ПсалмиПсалом 118 |
|
1 |
|
2 Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем, |
|
3 і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його! |
|
4 Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно. |
|
5 Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, — |
|
6 не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді! |
|
7 Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих. |
|
8 Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́! |
|
9 |
|
10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей! |
|
11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе. |
|
12 Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх! |
|
13 Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх. |
|
14 З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим. |
|
15 Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись. |
|
16 Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду! |
|
17 |
|
18 Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу! |
|
19 На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене! |
|
20 Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су. |
|
21 Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей. |
|
22 Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я! |
|
23 Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є, |
|
24 і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники! |
|
25 |
|
26 Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх! |
|
27 Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму. |
|
28 Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм! |
|
29 Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на! |
|
30 Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив. |
|
31 До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене! |
|
32 Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє. |
|
33 |
|
34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його! |
|
35 Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу. |
|
36 Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи. |
|
37 Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене! |
|
38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно. |
|
39 Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої. |
|
40 Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю! |
|
41 |
|
42 і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє! |
|
43 І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів! |
|
44 А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́! |
|
45 І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю. |
|
46 І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому! |
|
47 І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив, |
|
48 і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви! |
|
49 |
|
50 Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене. |
|
51 Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́! |
|
52 Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю! |
|
53 Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають! |
|
54 Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки. |
|
55 Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́! |
|
56 Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся. |
|
57 |
|
58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм! |
|
59 Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в. |
|
60 Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді. |
|
61 Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого. |
|
62 Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї. |
|
63 Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́! |
|
64 Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в! |
|
65 |
|
66 Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я! |
|
67 Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова. |
|
68 Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в! |
|
69 Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх. |
|
70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого. |
|
71 Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в! |
|
72 Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла. |
|
73 |
|
74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю! |
|
75 Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти. |
|
76 Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба. |
|
77 Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя. |
|
78 Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої. |
|
79 До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої. |
|
80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився! |
|
81 |
|
82 За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“ |
|
83 Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув. |
|
84 Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам? |
|
85 Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм. |
|
86 Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені! |
|
87 Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Твоїх! |
|
88 Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх! |
|
89 |
|
90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, — |
|
91 усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі. |
|
92 Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй! |
|
93 Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш. |
|
94 Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю! |
|
95 Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю. |
|
96 Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка! |
|
97 |
|
98 Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя! |
|
99 Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя! |
|
100 Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх! |
|
101 Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого. |
|
102 Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене. |
|
103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам! |
|
104 Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди! |
|
105 |
|
106 Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї. |
|
107 Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи! |
|
108 Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів! |
|
109 У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув. |
|
110 Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх. |
|
111 Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́. |
|
112 Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́. |
|
113 |
|
114 Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́. |
|
115 Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога! |
|
116 За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому! |
|
117 Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви! |
|
118 Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда. |
|
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої. |
|
120 Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів! |
|
121 |
|
122 Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли. |
|
123 Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї. |
|
124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в! |
|
125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати! |
|
126 Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили. |
|
127 Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота. |
|
128 Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу! |
|
129 |
|
130 Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить. |
|
131 Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей. |
|
132 Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє. |
|
133 Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові. |
|
134 Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх! |
|
135 Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх! |
|
136 Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують. |
|
137 |
|
138 бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду! |
|
139 Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої. |
|
140 Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить. |
|
141 Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх. |
|
142 Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда. |
|
143 Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш! |
|
144 Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити! |
|
145 |
|
146 Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх! |
|
147 Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю. |
|
148 Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти. |
|
149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду! |
|
150 Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі, |
|
151 та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість! |
|
152 Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в! |
|
153 |
|
154 Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене! |
|
155 Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в. |
|
156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду! |
|
157 Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь! |
|
158 Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва. |
|
159 Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи! |
|
160 Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки. |
|
161 |
|
162 Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов. |
|
163 Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́! |
|
164 Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї. |
|
165 Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння. |
|
166 На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную. |
|
167 Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх. |
|
168 Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги! |
|
169 |
|
170 Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь! |
|
171 Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене. |
|
172 Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість. |
|
173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої. |
|
174 Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя! |
|
175 Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені! |
|
176 Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей! |
ПсалтирьПсалом 118 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
|
46 |
|
47 |
|
48 |
|
49 |
|
50 |
|
51 |
|
52 |
|
53 |
|
54 |
|
55 |
|
56 |
|
57 |
|
58 |
|
59 |
|
60 |
|
61 |
|
62 |
|
63 |
|
64 |
|
65 |
|
66 |
|
67 |
|
68 |
|
69 |
|
70 |
|
71 |
|
72 |
|
73 |
|
74 |
|
75 |
|
76 |
|
77 |
|
78 |
|
79 |
|
80 |
|
81 |
|
82 |
|
83 |
|
84 |
|
85 |
|
86 |
|
87 |
|
88 |
|
89 |
|
90 |
|
91 |
|
92 |
|
93 |
|
94 |
|
95 |
|
96 |
|
97 |
|
98 |
|
99 |
|
100 |
|
101 |
|
102 |
|
103 |
|
104 |
|
105 |
|
106 |
|
107 |
|
108 |
|
109 |
|
110 |
|
111 |
|
112 |
|
113 |
|
114 |
|
115 |
|
116 |
|
117 |
|
118 |
|
119 |
|
120 |
|
121 |
|
122 |
|
123 |
|
124 |
|
125 |
|
126 |
|
127 |
|
128 |
|
129 |
|
130 |
|
131 |
|
132 |
|
133 |
|
134 |
|
135 |
|
136 |
|
137 |
|
138 |
|
139 |
|
140 |
|
141 |
|
142 |
|
143 |
|
144 |
|
145 |
|
146 |
|
147 |
|
148 |
|
149 |
|
150 |
|
151 |
|
152 |
|
153 |
|
154 |
|
155 |
|
156 |
|
157 |
|
158 |
|
159 |
|
160 |
|
161 |
|
162 |
|
163 |
|
164 |
|
165 |
|
166 |
|
167 |
|
168 |
|
169 |
|
170 |
|
171 |
|
172 |
|
173 |
|
174 |
|
175 |
|
176 |
ПсалмиПсалом 118 |
ПсалтирьПсалом 118 |
|
1 |
1 |
|
2 Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем, |
2 |
|
3 і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його! |
3 |
|
4 Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно. |
4 |
|
5 Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, — |
5 |
|
6 не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді! |
6 |
|
7 Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих. |
7 |
|
8 Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́! |
8 |
|
9 |
9 |
|
10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей! |
10 |
|
11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе. |
11 |
|
12 Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх! |
12 |
|
13 Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх. |
13 |
|
14 З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим. |
14 |
|
15 Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись. |
15 |
|
16 Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду! |
16 |
|
17 |
17 |
|
18 Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу! |
18 |
|
19 На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене! |
19 |
|
20 Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су. |
20 |
|
21 Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей. |
21 |
|
22 Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я! |
22 |
|
23 Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є, |
23 |
|
24 і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники! |
24 |
|
25 |
25 |
|
26 Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх! |
26 |
|
27 Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму. |
27 |
|
28 Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм! |
28 |
|
29 Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на! |
29 |
|
30 Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив. |
30 |
|
31 До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене! |
31 |
|
32 Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє. |
32 |
|
33 |
33 |
|
34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його! |
34 |
|
35 Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу. |
35 |
|
36 Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи. |
36 |
|
37 Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене! |
37 |
|
38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно. |
38 |
|
39 Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої. |
39 |
|
40 Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю! |
40 |
|
41 |
41 |
|
42 і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє! |
42 |
|
43 І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів! |
43 |
|
44 А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́! |
44 |
|
45 І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю. |
45 |
|
46 І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому! |
46 |
|
47 І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив, |
47 |
|
48 і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви! |
48 |
|
49 |
49 |
|
50 Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене. |
50 |
|
51 Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́! |
51 |
|
52 Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю! |
52 |
|
53 Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають! |
53 |
|
54 Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки. |
54 |
|
55 Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́! |
55 |
|
56 Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся. |
56 |
|
57 |
57 |
|
58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм! |
58 |
|
59 Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в. |
59 |
|
60 Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді. |
60 |
|
61 Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого. |
61 |
|
62 Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї. |
62 |
|
63 Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́! |
63 |
|
64 Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в! |
64 |
|
65 |
65 |
|
66 Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я! |
66 |
|
67 Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова. |
67 |
|
68 Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в! |
68 |
|
69 Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх. |
69 |
|
70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого. |
70 |
|
71 Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в! |
71 |
|
72 Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла. |
72 |
|
73 |
73 |
|
74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю! |
74 |
|
75 Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти. |
75 |
|
76 Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба. |
76 |
|
77 Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя. |
77 |
|
78 Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої. |
78 |
|
79 До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої. |
79 |
|
80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився! |
80 |
|
81 |
81 |
|
82 За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“ |
82 |
|
83 Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув. |
83 |
|
84 Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам? |
84 |
|
85 Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм. |
85 |
|
86 Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені! |
86 |
|
87 Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Твоїх! |
87 |
|
88 Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх! |
88 |
|
89 |
89 |
|
90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, — |
90 |
|
91 усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі. |
91 |
|
92 Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй! |
92 |
|
93 Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш. |
93 |
|
94 Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю! |
94 |
|
95 Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю. |
95 |
|
96 Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка! |
96 |
|
97 |
97 |
|
98 Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя! |
98 |
|
99 Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя! |
99 |
|
100 Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх! |
100 |
|
101 Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого. |
101 |
|
102 Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене. |
102 |
|
103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам! |
103 |
|
104 Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди! |
104 |
|
105 |
105 |
|
106 Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї. |
106 |
|
107 Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи! |
107 |
|
108 Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів! |
108 |
|
109 У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув. |
109 |
|
110 Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх. |
110 |
|
111 Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́. |
111 |
|
112 Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́. |
112 |
|
113 |
113 |
|
114 Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́. |
114 |
|
115 Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога! |
115 |
|
116 За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому! |
116 |
|
117 Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви! |
117 |
|
118 Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда. |
118 |
|
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої. |
119 |
|
120 Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів! |
120 |
|
121 |
121 |
|
122 Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли. |
122 |
|
123 Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї. |
123 |
|
124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в! |
124 |
|
125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати! |
125 |
|
126 Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили. |
126 |
|
127 Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота. |
127 |
|
128 Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу! |
128 |
|
129 |
129 |
|
130 Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить. |
130 |
|
131 Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей. |
131 |
|
132 Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє. |
132 |
|
133 Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові. |
133 |
|
134 Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх! |
134 |
|
135 Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх! |
135 |
|
136 Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують. |
136 |
|
137 |
137 |
|
138 бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду! |
138 |
|
139 Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої. |
139 |
|
140 Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить. |
140 |
|
141 Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх. |
141 |
|
142 Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда. |
142 |
|
143 Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш! |
143 |
|
144 Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити! |
144 |
|
145 |
145 |
|
146 Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх! |
146 |
|
147 Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю. |
147 |
|
148 Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти. |
148 |
|
149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду! |
149 |
|
150 Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі, |
150 |
|
151 та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість! |
151 |
|
152 Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в! |
152 |
|
153 |
153 |
|
154 Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене! |
154 |
|
155 Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в. |
155 |
|
156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду! |
156 |
|
157 Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь! |
157 |
|
158 Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва. |
158 |
|
159 Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи! |
159 |
|
160 Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки. |
160 |
|
161 |
161 |
|
162 Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов. |
162 |
|
163 Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́! |
163 |
|
164 Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї. |
164 |
|
165 Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння. |
165 |
|
166 На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную. |
166 |
|
167 Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх. |
167 |
|
168 Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги! |
168 |
|
169 |
169 |
|
170 Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь! |
170 |
|
171 Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене. |
171 |
|
172 Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість. |
172 |
|
173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої. |
173 |
|
174 Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя! |
174 |
|
175 Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені! |
175 |
|
176 Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей! |
176 |