Библия - Обещанное Восстановление

Псалтырь

Псалом 101

1 Молитва страдальца, когда он падает духом и в сетовании изливает пред ГОСПОДОМ душу свою

2 Внемли, ГОСПОДИ, молитве моей, и мой вопль пусть дойдет до Тебя!

3 Не отворачивайся от меня в день скорби моей. Склонись и услышь меня, поспеши ответить, когда к Тебе взываю я.

4 Дни мои исчезают, как дым, горят мои кости, как угли тлеющие.

5 Сердце мое иссохло, словно трава скошенная, так что и хлеб свой я есть забываю.

6 От громких стенаний моих от меня лишь кожа да кости остались.

7 Сове в пустыне стал я подобен, уподобился филину на развалинах.

8 Не сплю и горюю, как одинокая птица на кровле дома.

9 Весь день издеваются надо мной враги мои; те, кто насмехается надо мной, пользуются именем моим для проклятия.

10 Пепел я ем, как хлеб, и питье мое со слезами пополам

11 из-за негодования Твоего, гнева Твоего. Ибо Ты поднял меня только для того, чтобы, отвергнув, отбросить.

12 Дни мои — как тень исчезающая, иссох я, как трава.

13 Но Ты, ГОСПОДИ, пребываешь вечно, и памятование о Тебе — из рода в род.

14 Поднимешься Ты и явишь милость Сиону, пришло время помиловать его, ибо срок настал.

15 Ведь слугам Твоим дорог каждый камень его, и даже пыль его может растрогать их.

16 Все народы будут трепетать пред именем ГОСПОДА и все цари земли — пред славой Его.

17 Ибо восстановит ГОСПОДЬ Сион и явится в славе Своей.

18 Он услышит молитвы обездоленных, не отвергнет их просьбы.

19 Об этом должно быть записано для рода грядущего, чтобы ГОСПОДА славили и те, кому родиться еще предстоит.

20 С высоты Святилища Своего смотрит ГОСПОДЬ, с небес взирает Он на землю.

21 Услышит Он стенания плененных и освободит на смерть обреченных.

22 И об имени ГОСПОДА возвещать будут на Сионе и прославлять Его в Иерусалиме,

23 когда для служения ГОСПОДУ соберутся все народы и царства.

24 Он дал мне прежде времени состариться, сократил дни мои.

25 Потому сказал я: «Боже мой! Жизни у меня в половине дней моих не отнимай — Твои годы бытия чрез все поколения текут!

26 Издавна положил Ты начало земле, и небо Тобой сотворено.

27 Они исчезнут, но Ты останешься. Все они обветшают, подобно одежде, и, как одеяние, Ты сменишь их, и они исчезнут.

28 Но Ты — Тот же, и летам Твоим нет конца.

29 Сыновья тех, кто служит Тебе, будут жить и жить, и потомство их будет всегда пред Тобою».

Псалми

Псалом 101

1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.

2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!

3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!

4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.

5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.

6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.

7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!

8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.

9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!

10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —

11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.

12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!

13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.

14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,

15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!

16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.

17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.

18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.

19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,

20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,

21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,

22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,

23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.

24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.

25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.

26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —

27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.

28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!

29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“

Псалтырь Псалом 101	Псалми Псалом 101
1 Молитва страдальца, когда он падает духом и в сетовании изливает пред ГОСПОДОМ душу свою	1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
2 Внемли, ГОСПОДИ, молитве моей, и мой вопль пусть дойдет до Тебя!	2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
3 Не отворачивайся от меня в день скорби моей. Склонись и услышь меня, поспеши ответить, когда к Тебе взываю я.	3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
4 Дни мои исчезают, как дым, горят мои кости, как угли тлеющие.	4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
5 Сердце мое иссохло, словно трава скошенная, так что и хлеб свой я есть забываю.	5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
6 От громких стенаний моих от меня лишь кожа да кости остались.	6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
7 Сове в пустыне стал я подобен, уподобился филину на развалинах.	7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
8 Не сплю и горюю, как одинокая птица на кровле дома.	8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
9 Весь день издеваются надо мной враги мои; те, кто насмехается надо мной, пользуются именем моим для проклятия.	9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
10 Пепел я ем, как хлеб, и питье мое со слезами пополам	10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
11 из-за негодования Твоего, гнева Твоего. Ибо Ты поднял меня только для того, чтобы, отвергнув, отбросить.	11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
12 Дни мои — как тень исчезающая, иссох я, как трава.	12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
13 Но Ты, ГОСПОДИ, пребываешь вечно, и памятование о Тебе — из рода в род.	13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
14 Поднимешься Ты и явишь милость Сиону, пришло время помиловать его, ибо срок настал.	14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
15 Ведь слугам Твоим дорог каждый камень его, и даже пыль его может растрогать их.	15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
16 Все народы будут трепетать пред именем ГОСПОДА и все цари земли — пред славой Его.	16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
17 Ибо восстановит ГОСПОДЬ Сион и явится в славе Своей.	17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
18 Он услышит молитвы обездоленных, не отвергнет их просьбы.	18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
19 Об этом должно быть записано для рода грядущего, чтобы ГОСПОДА славили и те, кому родиться еще предстоит.	19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
20 С высоты Святилища Своего смотрит ГОСПОДЬ, с небес взирает Он на землю.	20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
21 Услышит Он стенания плененных и освободит на смерть обреченных.	21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
22 И об имени ГОСПОДА возвещать будут на Сионе и прославлять Его в Иерусалиме,	22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
23 когда для служения ГОСПОДУ соберутся все народы и царства.	23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
24 Он дал мне прежде времени состариться, сократил дни мои.	24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
25 Потому сказал я: «Боже мой! Жизни у меня в половине дней моих не отнимай — Твои годы бытия чрез все поколения текут!	25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
26 Издавна положил Ты начало земле, и небо Тобой сотворено.	26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
27 Они исчезнут, но Ты останешься. Все они обветшают, подобно одежде, и, как одеяние, Ты сменишь их, и они исчезнут.	27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
28 Но Ты — Тот же, и летам Твоим нет конца.	28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
29 Сыновья тех, кто служит Тебе, будут жить и жить, и потомство их будет всегда пред Тобою».	29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Псалтырь

Псалом 101

Псалми

Псалом 101

Псалтырь

Псалом 101

Псалми

Псалом 101

Ветхий завет

Новый завет

Псалтырь

Псалом 101

Псалми

Псалом 101

Псалтырь

Псалом 101

Псалми

Псалом 101

Ветхий
завет

Новый
завет