Псалми

Псалом 72

1 Псалом Аса́фів. Поправді Бог добрий Ізра́їлеві, Бог — для щиросе́рдих!

2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,

3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —

4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.

6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,

7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,

8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:

9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!

10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду

11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,

12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“

13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,

14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.

15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.

16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,

17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:

18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!

19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!

20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!

21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,

22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!

23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,

24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!

25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!

26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,

27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!

28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!

Псалтирь

Псалом 72

1 Псалом Асафа. [1] Воистину Бог благ к Израилю, к чистым сердцем!

2 А мои ноги едва не поскользнулись, стопы мои чуть не потеряли опору,

3 потому что я позавидовал надменным, увидев процветание нечестивых.

4 Нет им страданий; они полны здоровья и силы.

5 Они свободны от тягот человеческих, и трудностей людских они не знают.

6 И поэтому гордость — их ожерелье, а жестокость — их одеяние.

7 Вылезли от тучности глаза их; их тщеславие не знает границ.

8 Слова их полны издевательства и злобы, и в своей надменности угрожают насилием.

9 Открывают уста свои против небес, и слова их расхаживают по земле.

10 Потому к ним же обращается Его народ и пьет слова их, как воду из полной чаши.

11 Они говорят: «Как узнает Бог? Есть ли знание у Всевышнего?»

12 Таковы нечестивые: они всегда беззаботны и умножают свое богатство.

13 Так не напрасно ли я хранил сердце свое в чистоте и омывал руки свои в невинности?

14 Целый день я подвергался мучениям и был наказываем каждое утро.

15 Но если бы я решил, что буду рассуждать так, то предал бы детей Твоих.

16 Когда я пытался все это понять, то мне это казалось слишком трудным,

17 пока я не вошел в святилище Бога и не понял конца их.

18 Истинно, на скользких путях Ты ставишь их и предаешь их полному разрушению.

19 Как неожиданно они истреблены, погибают от ужаса!

20 Как сновидение исчезает при пробуждении, так Ты, Владыка, восстав, презришь их образ.

21 Когда мое сердце наполняла горечь и терзалась моя душа,

22 я был невежествен и ничего не понимал; как неразумное животное я был пред Тобою.

23 И все же я всегда с Тобою: Ты держишь меня за правую руку;

24 Ты руководишь мною Своим советом и потом к славе поведешь меня.

25 Кто есть у меня на небесах, кроме Тебя? И на земле я ничего, кроме Тебя, не желаю.

26 Ослабевает моя плоть и мое сердце, но Бог — твердыня сердца моего и часть моя навсегда.

27 Те, кто далеки от Тебя, погибнут; Ты губишь всех, кто неверен Тебе.

28 А для меня благо приближаться к Богу; Владыку Господа я сделал своим убежищем. Я возвещу о всех делах Твоих.

Псалми

Псалом 72

Псалтирь

Псалом 72

1 Псалом Аса́фів. Поправді Бог добрий Ізра́їлеві, Бог — для щиросе́рдих!

1 Псалом Асафа. [1] Воистину Бог благ к Израилю, к чистым сердцем!

2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,

2 А мои ноги едва не поскользнулись, стопы мои чуть не потеряли опору,

3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —

3 потому что я позавидовал надменным, увидев процветание нечестивых.

4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

4 Нет им страданий; они полны здоровья и силы.

5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.

5 Они свободны от тягот человеческих, и трудностей людских они не знают.

6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,

6 И поэтому гордость — их ожерелье, а жестокость — их одеяние.

7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,

7 Вылезли от тучности глаза их; их тщеславие не знает границ.

8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:

8 Слова их полны издевательства и злобы, и в своей надменности угрожают насилием.

9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!

9 Открывают уста свои против небес, и слова их расхаживают по земле.

10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду

10 Потому к ним же обращается Его народ и пьет слова их, как воду из полной чаши.

11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,

11 Они говорят: «Как узнает Бог? Есть ли знание у Всевышнего?»

12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“

12 Таковы нечестивые: они всегда беззаботны и умножают свое богатство.

13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,

13 Так не напрасно ли я хранил сердце свое в чистоте и омывал руки свои в невинности?

14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.

14 Целый день я подвергался мучениям и был наказываем каждое утро.

15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.

15 Но если бы я решил, что буду рассуждать так, то предал бы детей Твоих.

16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,

16 Когда я пытался все это понять, то мне это казалось слишком трудным,

17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:

17 пока я не вошел в святилище Бога и не понял конца их.

18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!

18 Истинно, на скользких путях Ты ставишь их и предаешь их полному разрушению.

19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!

19 Как неожиданно они истреблены, погибают от ужаса!

20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!

20 Как сновидение исчезает при пробуждении, так Ты, Владыка, восстав, презришь их образ.

21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,

21 Когда мое сердце наполняла горечь и терзалась моя душа,

22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!

22 я был невежествен и ничего не понимал; как неразумное животное я был пред Тобою.

23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,

23 И все же я всегда с Тобою: Ты держишь меня за правую руку;

24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!

24 Ты руководишь мною Своим советом и потом к славе поведешь меня.

25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!

25 Кто есть у меня на небесах, кроме Тебя? И на земле я ничего, кроме Тебя, не желаю.

26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,

26 Ослабевает моя плоть и мое сердце, но Бог — твердыня сердца моего и часть моя навсегда.

27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!

27 Те, кто далеки от Тебя, погибнут; Ты губишь всех, кто неверен Тебе.

28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!

28 А для меня благо приближаться к Богу; Владыку Господа я сделал своим убежищем. Я возвещу о всех делах Твоих.

1.0x