Псалми

Псалом 38

1 Для дириґента хору. Єдуту́на. Псалом Давидів.

2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.

3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.

4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:

5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“

6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.

7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!

8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!

9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!

10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —

11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.

12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.

13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!

14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!

Псалтирь

Псалом 38

1 Дирижёру хора. Идифуну. Песнь Давида.

2 Я сказал: «В выборе слов мне необходимо осторожным быть и не грешить языком. Пока со мной злые люди рядом я закрою рот свой на замок».

3 И вот не сказал я ни слова, даже хорошего ничего не сказал, однако это ещё больше меня огорчило.

4 Гнев бушевал во мне. И только стоило мне об этом подумать, как гнев всё сильнее разгорался словно пламя. И тогда я наконец заговорил:

5 «Скажи мне, Господи, когда конец придёт мой? Скажи, как долго буду жить, скажи, как долго мне ещё осталось?

6 Твоей волей — недолги дни мои.

7 Дни мои зеркальному отражению подобны, тяжёлый труд наш — ни к чему. Всю жизнь стараемся копить пожитки, но после смерти нашей не знаем кому достанутся они.

8 Господи, есть ли у меня надежда? Мои надежды все в Тебе!

9 Спаси меня от всех моих грехов, не позволяй другим словно с глупцом со мною обращаться.

10 Я замолчу! Я слова не скажу, ведь Ты всё как нужно сделал.

11 Но перестань наказывать меня, вот-вот умру я от Твоих ударов!

12 Нас за дела неправедные наказывая, на путь справедливый наставляешь Ты. Как моль пожирает ткань, так и Ты уничтожаешь то, чего мы жаждем. Воистину, человек словно облако, едва появившись, исчезает. Селах

13 Услышь, Господь, мою молитву, мой крик о помощи услышь, моим слезам внимание обрати, ведь я всего лишь странник, идущий с Тобой по этой жизни. Как все мои отцы, я проживу здесь лишь недолго.

14 Прошу, оставь меня в покое, чтобы был я счастлив, пред тем как уйду из жизни я.

Псалми

Псалом 38

Псалтирь

Псалом 38

1 Для дириґента хору. Єдуту́на. Псалом Давидів.

1 Дирижёру хора. Идифуну. Песнь Давида.

2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.

2 Я сказал: «В выборе слов мне необходимо осторожным быть и не грешить языком. Пока со мной злые люди рядом я закрою рот свой на замок».

3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.

3 И вот не сказал я ни слова, даже хорошего ничего не сказал, однако это ещё больше меня огорчило.

4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:

4 Гнев бушевал во мне. И только стоило мне об этом подумать, как гнев всё сильнее разгорался словно пламя. И тогда я наконец заговорил:

5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“

5 «Скажи мне, Господи, когда конец придёт мой? Скажи, как долго буду жить, скажи, как долго мне ещё осталось?

6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.

6 Твоей волей — недолги дни мои.

7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!

7 Дни мои зеркальному отражению подобны, тяжёлый труд наш — ни к чему. Всю жизнь стараемся копить пожитки, но после смерти нашей не знаем кому достанутся они.

8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!

8 Господи, есть ли у меня надежда? Мои надежды все в Тебе!

9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!

9 Спаси меня от всех моих грехов, не позволяй другим словно с глупцом со мною обращаться.

10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —

10 Я замолчу! Я слова не скажу, ведь Ты всё как нужно сделал.

11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.

11 Но перестань наказывать меня, вот-вот умру я от Твоих ударов!

12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.

12 Нас за дела неправедные наказывая, на путь справедливый наставляешь Ты. Как моль пожирает ткань, так и Ты уничтожаешь то, чего мы жаждем. Воистину, человек словно облако, едва появившись, исчезает. Селах

13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!

13 Услышь, Господь, мою молитву, мой крик о помощи услышь, моим слезам внимание обрати, ведь я всего лишь странник, идущий с Тобой по этой жизни. Как все мои отцы, я проживу здесь лишь недолго.

14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!

14 Прошу, оставь меня в покое, чтобы был я счастлив, пред тем как уйду из жизни я.

1.0x