ПсалтирьПсалом 87 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
ПсалмиПсалом 87 |
|
1 |
|
2 Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою: |
|
3 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого, |
|
4 душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу! |
|
5 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий. |
|
6 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки. |
|
7 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х. |
|
8 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла. |
|
9 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу, |
|
10 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої! |
|
11 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла. |
|
12 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні? |
|
13 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя? |
|
14 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує. |
|
15 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє? |
|
16 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став. |
|
17 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, — |
|
18 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють. |
|
19 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява! |
ПсалтирьПсалом 87 |
ПсалмиПсалом 87 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою: |
|
3 |
3 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого, |
|
4 |
4 душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу! |
|
5 |
5 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий. |
|
6 |
6 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки. |
|
7 |
7 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х. |
|
8 |
8 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла. |
|
9 |
9 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу, |
|
10 |
10 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої! |
|
11 |
11 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла. |
|
12 |
12 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні? |
|
13 |
13 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя? |
|
14 |
14 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує. |
|
15 |
15 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє? |
|
16 |
16 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став. |
|
17 |
17 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, — |
|
18 |
18 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють. |
|
19 |
19 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява! |