IсаяРозділ 14 |
|
1 |
|
2 І наро́ди їх ві́зьмуть, і їх попрова́дять до їхнього місця, а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх при́йме собі на спа́дщину. І ві́зьмуть вони до неволі тих, хто їх понево́лив, і вони над своїми гноби́телями запанують! |
|
3 |
|
4 то ти заспіваєш оцю пісню глумли́ву про царя Вавилону та й скажеш: Як гноби́тель минувся, — минулося гно́блення! |
|
5 Господь зламав кия безбожних і же́зла пану́ючих, |
|
6 що наро́ди постійним ударом у лютості бив, що в гніві гноби́в був людей переслі́дуванням безупи́нним. |
|
7 Спочи́ла була́, заспоко́їлася вся земля, і виспівує го́лосно. |
|
8 Кипари́си та ке́дри лива́нські тобою втішаються й кажуть: „Відко́ли ти ліг, не прихо́дить на нас дровору́б!“ |
|
9 Завору́шивсь тобою іздо́лу шео́л назу́стріч твоєму прихо́ду; померлих тобі побуди́в, усіх проводирі́в на землі, і підняв з їхніх тро́нів всіх лю́дських царів. |
|
10 Вони всі зачну́ть говорити та й скажуть тобі: „І ти ослабі́в, як і ми, став подібний до нас!“ |
|
11 Зіпхну́та в шео́л твоя го́рдість та гра твоїх арф; ви́стелено під тобою черво́ю, і червя́к накриває тебе. |
|
12 Як спав ти з небе́с, о сину зірни́ці досві́тньої, я́сная зо́ре, ти розбився об землю, погро́мнику лю́дів! |
|
13 Ти ж сказав був у серці своєму: „Зійду́ я на небо, повище зір Божих поста́влю престола свого́, сяду я на горі збору богів, на кі́нцях півні́чних, |
|
14 підійму́ся понад гори хмар, уподі́бнюсь Всеви́шньому! |
|
15 Та ски́нений ти до шео́лу, до найгли́бшого гро́бу! |
|
16 Ті, що на тебе дивитися бу́дуть, пригляда́тися будуть до тебе, зве́рнути увагу на тебе: „Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що знево́лював царства труси́тись, |
|
17 що він оберта́в у пустиню вселе́нну, а міста її бу́рив, що в'я́знів своїх не пускав він додо́му? |
|
18 Усі царі лю́дів, вони всі у славі лягли́, кожен у своїй усипа́льні, |
|
19 ти ж від гро́бу свого відки́нений геть, мов галу́зка бридка́, ото́чений вбитими та мечем переши́тими, що до гро́бу між камінь спуска́ються, як пото́птаний труп. |
|
20 Ти не бу́деш поєднаний з ними у гро́бі, бо землю свою зруйнува́в, свій наро́д повбивав. Насіння злочинців повік не згада́ється! |
|
21 Його ді́тям зготу́йте різню за вину їхніх батькі́в, щоб вони не повстали, і землі не вспадкува́ли, і не напо́внили світу міста́ми. |
|
22 І на них Я повста́ну, — говорить Господь Саваот, — і ви́тну ім'я́ Вавило́ну й оста́нок його, і наща́дка й ону́ка, говорить Господь! |
|
23 І вчиню́ Я його їжако́ві осе́лею та во́дним багно́м, і мітло́ю вигу́блення позаміта́ю його́, говорить Господь Саваот! |
|
24 Присягав був Господь Саваот та казав: Поправді, — як ми́слив собі Я, так ста́неться, й як Я був врадив — те спо́вниться, |
|
25 щоб стовкти́ асирі́йця в країні Моїй, і на го́рах Моїх розтопчу́ Я його! І ярмо́ його зді́йметься з них, і тяга́р його скинеться з їхніх раме́н! |
|
26 Це та рада, яка про всю землю ура́джена, і це та рука, що простя́гнена на всі наро́ди. |
|
27 Бо врадив Госпо́дь Савао́т, і хто Його раду відмі́нить? А рука Його ви́тягнена, — й хто відве́рне її? |
|
28 У році смерти царя Аха́за було таке пророцтво: |
|
29 Не ті́шся, уся филисти́мськая зе́мле, що зла́мане же́зло, яке тебе вдарило, бо з гадю́чого ко́реня ви́повзе люта змія́, і огни́стий летю́чий драко́н буде пло́дом її! |
|
30 І па́стися будуть перво́рідні бідних, і вбогі безпечно лежатимуть, а твій корень Я голодом ви́морю, і рештки твої він доб'є! |
|
31 Плач же, брамо, ти ж місто, кричи, — розпливла́ся ти, вся филисти́мськая зе́мле, бо прихо́дить із пі́вночі дим, і не буде ніко́го, хто відстав би з його воякі́в! |
|
32 І що́ відпові́сться наро́днім посла́м? — Що Сіона Господь заложи́в, і схова́ються в ньому убогі з наро́ду Його! |
以賽亞書第14章 |
|
1 耶和華矜恤雅各家、以色列族、復選爲民、使歸故土、異邦人附之、 |
|
2 以色列族爲異邦人所扶翼、旋返桑梓、卽耶和華駐蹕之所、得異邦人爲僕爲婢、供其服役、昔則見擄於人、今則擄人、昔則受制於人、今則制人。 |
|
3 以色列族蒙耶和華援手、免於患難、不復觳觫、脫於賤役、遂作歌以刺巴比倫王、歌曰、昔虐遇人、強取人金者、今已絕矣。 |
|
4 |
|
5 昔發憤怒、鞭扑閭閻、不知底止、虐遇鄰邦、不加矜恤、以苛政制人者、今耶和華已折其柄矣。 |
|
6 |
|
7 天下綏安、揚聲謳歌、 |
|
8 利巴嫩之柏香木香木松木、交相慶曰、自巴比倫傾圮、無人斬伐、 |
|
9 陰府震動、待爾速下、幽冥之衆、莫不騷然、昔居民上、爲國之王者、見爾臨格、離座而起、 |
|
10 曰、爾豈如我之荏弱哉。 |
|
11 爾素華靡、鼓琴作樂、今入窀穸、下有尺蠖、上有蚯蚓、 |
|
12 爾素爲明星、今乃隕自天、昔則敗列國、今乃見滅絕、 |
|
13 爾自謂必昇天、位崇隆、越乎至高之星辰、坐峻峭之山、入大會之中、躋北極之所、 |
|
14 將及雲霄、比儗至尊。 |
|
15 今爾下陰府幽冥之所、 |
|
16 見爾者必駭然曰、震動天下、使列國畏懼、荒其四境、毀其邑垣、不反俘囚者、非斯人歟。 |
|
17 |
|
18 列國諸王、葬於陵寢、封殖巍峨、 |
|
19 惟爾旣絕、不能入土、如最惡之根株、如亡於刃者、在巖穴之間、尸相枕藉、爲人蹂躪、 |
|
20 昔爾亂國紀、害兆民、故不得宴然、以正邱首、作惡之人、其後必無令名、 |
|
21 父旣犯罪、戮及子孫、不復振興、不建邑城、不得寸土。 |
|
22 萬有之主耶和華曰、我將勃然而興、滅巴比倫遺民、塗抹其名、延及王之宗室、淪胥以亡、 |
|
23 掃除巴比倫之邑、變爲水澤、蝟集其處。 |
|
24 萬有之主耶和華矢之曰、我意已定、我命必成、 |
|
25 亞述軍至我地、陟我岡、我必覆亡之、蹂躪之、脫民於苛役、去民之重軛、 |
|
26 此我所命於天下、所行於列國中、 |
|
27 我萬有之主耶和華命之、誰得廢之行之、孰能禦之。 |
|
28 亞哈士王崩時、以賽亞以所得之默示、播告於衆、曰、 |
|
29 非利士人歟、扑責爾者、茲已覆亡、爾見之、勿欣喜、蛇遺卵、必有蝮出、後成毒蛇、且能飛騰。 |
|
30 我國之民、雖至窮困、必安然居處、不遭侵伐、爾邦之人、必饑饉而死、所孑遺者、俱亡於刃、是皆主所使然。 |
|
31 爾非利士民、已喪厥膽、大聲號哭、蓋敵日北方、叢集而至、若烟燄四塞、皆爭先恐後、 |
|
32 鄰封遣使至、將何以答之、曰、耶和華建造郇邑、貧民實倚賴之。 |
IсаяРозділ 14 |
以賽亞書第14章 |
|
1 |
1 耶和華矜恤雅各家、以色列族、復選爲民、使歸故土、異邦人附之、 |
|
2 І наро́ди їх ві́зьмуть, і їх попрова́дять до їхнього місця, а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх при́йме собі на спа́дщину. І ві́зьмуть вони до неволі тих, хто їх понево́лив, і вони над своїми гноби́телями запанують! |
2 以色列族爲異邦人所扶翼、旋返桑梓、卽耶和華駐蹕之所、得異邦人爲僕爲婢、供其服役、昔則見擄於人、今則擄人、昔則受制於人、今則制人。 |
|
3 |
3 以色列族蒙耶和華援手、免於患難、不復觳觫、脫於賤役、遂作歌以刺巴比倫王、歌曰、昔虐遇人、強取人金者、今已絕矣。 |
|
4 то ти заспіваєш оцю пісню глумли́ву про царя Вавилону та й скажеш: Як гноби́тель минувся, — минулося гно́блення! |
4 |
|
5 Господь зламав кия безбожних і же́зла пану́ючих, |
5 昔發憤怒、鞭扑閭閻、不知底止、虐遇鄰邦、不加矜恤、以苛政制人者、今耶和華已折其柄矣。 |
|
6 що наро́ди постійним ударом у лютості бив, що в гніві гноби́в був людей переслі́дуванням безупи́нним. |
6 |
|
7 Спочи́ла була́, заспоко́їлася вся земля, і виспівує го́лосно. |
7 天下綏安、揚聲謳歌、 |
|
8 Кипари́си та ке́дри лива́нські тобою втішаються й кажуть: „Відко́ли ти ліг, не прихо́дить на нас дровору́б!“ |
8 利巴嫩之柏香木香木松木、交相慶曰、自巴比倫傾圮、無人斬伐、 |
|
9 Завору́шивсь тобою іздо́лу шео́л назу́стріч твоєму прихо́ду; померлих тобі побуди́в, усіх проводирі́в на землі, і підняв з їхніх тро́нів всіх лю́дських царів. |
9 陰府震動、待爾速下、幽冥之衆、莫不騷然、昔居民上、爲國之王者、見爾臨格、離座而起、 |
|
10 Вони всі зачну́ть говорити та й скажуть тобі: „І ти ослабі́в, як і ми, став подібний до нас!“ |
10 曰、爾豈如我之荏弱哉。 |
|
11 Зіпхну́та в шео́л твоя го́рдість та гра твоїх арф; ви́стелено під тобою черво́ю, і червя́к накриває тебе. |
11 爾素華靡、鼓琴作樂、今入窀穸、下有尺蠖、上有蚯蚓、 |
|
12 Як спав ти з небе́с, о сину зірни́ці досві́тньої, я́сная зо́ре, ти розбився об землю, погро́мнику лю́дів! |
12 爾素爲明星、今乃隕自天、昔則敗列國、今乃見滅絕、 |
|
13 Ти ж сказав був у серці своєму: „Зійду́ я на небо, повище зір Божих поста́влю престола свого́, сяду я на горі збору богів, на кі́нцях півні́чних, |
13 爾自謂必昇天、位崇隆、越乎至高之星辰、坐峻峭之山、入大會之中、躋北極之所、 |
|
14 підійму́ся понад гори хмар, уподі́бнюсь Всеви́шньому! |
14 將及雲霄、比儗至尊。 |
|
15 Та ски́нений ти до шео́лу, до найгли́бшого гро́бу! |
15 今爾下陰府幽冥之所、 |
|
16 Ті, що на тебе дивитися бу́дуть, пригляда́тися будуть до тебе, зве́рнути увагу на тебе: „Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що знево́лював царства труси́тись, |
16 見爾者必駭然曰、震動天下、使列國畏懼、荒其四境、毀其邑垣、不反俘囚者、非斯人歟。 |
|
17 що він оберта́в у пустиню вселе́нну, а міста її бу́рив, що в'я́знів своїх не пускав він додо́му? |
17 |
|
18 Усі царі лю́дів, вони всі у славі лягли́, кожен у своїй усипа́льні, |
18 列國諸王、葬於陵寢、封殖巍峨、 |
|
19 ти ж від гро́бу свого відки́нений геть, мов галу́зка бридка́, ото́чений вбитими та мечем переши́тими, що до гро́бу між камінь спуска́ються, як пото́птаний труп. |
19 惟爾旣絕、不能入土、如最惡之根株、如亡於刃者、在巖穴之間、尸相枕藉、爲人蹂躪、 |
|
20 Ти не бу́деш поєднаний з ними у гро́бі, бо землю свою зруйнува́в, свій наро́д повбивав. Насіння злочинців повік не згада́ється! |
20 昔爾亂國紀、害兆民、故不得宴然、以正邱首、作惡之人、其後必無令名、 |
|
21 Його ді́тям зготу́йте різню за вину їхніх батькі́в, щоб вони не повстали, і землі не вспадкува́ли, і не напо́внили світу міста́ми. |
21 父旣犯罪、戮及子孫、不復振興、不建邑城、不得寸土。 |
|
22 І на них Я повста́ну, — говорить Господь Саваот, — і ви́тну ім'я́ Вавило́ну й оста́нок його, і наща́дка й ону́ка, говорить Господь! |
22 萬有之主耶和華曰、我將勃然而興、滅巴比倫遺民、塗抹其名、延及王之宗室、淪胥以亡、 |
|
23 І вчиню́ Я його їжако́ві осе́лею та во́дним багно́м, і мітло́ю вигу́блення позаміта́ю його́, говорить Господь Саваот! |
23 掃除巴比倫之邑、變爲水澤、蝟集其處。 |
|
24 Присягав був Господь Саваот та казав: Поправді, — як ми́слив собі Я, так ста́неться, й як Я був врадив — те спо́вниться, |
24 萬有之主耶和華矢之曰、我意已定、我命必成、 |
|
25 щоб стовкти́ асирі́йця в країні Моїй, і на го́рах Моїх розтопчу́ Я його! І ярмо́ його зді́йметься з них, і тяга́р його скинеться з їхніх раме́н! |
25 亞述軍至我地、陟我岡、我必覆亡之、蹂躪之、脫民於苛役、去民之重軛、 |
|
26 Це та рада, яка про всю землю ура́джена, і це та рука, що простя́гнена на всі наро́ди. |
26 此我所命於天下、所行於列國中、 |
|
27 Бо врадив Госпо́дь Савао́т, і хто Його раду відмі́нить? А рука Його ви́тягнена, — й хто відве́рне її? |
27 我萬有之主耶和華命之、誰得廢之行之、孰能禦之。 |
|
28 У році смерти царя Аха́за було таке пророцтво: |
28 亞哈士王崩時、以賽亞以所得之默示、播告於衆、曰、 |
|
29 Не ті́шся, уся филисти́мськая зе́мле, що зла́мане же́зло, яке тебе вдарило, бо з гадю́чого ко́реня ви́повзе люта змія́, і огни́стий летю́чий драко́н буде пло́дом її! |
29 非利士人歟、扑責爾者、茲已覆亡、爾見之、勿欣喜、蛇遺卵、必有蝮出、後成毒蛇、且能飛騰。 |
|
30 І па́стися будуть перво́рідні бідних, і вбогі безпечно лежатимуть, а твій корень Я голодом ви́морю, і рештки твої він доб'є! |
30 我國之民、雖至窮困、必安然居處、不遭侵伐、爾邦之人、必饑饉而死、所孑遺者、俱亡於刃、是皆主所使然。 |
|
31 Плач же, брамо, ти ж місто, кричи, — розпливла́ся ти, вся филисти́мськая зе́мле, бо прихо́дить із пі́вночі дим, і не буде ніко́го, хто відстав би з його воякі́в! |
31 爾非利士民、已喪厥膽、大聲號哭、蓋敵日北方、叢集而至、若烟燄四塞、皆爭先恐後、 |
|
32 І що́ відпові́сться наро́днім посла́м? — Що Сіона Господь заложи́в, і схова́ються в ньому убогі з наро́ду Його! |
32 鄰封遣使至、將何以答之、曰、耶和華建造郇邑、貧民實倚賴之。 |