ПсалмиПсалом 49 |
|
1 |
|
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні! |
|
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно! |
|
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити: |
|
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“. |
|
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. Се́ла. |
|
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я! |
|
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення, |
|
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх, |
|
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір, |
|
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені! |
|
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній! |
|
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів? |
|
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому, |
|
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“ |
|
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш? |
|
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув. |
|
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав. |
|
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́. |
|
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері. |
|
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої! |
|
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти! |
|
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“ |
PsalmsPsalm 49 |
|
1 HEAR this, all people; give ear, all inhabitants of the world, |
|
2 Children of earth and sons of men, rich and poor together. |
|
3 My mouth shall speak of wisdom; and the meditation of my heart shall be of understanding. |
|
4 I will incline my ear to parables; I will chant my proverbs upon the harp. |
|
5 I will fear not in days of evil, when the iniquity of my enemies shall surround me, |
|
6 They who trust in their own strength and boast themselves in the multitude of their riches. |
|
7 A brother cannot save a brother, nor can a man give to God a ransom for himself; |
|
8 For the redemption of their souls is precious: |
|
9 Do good for ever and you shall live for ever, and not see corruption. |
|
10 But you will see wise men die; likewise the fool and the weak minded shall perish and leave their wealth to others. |
|
11 Their graves shall be their only habitations for ever, and their dwelling places throughout generations; their marked graves will be their only remembrance on earth. |
|
12 Nevertheless, such a man is not sustained by his honour; his end will be as the beasts, and he will perish. |
|
13 This their way is their folly; in the end, demented, they will graze like cattle. |
|
14 Like sheep they are consigned to the grave; death shall feed on them; and the upright shall have dominion over them in the morning; the grave shall consume their beauty, and they shall be cast out from their glory. |
|
15 But God will redeem my soul; from the power of the grave he will raise me up. |
|
16 Be not afraid when one is made rich, when the glory of his house is increased; |
|
17 For when he dies he shall carry nothing away; neither shall his glory descend after him. |
|
18 For while he lived, he lived comfortably; he praised you when you favored him. |
|
19 His end shall be as his father's was before him; they shall never see light. |
|
20 Man cannot depend upon his honor for consolation, for if he does, he resembles the wild beasts. |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
ПсалмиПсалом 49 |
PsalmsPsalm 49 |
|
1 |
1 HEAR this, all people; give ear, all inhabitants of the world, |
|
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні! |
2 Children of earth and sons of men, rich and poor together. |
|
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно! |
3 My mouth shall speak of wisdom; and the meditation of my heart shall be of understanding. |
|
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити: |
4 I will incline my ear to parables; I will chant my proverbs upon the harp. |
|
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“. |
5 I will fear not in days of evil, when the iniquity of my enemies shall surround me, |
|
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. Се́ла. |
6 They who trust in their own strength and boast themselves in the multitude of their riches. |
|
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я! |
7 A brother cannot save a brother, nor can a man give to God a ransom for himself; |
|
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення, |
8 For the redemption of their souls is precious: |
|
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх, |
9 Do good for ever and you shall live for ever, and not see corruption. |
|
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір, |
10 But you will see wise men die; likewise the fool and the weak minded shall perish and leave their wealth to others. |
|
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені! |
11 Their graves shall be their only habitations for ever, and their dwelling places throughout generations; their marked graves will be their only remembrance on earth. |
|
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній! |
12 Nevertheless, such a man is not sustained by his honour; his end will be as the beasts, and he will perish. |
|
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів? |
13 This their way is their folly; in the end, demented, they will graze like cattle. |
|
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому, |
14 Like sheep they are consigned to the grave; death shall feed on them; and the upright shall have dominion over them in the morning; the grave shall consume their beauty, and they shall be cast out from their glory. |
|
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“ |
15 But God will redeem my soul; from the power of the grave he will raise me up. |
|
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш? |
16 Be not afraid when one is made rich, when the glory of his house is increased; |
|
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув. |
17 For when he dies he shall carry nothing away; neither shall his glory descend after him. |
|
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав. |
18 For while he lived, he lived comfortably; he praised you when you favored him. |
|
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́. |
19 His end shall be as his father's was before him; they shall never see light. |
|
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері. |
20 Man cannot depend upon his honor for consolation, for if he does, he resembles the wild beasts. |
|
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої! |
21 |
|
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти! |
22 |
|
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“ |
23 |