IsaiahChapter 63 |
|
1 Who is this that comes from Edom with crimson garments from Bozrah? And who is glorious in his apparel and mighty in the greatness of his strength? I that speak in righteousness, mighty to save. |
|
2 Why is your apparel red and why are your garments like those of him who treads in the winepress? |
|
3 I have trodden the winepress alone, and of the people there was none with me; I have trodden them in my anger and trampled them in my fury; and their blood is splashed upon my garments, and I have stained all my raiment. |
|
4 For the day of vengeance is in my heart, and the year of my salvation is come. |
|
5 And I looked, and there was none to help; and I wondered, and there was none to uphold; therefore my own arm saved me and my fury upheld me. |
|
6 And I have trodden down the peoples in my anger, and made them drunk in my fury, and I have brought down their strength to the earth. |
|
7 I will mention the lovingkindnesses of the LORD and the praises of the LORD for all the things that the LORD has bestowed on us and the great goodness toward the house of Israel, which he has bestowed on us according to his mercies and according to the multitude of his lovingkindnesses. |
|
8 For he said, Surely they are my people, children that will not lie; so he became their Saviour. |
|
9 In all their troubles he did not afflict them, and the angel of his presence saved them; in his love and in his pity he saved them and he lifted them up and carried them all the days of old. |
|
10 But they rebelled and grieved his holy Spirit; therefore he turned to be their enemy and he fought against them. |
|
11 Then he remembered the days of old, of Moses his servant. Just as when he brought up out of the sea the shepherd of his flock, and as he put his holy Spirit within Moses, |
|
12 Who led them by his right hand and by his glorious arm, dividing the waters before them and making for them an everlasting name |
|
13 And leading them through the deep, as a horse is led in the wilderness, and they stumbled not, |
|
14 And like cattle that go down into the valley, the Spirit of the LORD leading them; so didst thou lead thy people and make for thyself a glorious name. |
|
15 Look down from heaven and behold from thy holy and glorious habitation. Where is thy zeal and thy strength? Turn thy tender mercies and compassion toward us. Are they restrained? |
|
16 For thou art our Father, though Abraham knew us not and Israel did not acknowledge us; thou, O LORD, art our Father, and our Saviour; thy name is from everlasting. |
|
17 O LORD, why hast thou made us to err from thy way and hardened our heart so as not to reverence thee? Return, for thy servants' sake, the tribes of thy heritage. |
|
18 The people of thy holiness have possessed the land but a little while; our oppressors have trodden down thy sanctuary. |
|
19 We are thine from of old before thou didst rule over them; they were not called by thy name. |
IсаяРозділ 63 |
|
1 |
|
2 Чого то червона одежа Твоя, а ша́ти Твої як у то́го, хто топче в чави́лі? |
|
3 „Сам один Я чави́ло топта́в, і не було із наро́дів зо Мною ніко́го! І Я топта́в їх у гніві Своїм, і чави́в їх у лю́ті Своїй, — і бри́зкав їх сік на одежу Мою, і Я попля́мив всі ша́ти Свої. |
|
4 Бо день по́мсти — у серці Моїм, і надійшов рік Мого вику́плення! |
|
5 Я дививсь, але помічника́ не було́, і дивува́всь, бо підпо́ри Мені бракува́ло, та раме́но Моє Мені допомогло́, а Мій гнів — він підтри́мав Мене! |
|
6 І топтав Я наро́ди у гніві Своїм, і лама́в їх у лю́ті Своїй, і вилив на землю їхню кров“! |
|
7 Буду зга́дувати ла́ски Господні, Господні хвали́ за все те, що вчинив нам Госпо́дь, за велике добро́ те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй! |
|
8 І сказав: „Вони справді наро́д Мій, сини, що неправди не кажуть,“ — і став Він для них за Спаси́теля. |
|
9 В усякому у́тиску їхньому тісно було́ і Йому, і Ангол обличчя Його їх спаса́в. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він ви́купив їх, і їх підні́с і носив їх усі дні в давни́ну. |
|
10 Та стали вони неслухня́ними й Духа Святого Його засмути́ли, — і Він оберну́вся на во́рога їм, Він Сам воював проти них. |
|
11 Тоді то народ Його згадає дні да́вні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із па́стирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого? |
|
12 Що Він по прави́ці Мойсея прова́див раме́но вели́ччя Свого́, що Він перед ними розді́лював во́ду, щоб зроби́ти Собі вічне Ім'я́? |
|
13 Що прова́див безо́днями їх, як коня́ на пустині, — і вони не спіткну́лись? |
|
14 Як схо́дить у долину худо́ба, так їх Дух Господній водив до спочи́нку, так і Ти вів наро́д Свій, щоб зроби́ти Собі славне Ім'я́! |
|
15 Поглянь із небе́с і побач із мешка́ння святині Своєї та слави Своєї: Де горли́вість Твоя та Твої могу́тні чи́ни? Де велике число милосердя Твого та ла́ски Твоєї, що су́проти ме́не затри́малися? |
|
16 Тільки Ти — наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізна́є! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я́ Твоє: наш Викупи́тель! |
|
17 Нащо, Господи, Ти попусти́в, що ми блу́димо з доріг Твоїх, нащо робиш тверди́м наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племе́н спа́дку Свого́! |
|
18 Спа́дщину займав час короткий святий Твій наро́д, — проти́вники наші святиню Твою потопта́ли! |
|
19 Ми стали такими, немов би відві́ку Ти не панува́в був над нами, немов би не кли́калося Твоє Йме́ння над нами! |
IsaiahChapter 63 |
IсаяРозділ 63 |
|
1 Who is this that comes from Edom with crimson garments from Bozrah? And who is glorious in his apparel and mighty in the greatness of his strength? I that speak in righteousness, mighty to save. |
1 |
|
2 Why is your apparel red and why are your garments like those of him who treads in the winepress? |
2 Чого то червона одежа Твоя, а ша́ти Твої як у то́го, хто топче в чави́лі? |
|
3 I have trodden the winepress alone, and of the people there was none with me; I have trodden them in my anger and trampled them in my fury; and their blood is splashed upon my garments, and I have stained all my raiment. |
3 „Сам один Я чави́ло топта́в, і не було із наро́дів зо Мною ніко́го! І Я топта́в їх у гніві Своїм, і чави́в їх у лю́ті Своїй, — і бри́зкав їх сік на одежу Мою, і Я попля́мив всі ша́ти Свої. |
|
4 For the day of vengeance is in my heart, and the year of my salvation is come. |
4 Бо день по́мсти — у серці Моїм, і надійшов рік Мого вику́плення! |
|
5 And I looked, and there was none to help; and I wondered, and there was none to uphold; therefore my own arm saved me and my fury upheld me. |
5 Я дививсь, але помічника́ не було́, і дивува́всь, бо підпо́ри Мені бракува́ло, та раме́но Моє Мені допомогло́, а Мій гнів — він підтри́мав Мене! |
|
6 And I have trodden down the peoples in my anger, and made them drunk in my fury, and I have brought down their strength to the earth. |
6 І топтав Я наро́ди у гніві Своїм, і лама́в їх у лю́ті Своїй, і вилив на землю їхню кров“! |
|
7 I will mention the lovingkindnesses of the LORD and the praises of the LORD for all the things that the LORD has bestowed on us and the great goodness toward the house of Israel, which he has bestowed on us according to his mercies and according to the multitude of his lovingkindnesses. |
7 Буду зга́дувати ла́ски Господні, Господні хвали́ за все те, що вчинив нам Госпо́дь, за велике добро́ те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй! |
|
8 For he said, Surely they are my people, children that will not lie; so he became their Saviour. |
8 І сказав: „Вони справді наро́д Мій, сини, що неправди не кажуть,“ — і став Він для них за Спаси́теля. |
|
9 In all their troubles he did not afflict them, and the angel of his presence saved them; in his love and in his pity he saved them and he lifted them up and carried them all the days of old. |
9 В усякому у́тиску їхньому тісно було́ і Йому, і Ангол обличчя Його їх спаса́в. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він ви́купив їх, і їх підні́с і носив їх усі дні в давни́ну. |
|
10 But they rebelled and grieved his holy Spirit; therefore he turned to be their enemy and he fought against them. |
10 Та стали вони неслухня́ними й Духа Святого Його засмути́ли, — і Він оберну́вся на во́рога їм, Він Сам воював проти них. |
|
11 Then he remembered the days of old, of Moses his servant. Just as when he brought up out of the sea the shepherd of his flock, and as he put his holy Spirit within Moses, |
11 Тоді то народ Його згадає дні да́вні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із па́стирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого? |
|
12 Who led them by his right hand and by his glorious arm, dividing the waters before them and making for them an everlasting name |
12 Що Він по прави́ці Мойсея прова́див раме́но вели́ччя Свого́, що Він перед ними розді́лював во́ду, щоб зроби́ти Собі вічне Ім'я́? |
|
13 And leading them through the deep, as a horse is led in the wilderness, and they stumbled not, |
13 Що прова́див безо́днями їх, як коня́ на пустині, — і вони не спіткну́лись? |
|
14 And like cattle that go down into the valley, the Spirit of the LORD leading them; so didst thou lead thy people and make for thyself a glorious name. |
14 Як схо́дить у долину худо́ба, так їх Дух Господній водив до спочи́нку, так і Ти вів наро́д Свій, щоб зроби́ти Собі славне Ім'я́! |
|
15 Look down from heaven and behold from thy holy and glorious habitation. Where is thy zeal and thy strength? Turn thy tender mercies and compassion toward us. Are they restrained? |
15 Поглянь із небе́с і побач із мешка́ння святині Своєї та слави Своєї: Де горли́вість Твоя та Твої могу́тні чи́ни? Де велике число милосердя Твого та ла́ски Твоєї, що су́проти ме́не затри́малися? |
|
16 For thou art our Father, though Abraham knew us not and Israel did not acknowledge us; thou, O LORD, art our Father, and our Saviour; thy name is from everlasting. |
16 Тільки Ти — наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізна́є! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я́ Твоє: наш Викупи́тель! |
|
17 O LORD, why hast thou made us to err from thy way and hardened our heart so as not to reverence thee? Return, for thy servants' sake, the tribes of thy heritage. |
17 Нащо, Господи, Ти попусти́в, що ми блу́димо з доріг Твоїх, нащо робиш тверди́м наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племе́н спа́дку Свого́! |
|
18 The people of thy holiness have possessed the land but a little while; our oppressors have trodden down thy sanctuary. |
18 Спа́дщину займав час короткий святий Твій наро́д, — проти́вники наші святиню Твою потопта́ли! |
|
19 We are thine from of old before thou didst rule over them; they were not called by thy name. |
19 Ми стали такими, немов би відві́ку Ти не панува́в був над нами, немов би не кли́калося Твоє Йме́ння над нами! |