ПсалмиПсалом 68 |
|
1 |
|
2 Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́! |
|
3 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́! |
|
4 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого! |
|
5 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю! |
|
6 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані! |
|
7 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, — |
|
8 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє! |
|
9 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері, |
|
10 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене, |
|
11 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу. |
|
12 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них: |
|
13 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є. |
|
14 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого, |
|
15 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод! |
|
16 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня! |
|
17 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене, |
|
18 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене, |
|
19 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене! |
|
20 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги! |
|
21 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов! |
|
22 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли. |
|
23 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами, |
|
24 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються! |
|
25 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє! |
|
26 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде! |
|
27 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою. |
|
28 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою, |
|
29 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними! |
|
30 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім, |
|
31 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму! |
|
32 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має. |
|
33 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце, |
|
34 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він! |
|
35 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається, |
|
36 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́, |
|
37 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім! |
ПсалтирьПсалом 68 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
ПсалмиПсалом 68 |
ПсалтирьПсалом 68 |
|
1 |
1 |
|
2 Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́! |
2 |
|
3 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́! |
3 |
|
4 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого! |
4 |
|
5 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю! |
5 |
|
6 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані! |
6 |
|
7 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, — |
7 |
|
8 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє! |
8 |
|
9 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері, |
9 |
|
10 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене, |
10 |
|
11 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу. |
11 |
|
12 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них: |
12 |
|
13 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є. |
13 |
|
14 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого, |
14 |
|
15 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод! |
15 |
|
16 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня! |
16 |
|
17 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене, |
17 |
|
18 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене, |
18 |
|
19 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене! |
19 |
|
20 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги! |
20 |
|
21 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов! |
21 |
|
22 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли. |
22 |
|
23 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами, |
23 |
|
24 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються! |
24 |
|
25 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє! |
25 |
|
26 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде! |
26 |
|
27 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою. |
27 |
|
28 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою, |
28 |
|
29 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними! |
29 |
|
30 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім, |
30 |
|
31 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму! |
31 |
|
32 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має. |
32 |
|
33 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце, |
33 |
|
34 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він! |
34 |
|
35 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається, |
35 |
|
36 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́, |
36 |
|
37 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім! |
37 |