Псалтырь

Псалом 41

1 Руководителю хора Стих сыновей Корея

2 Как лань желает у потоков воды жажду свою утолить, так стремится душа моя быть с Тобою, о Боже!

3 Томлюсь я по Богу, по Богу Живому. Когда пойду, когда явлюсь перед Ним?

4 Днем и ночью слезы мне пищею были, когда от зари до зари враги вопрошали меня: «Где же твой Бог?»

5 А я, когда изливаю душу свою, о том вспоминаю, как шел я с молящимися, как к Дому Божьему вел их, криками радости, песнями хвалы сопровождаемый в шествии праздничном.

6 Что унываешь ты, душа моя, и зачем беспокоишься? Уповай на Бога! Ведь я еще буду славить Его, Спасителя моего.

7 Боже мой, душа моя в унынии, поэтому о Тебе думаю на берегах Иордана, на высотах Ермона, на горе Мицар.

8 Стремнина зовет стремнину в реве Твоих водопадов, волны Твои, буруны, надо мною прошли.

9 Днем являет ГОСПОДЬ любовь Свою неизменную, а ночью я песнь Ему пою, молитву возношу Богу, Жизнедателю моему.

10 Скажу я Богу, Скале моей: «Почему Ты забыл меня? Почему в печали я должен ходить, врагом угнетенный?»

11 В смертельных страданиях я, когда враги мои надо мной насмехаются, когда от зари до зари вопрошают меня: «Где же твой Бог?»

12 Что унываешь ты, душа моя, и зачем беспокоишься? Уповай на Бога! Ведь я еще буду славить Его, Спасителя моего.

Псалми

Псалом 41

1 Для дириґента хору. Псало́м навча́льний, синів Коре́євих.

2 Як ли́не той о́лень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,

3 душа моя спра́гнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду́ й появлю́сь перед Божим лицем?

4 Сльоза́ моя стала для мене пожи́вою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“

5 Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я в многолю́дді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святко́вого на́товпу.

6 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його!

7 Мій Боже, душа моя ту́жить в мені, бо я пам'ята́ю про Тебе з країни Йорда́ну й Гермо́ну, із гори із Міц'а́р.

8 Приклика́є безо́дня безо́дню на гу́ркіт Твоїх водоспа́дів, усі вали́ Твої й хвилі Твої перейшли́ надо мною.

9 Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!

10 Повім я до Бога: „Ти Скеле моя, чому́ Ти про мене забув? Чого я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий?

11 Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“

12 Чого, душе моя, ти суму́єш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його, мого Бога!

Псалтырь

Псалом 41

Псалми

Псалом 41

1 Руководителю хора Стих сыновей Корея

1 Для дириґента хору. Псало́м навча́льний, синів Коре́євих.

2 Как лань желает у потоков воды жажду свою утолить, так стремится душа моя быть с Тобою, о Боже!

2 Як ли́не той о́лень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,

3 Томлюсь я по Богу, по Богу Живому. Когда пойду, когда явлюсь перед Ним?

3 душа моя спра́гнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду́ й появлю́сь перед Божим лицем?

4 Днем и ночью слезы мне пищею были, когда от зари до зари враги вопрошали меня: «Где же твой Бог?»

4 Сльоза́ моя стала для мене пожи́вою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“

5 А я, когда изливаю душу свою, о том вспоминаю, как шел я с молящимися, как к Дому Божьему вел их, криками радости, песнями хвалы сопровождаемый в шествии праздничном.

5 Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я в многолю́дді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святко́вого на́товпу.

6 Что унываешь ты, душа моя, и зачем беспокоишься? Уповай на Бога! Ведь я еще буду славить Его, Спасителя моего.

6 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його!

7 Боже мой, душа моя в унынии, поэтому о Тебе думаю на берегах Иордана, на высотах Ермона, на горе Мицар.

7 Мій Боже, душа моя ту́жить в мені, бо я пам'ята́ю про Тебе з країни Йорда́ну й Гермо́ну, із гори із Міц'а́р.

8 Стремнина зовет стремнину в реве Твоих водопадов, волны Твои, буруны, надо мною прошли.

8 Приклика́є безо́дня безо́дню на гу́ркіт Твоїх водоспа́дів, усі вали́ Твої й хвилі Твої перейшли́ надо мною.

9 Днем являет ГОСПОДЬ любовь Свою неизменную, а ночью я песнь Ему пою, молитву возношу Богу, Жизнедателю моему.

9 Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!

10 Скажу я Богу, Скале моей: «Почему Ты забыл меня? Почему в печали я должен ходить, врагом угнетенный?»

10 Повім я до Бога: „Ти Скеле моя, чому́ Ти про мене забув? Чого я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий?

11 В смертельных страданиях я, когда враги мои надо мной насмехаются, когда от зари до зари вопрошают меня: «Где же твой Бог?»

11 Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“

12 Что унываешь ты, душа моя, и зачем беспокоишься? Уповай на Бога! Ведь я еще буду славить Его, Спасителя моего.

12 Чого, душе моя, ти суму́єш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його, мого Бога!

1.0x