ПсалтырьПсалом 143 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
ПсалмиПсалом 143 |
|
1 |
|
2 Він моє милосердя й тверди́ня моя, форте́ця моя та моя охоро́на мені, Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся, Він мій наро́д підбиває під мене! |
|
3 Господи, що́ то люди́на, що знаєш її, що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього? |
|
4 Люди́на стала до па́ри поді́бна, її дні — як та тінь промину́ща! |
|
5 Господи, нахили Своє небо, — й зійди́, доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють! |
|
6 Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш, пошли Свої стрі́ли, і їх побенте́ж! |
|
7 Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й, і визволь мене з вод великих, від руки чужинці́в, |
|
8 що їхні уста́ промовляють неправду, а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва! |
|
9 Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі, на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі, |
|
10 що Ти перемогу царям подає́ш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча́! |
|
11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинці́в, що їхні уста́ промовляють марно́ту, а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва, |
|
12 щоб були́ сини наші, немов саджанці́, ви́плекані в їхній мо́лодості, наші до́чки — немов ті нарі́жні стовпи́, ви́тесані на окра́су палати! |
|
13 Повні наші комо́ри, — вони видають найрізні́ше, ко́тяться тисячами наші ві́вці та ко́зи, десятками тисяч по наших подві́р'ях розпло́джуються! |
|
14 Ситі наші бики́, немає приго́д і немає хворо́би, і на ву́лицях наших нема наріка́нь! |
|
15 Блаженний наро́д, що йому так веде́ться, блаженний наро́д, що Господь — йому Бог! |
ПсалтырьПсалом 143 |
ПсалмиПсалом 143 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Він моє милосердя й тверди́ня моя, форте́ця моя та моя охоро́на мені, Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся, Він мій наро́д підбиває під мене! |
|
3 |
3 Господи, що́ то люди́на, що знаєш її, що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього? |
|
4 |
4 Люди́на стала до па́ри поді́бна, її дні — як та тінь промину́ща! |
|
5 |
5 Господи, нахили Своє небо, — й зійди́, доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють! |
|
6 |
6 Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш, пошли Свої стрі́ли, і їх побенте́ж! |
|
7 |
7 Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й, і визволь мене з вод великих, від руки чужинці́в, |
|
8 |
8 що їхні уста́ промовляють неправду, а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва! |
|
9 |
9 Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі, на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі, |
|
10 |
10 що Ти перемогу царям подає́ш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча́! |
|
11 |
11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинці́в, що їхні уста́ промовляють марно́ту, а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва, |
|
12 |
12 щоб були́ сини наші, немов саджанці́, ви́плекані в їхній мо́лодості, наші до́чки — немов ті нарі́жні стовпи́, ви́тесані на окра́су палати! |
|
13 |
13 Повні наші комо́ри, — вони видають найрізні́ше, ко́тяться тисячами наші ві́вці та ко́зи, десятками тисяч по наших подві́р'ях розпло́джуються! |
|
14 |
14 Ситі наші бики́, немає приго́д і немає хворо́би, і на ву́лицях наших нема наріка́нь! |
|
15 |
15 Блаженний наро́д, що йому так веде́ться, блаженний наро́д, що Господь — йому Бог! |