ПсалмиПсалом 89 |
|
1 |
|
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог! |
|
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“ |
|
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́. |
|
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є: |
|
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне! |
|
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, — |
|
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця! |
|
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння. |
|
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо. |
|
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою! |
|
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре! |
|
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів! |
|
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні! |
|
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого! |
|
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м, |
|
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його! |
PsalmsPsalm 89 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
ПсалмиПсалом 89 |
PsalmsPsalm 89 |
|
1 |
1 |
|
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог! |
2 |
|
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“ |
3 |
|
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́. |
4 |
|
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є: |
5 |
|
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне! |
6 |
|
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, — |
7 |
|
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця! |
8 |
|
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння. |
9 |
|
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо. |
10 |
|
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою! |
11 |
|
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре! |
12 |
|
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів! |
13 |
|
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні! |
14 |
|
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого! |
15 |
|
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м, |
16 |
|
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його! |
17 |