ПсалтирьПсалом 59 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
ПсалмиПсалом 59 |
|
1 |
|
2 коли він підпалив був Ара́м двох річо́к і Ара́м Цови́, і коли вернувся Йоав і побив Едо́ма в Соляній долині, дванадцять тисяч. |
|
3 Боже, покинув Ти нас, розпоро́шив Ти нас, Ти нагні́вався був, — поверни́ся ж до нас! |
|
4 Ти землею затряс, і її розірвав, — уздоров же ула́мки її, бо вона захита́лась! |
|
5 Ти вчинив, що наро́д Твій побачив тяжке́, напоїв нас отру́тним вином. |
|
6 Ти дав пра́пора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Се́ла. |
|
7 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю правицею допоможи́, й обізви́ся до нас! |
|
8 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай розвеселю́сь, — розділю́ Я Сихе́м і долину Сукко́тську поміряю! |
|
9 Належить Мені Ґілеа́д, Мені Манасі́я, а Єфрем — охоро́на Моїй голові́, Юда — бе́рло Моє. |
|
10 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, филисте́ю, — вигукуй для Мене із радістю!“ |
|
11 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто́ до Едо́му мене попрова́дить? |
|
12 Хіба́ ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не ви́йдеш вже, Боже? |
|
13 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та! |
|
14 Ми мужність ви́явимо в Бозі, — і Він пото́пче противників наших! |
ПсалтирьПсалом 59 |
ПсалмиПсалом 59 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 коли він підпалив був Ара́м двох річо́к і Ара́м Цови́, і коли вернувся Йоав і побив Едо́ма в Соляній долині, дванадцять тисяч. |
|
3 |
3 Боже, покинув Ти нас, розпоро́шив Ти нас, Ти нагні́вався був, — поверни́ся ж до нас! |
|
4 |
4 Ти землею затряс, і її розірвав, — уздоров же ула́мки її, бо вона захита́лась! |
|
5 |
5 Ти вчинив, що наро́д Твій побачив тяжке́, напоїв нас отру́тним вином. |
|
6 |
6 Ти дав пра́пора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Се́ла. |
|
7 |
7 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю правицею допоможи́, й обізви́ся до нас! |
|
8 |
8 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай розвеселю́сь, — розділю́ Я Сихе́м і долину Сукко́тську поміряю! |
|
9 |
9 Належить Мені Ґілеа́д, Мені Манасі́я, а Єфрем — охоро́на Моїй голові́, Юда — бе́рло Моє. |
|
10 |
10 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, филисте́ю, — вигукуй для Мене із радістю!“ |
|
11 |
11 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто́ до Едо́му мене попрова́дить? |
|
12 |
12 Хіба́ ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не ви́йдеш вже, Боже? |
|
13 |
13 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та! |
|
14 |
14 Ми мужність ви́явимо в Бозі, — і Він пото́пче противників наших! |