IсаяРозділ 14 |
|
1 |
|
2 І наро́ди їх ві́зьмуть, і їх попрова́дять до їхнього місця, а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх при́йме собі на спа́дщину. І ві́зьмуть вони до неволі тих, хто їх понево́лив, і вони над своїми гноби́телями запанують! |
|
3 |
|
4 то ти заспіваєш оцю пісню глумли́ву про царя Вавилону та й скажеш: Як гноби́тель минувся, — минулося гно́блення! |
|
5 Господь зламав кия безбожних і же́зла пану́ючих, |
|
6 що наро́ди постійним ударом у лютості бив, що в гніві гноби́в був людей переслі́дуванням безупи́нним. |
|
7 Спочи́ла була́, заспоко́їлася вся земля, і виспівує го́лосно. |
|
8 Кипари́си та ке́дри лива́нські тобою втішаються й кажуть: „Відко́ли ти ліг, не прихо́дить на нас дровору́б!“ |
|
9 Завору́шивсь тобою іздо́лу шео́л назу́стріч твоєму прихо́ду; померлих тобі побуди́в, усіх проводирі́в на землі, і підняв з їхніх тро́нів всіх лю́дських царів. |
|
10 Вони всі зачну́ть говорити та й скажуть тобі: „І ти ослабі́в, як і ми, став подібний до нас!“ |
|
11 Зіпхну́та в шео́л твоя го́рдість та гра твоїх арф; ви́стелено під тобою черво́ю, і червя́к накриває тебе. |
|
12 Як спав ти з небе́с, о сину зірни́ці досві́тньої, я́сная зо́ре, ти розбився об землю, погро́мнику лю́дів! |
|
13 Ти ж сказав був у серці своєму: „Зійду́ я на небо, повище зір Божих поста́влю престола свого́, сяду я на горі збору богів, на кі́нцях півні́чних, |
|
14 підійму́ся понад гори хмар, уподі́бнюсь Всеви́шньому! |
|
15 Та ски́нений ти до шео́лу, до найгли́бшого гро́бу! |
|
16 Ті, що на тебе дивитися бу́дуть, пригляда́тися будуть до тебе, зве́рнути увагу на тебе: „Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що знево́лював царства труси́тись, |
|
17 що він оберта́в у пустиню вселе́нну, а міста її бу́рив, що в'я́знів своїх не пускав він додо́му? |
|
18 Усі царі лю́дів, вони всі у славі лягли́, кожен у своїй усипа́льні, |
|
19 ти ж від гро́бу свого відки́нений геть, мов галу́зка бридка́, ото́чений вбитими та мечем переши́тими, що до гро́бу між камінь спуска́ються, як пото́птаний труп. |
|
20 Ти не бу́деш поєднаний з ними у гро́бі, бо землю свою зруйнува́в, свій наро́д повбивав. Насіння злочинців повік не згада́ється! |
|
21 Його ді́тям зготу́йте різню за вину їхніх батькі́в, щоб вони не повстали, і землі не вспадкува́ли, і не напо́внили світу міста́ми. |
|
22 І на них Я повста́ну, — говорить Господь Саваот, — і ви́тну ім'я́ Вавило́ну й оста́нок його, і наща́дка й ону́ка, говорить Господь! |
|
23 І вчиню́ Я його їжако́ві осе́лею та во́дним багно́м, і мітло́ю вигу́блення позаміта́ю його́, говорить Господь Саваот! |
|
24 Присягав був Господь Саваот та казав: Поправді, — як ми́слив собі Я, так ста́неться, й як Я був врадив — те спо́вниться, |
|
25 щоб стовкти́ асирі́йця в країні Моїй, і на го́рах Моїх розтопчу́ Я його! І ярмо́ його зді́йметься з них, і тяга́р його скинеться з їхніх раме́н! |
|
26 Це та рада, яка про всю землю ура́джена, і це та рука, що простя́гнена на всі наро́ди. |
|
27 Бо врадив Госпо́дь Савао́т, і хто Його раду відмі́нить? А рука Його ви́тягнена, — й хто відве́рне її? |
|
28 У році смерти царя Аха́за було таке пророцтво: |
|
29 Не ті́шся, уся филисти́мськая зе́мле, що зла́мане же́зло, яке тебе вдарило, бо з гадю́чого ко́реня ви́повзе люта змія́, і огни́стий летю́чий драко́н буде пло́дом її! |
|
30 І па́стися будуть перво́рідні бідних, і вбогі безпечно лежатимуть, а твій корень Я голодом ви́морю, і рештки твої він доб'є! |
|
31 Плач же, брамо, ти ж місто, кричи, — розпливла́ся ти, вся филисти́мськая зе́мле, бо прихо́дить із пі́вночі дим, і не буде ніко́го, хто відстав би з його воякі́в! |
|
32 І що́ відпові́сться наро́днім посла́м? — Що Сіона Господь заложи́в, і схова́ються в ньому убогі з наро́ду Його! |
IsaiahChapter 14 |
|
1 FOR the LORD will have mercy on Jacob, and will yet choose Israel, and will set them in their own land; and strangers shall accompany them, and they shall add to the house of Jacob. |
|
2 And the Gentiles shall take them and bring them to their place; and the house of Israel shall possess them in the land of the LORD for men-servants and women-servants; and they shall take them captive, whose captives they were; and they shall rule over their oppressors. |
|
3 And it shall come to pass in the day that the LORD shall give you rest from your sorrow and from your anger and from the hard bondage wherein you were made to serve. |
|
4 You shall take up this proverb against the king of Babylon, and say, How has the ruler ceased! the zealous one ceased! |
|
5 The LORD has broken the staff of the wicked and the sceptre of the rulers. |
|
6 He who smote the peoples in wrath, smiting without instruction, who chastised the peoples in anger and persecuted them without pity. |
|
7 The whole earth is at rest and is quiet; they break forth into singing. |
|
8 Yea, the fir trees rejoice over you, and the cedars of Lebanon, saying, Since you are felled, no hewer is come up to cut us down. |
|
9 Sheol beneath is murmuring at your coming; it stirs up against you all the mighty men, even all the rulers of the earth whom you overthrew from their thrones. |
|
10 All the kings of the nations shall answer and say to you, Are you also become weak as we? Are you become like us? |
|
11 Your pomp is brought down to Sheol, the noise of your harps is dead; the dust is spread under you, and the worms cover you. |
|
12 How are you fallen from heaven! howl in the morning! for you have fallen down to the ground, O reviler of the nations. |
|
13 For you have said in your heart, I will ascend into heaven, I will exalt my throne above the stars of God; I will dwell also upon the high mountains in the outer regions of the north. |
|
14 I will ascend above the heights of the clouds; I will be like the most High. |
|
15 From henceforth you shall be brought down to Sheol, to the bottom of the pit. |
|
16 Those who see you shall stare at you and consider you, saying, Is this the man who made the earth to tremble, who shook kingdoms; |
|
17 Who made the world as a wilderness and destroyed its cities; who did not free his prisoners? |
|
18 All the kings of the nations, even all of them, lie in glory, every one in his own house. |
|
19 But you are cast out of your grave like an abominable person, and as the raiment of those that are slain, thrust through by the sword, that go down to the stones of the pit; as corpses trodden under foot. |
|
20 You shall not rejoice with them in the grave, because you have destroyed your land and slain your people; the offspring of the evildoer shall never rise again. |
|
21 Prepare slaughter for his children for the iniquity of their fathers; that they do not rise, nor possess the land, nor fill the face of the world with war. |
|
22 For I will rise up against them, says the LORD of hosts, and will cut off from Babylon the name, its offspring, the family, and its generation, says the LORD. |
|
23 I will also make it a possession for owls, and pools of water; and I will sweep it with the broom of destruction, says the LORD of hosts. |
|
24 The LORD of hosts has sworn, saying, Surely as I have thought, so shall it come to pass; and as I have purposed, so shall it stand; |
|
25 I will break the Assyrian in my land, and upon my mountains tread him under foot; then his yoke shall depart from off them, and his burden depart from off their shoulders. |
|
26 This is the end that is purposed against all the earth; and this is the land that is stretched out against all the nations. |
|
27 For the LORD of hosts has purposed, and who can disannul it? And his hand is stretched out, and who shall turn it back? |
|
28 The conquest of Philistia. In the year that King Ahaz died, came this burden. |
|
29 Rejoice not, whole Philistia, because the rod of him that smote you is broken; for out of the serpent's root shall come forth a viper, and its offspring shall be a fiery flying serpent. |
|
30 And the first-born of the poor shall feed, and the needy shall lie down in safety; and I will kill your root with famine, and your remnant I shall slay. |
|
31 Howl, O city; cry, O city; whole Philistia is in confusion; for there shall come from the north a smoke? and none shall be left in their feasts. |
|
32 What shall one then answer the messengers of the nations? That the LORD has founded Zion, and the poor of his people shall take refuge in it. |
IсаяРозділ 14 |
IsaiahChapter 14 |
|
1 |
1 FOR the LORD will have mercy on Jacob, and will yet choose Israel, and will set them in their own land; and strangers shall accompany them, and they shall add to the house of Jacob. |
|
2 І наро́ди їх ві́зьмуть, і їх попрова́дять до їхнього місця, а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх при́йме собі на спа́дщину. І ві́зьмуть вони до неволі тих, хто їх понево́лив, і вони над своїми гноби́телями запанують! |
2 And the Gentiles shall take them and bring them to their place; and the house of Israel shall possess them in the land of the LORD for men-servants and women-servants; and they shall take them captive, whose captives they were; and they shall rule over their oppressors. |
|
3 |
3 And it shall come to pass in the day that the LORD shall give you rest from your sorrow and from your anger and from the hard bondage wherein you were made to serve. |
|
4 то ти заспіваєш оцю пісню глумли́ву про царя Вавилону та й скажеш: Як гноби́тель минувся, — минулося гно́блення! |
4 You shall take up this proverb against the king of Babylon, and say, How has the ruler ceased! the zealous one ceased! |
|
5 Господь зламав кия безбожних і же́зла пану́ючих, |
5 The LORD has broken the staff of the wicked and the sceptre of the rulers. |
|
6 що наро́ди постійним ударом у лютості бив, що в гніві гноби́в був людей переслі́дуванням безупи́нним. |
6 He who smote the peoples in wrath, smiting without instruction, who chastised the peoples in anger and persecuted them without pity. |
|
7 Спочи́ла була́, заспоко́їлася вся земля, і виспівує го́лосно. |
7 The whole earth is at rest and is quiet; they break forth into singing. |
|
8 Кипари́си та ке́дри лива́нські тобою втішаються й кажуть: „Відко́ли ти ліг, не прихо́дить на нас дровору́б!“ |
8 Yea, the fir trees rejoice over you, and the cedars of Lebanon, saying, Since you are felled, no hewer is come up to cut us down. |
|
9 Завору́шивсь тобою іздо́лу шео́л назу́стріч твоєму прихо́ду; померлих тобі побуди́в, усіх проводирі́в на землі, і підняв з їхніх тро́нів всіх лю́дських царів. |
9 Sheol beneath is murmuring at your coming; it stirs up against you all the mighty men, even all the rulers of the earth whom you overthrew from their thrones. |
|
10 Вони всі зачну́ть говорити та й скажуть тобі: „І ти ослабі́в, як і ми, став подібний до нас!“ |
10 All the kings of the nations shall answer and say to you, Are you also become weak as we? Are you become like us? |
|
11 Зіпхну́та в шео́л твоя го́рдість та гра твоїх арф; ви́стелено під тобою черво́ю, і червя́к накриває тебе. |
11 Your pomp is brought down to Sheol, the noise of your harps is dead; the dust is spread under you, and the worms cover you. |
|
12 Як спав ти з небе́с, о сину зірни́ці досві́тньої, я́сная зо́ре, ти розбився об землю, погро́мнику лю́дів! |
12 How are you fallen from heaven! howl in the morning! for you have fallen down to the ground, O reviler of the nations. |
|
13 Ти ж сказав був у серці своєму: „Зійду́ я на небо, повище зір Божих поста́влю престола свого́, сяду я на горі збору богів, на кі́нцях півні́чних, |
13 For you have said in your heart, I will ascend into heaven, I will exalt my throne above the stars of God; I will dwell also upon the high mountains in the outer regions of the north. |
|
14 підійму́ся понад гори хмар, уподі́бнюсь Всеви́шньому! |
14 I will ascend above the heights of the clouds; I will be like the most High. |
|
15 Та ски́нений ти до шео́лу, до найгли́бшого гро́бу! |
15 From henceforth you shall be brought down to Sheol, to the bottom of the pit. |
|
16 Ті, що на тебе дивитися бу́дуть, пригляда́тися будуть до тебе, зве́рнути увагу на тебе: „Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що знево́лював царства труси́тись, |
16 Those who see you shall stare at you and consider you, saying, Is this the man who made the earth to tremble, who shook kingdoms; |
|
17 що він оберта́в у пустиню вселе́нну, а міста її бу́рив, що в'я́знів своїх не пускав він додо́му? |
17 Who made the world as a wilderness and destroyed its cities; who did not free his prisoners? |
|
18 Усі царі лю́дів, вони всі у славі лягли́, кожен у своїй усипа́льні, |
18 All the kings of the nations, even all of them, lie in glory, every one in his own house. |
|
19 ти ж від гро́бу свого відки́нений геть, мов галу́зка бридка́, ото́чений вбитими та мечем переши́тими, що до гро́бу між камінь спуска́ються, як пото́птаний труп. |
19 But you are cast out of your grave like an abominable person, and as the raiment of those that are slain, thrust through by the sword, that go down to the stones of the pit; as corpses trodden under foot. |
|
20 Ти не бу́деш поєднаний з ними у гро́бі, бо землю свою зруйнува́в, свій наро́д повбивав. Насіння злочинців повік не згада́ється! |
20 You shall not rejoice with them in the grave, because you have destroyed your land and slain your people; the offspring of the evildoer shall never rise again. |
|
21 Його ді́тям зготу́йте різню за вину їхніх батькі́в, щоб вони не повстали, і землі не вспадкува́ли, і не напо́внили світу міста́ми. |
21 Prepare slaughter for his children for the iniquity of their fathers; that they do not rise, nor possess the land, nor fill the face of the world with war. |
|
22 І на них Я повста́ну, — говорить Господь Саваот, — і ви́тну ім'я́ Вавило́ну й оста́нок його, і наща́дка й ону́ка, говорить Господь! |
22 For I will rise up against them, says the LORD of hosts, and will cut off from Babylon the name, its offspring, the family, and its generation, says the LORD. |
|
23 І вчиню́ Я його їжако́ві осе́лею та во́дним багно́м, і мітло́ю вигу́блення позаміта́ю його́, говорить Господь Саваот! |
23 I will also make it a possession for owls, and pools of water; and I will sweep it with the broom of destruction, says the LORD of hosts. |
|
24 Присягав був Господь Саваот та казав: Поправді, — як ми́слив собі Я, так ста́неться, й як Я був врадив — те спо́вниться, |
24 The LORD of hosts has sworn, saying, Surely as I have thought, so shall it come to pass; and as I have purposed, so shall it stand; |
|
25 щоб стовкти́ асирі́йця в країні Моїй, і на го́рах Моїх розтопчу́ Я його! І ярмо́ його зді́йметься з них, і тяга́р його скинеться з їхніх раме́н! |
25 I will break the Assyrian in my land, and upon my mountains tread him under foot; then his yoke shall depart from off them, and his burden depart from off their shoulders. |
|
26 Це та рада, яка про всю землю ура́джена, і це та рука, що простя́гнена на всі наро́ди. |
26 This is the end that is purposed against all the earth; and this is the land that is stretched out against all the nations. |
|
27 Бо врадив Госпо́дь Савао́т, і хто Його раду відмі́нить? А рука Його ви́тягнена, — й хто відве́рне її? |
27 For the LORD of hosts has purposed, and who can disannul it? And his hand is stretched out, and who shall turn it back? |
|
28 У році смерти царя Аха́за було таке пророцтво: |
28 The conquest of Philistia. In the year that King Ahaz died, came this burden. |
|
29 Не ті́шся, уся филисти́мськая зе́мле, що зла́мане же́зло, яке тебе вдарило, бо з гадю́чого ко́реня ви́повзе люта змія́, і огни́стий летю́чий драко́н буде пло́дом її! |
29 Rejoice not, whole Philistia, because the rod of him that smote you is broken; for out of the serpent's root shall come forth a viper, and its offspring shall be a fiery flying serpent. |
|
30 І па́стися будуть перво́рідні бідних, і вбогі безпечно лежатимуть, а твій корень Я голодом ви́морю, і рештки твої він доб'є! |
30 And the first-born of the poor shall feed, and the needy shall lie down in safety; and I will kill your root with famine, and your remnant I shall slay. |
|
31 Плач же, брамо, ти ж місто, кричи, — розпливла́ся ти, вся филисти́мськая зе́мле, бо прихо́дить із пі́вночі дим, і не буде ніко́го, хто відстав би з його воякі́в! |
31 Howl, O city; cry, O city; whole Philistia is in confusion; for there shall come from the north a smoke? and none shall be left in their feasts. |
|
32 І що́ відпові́сться наро́днім посла́м? — Що Сіона Господь заложи́в, і схова́ються в ньому убогі з наро́ду Його! |
32 What shall one then answer the messengers of the nations? That the LORD has founded Zion, and the poor of his people shall take refuge in it. |