
9 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого. |
9 |
|
10 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе. |
10 |
|
11 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною. |
11 |
|
12 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль. |
12 |
|
13 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве! |
13 |
|
14 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває. |
14 |
|
15 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має, |
15 |
|
16 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій! |
16 |
|
17 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“ |
17 |
|
18 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя, |
18 |
|
19 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я! |
19 |
|
20 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други. |
20 |
|
21 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром. |
21 |
|
22 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, |
22 |
|
23 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє! |
23 |