Iсая

Розділ 49

1 Почуйте Мене, острови́, і наро́ди здале́ка, і вважайте: Господь із утро́би покликав Мене, Моє Йме́ння згадав з нутра не́ньки Моєї.

2 І Мої у́ста вчинив Він, як той гострий меч, заховав Мене в ті́ні Своєї руки, і Мене вчинив за добі́рну стрілу́, в Своїм сагайдаці́ заховав Він Мене.

3 І до Мене прорік: Ти раб Мій, Ізраїлю, Яким Я просла́влюсь!

4 І Я відповів: Надаре́мно трудивсь Я, на порожне́чу й марно́ту зужив Свою силу: Справді ж з Господом право Моє, і нагоро́да Моя з Моїм Богом.

5 Тепер же промовив Господь, що Мене вформува́в Собі від живота́ за раба́, щоб наверну́ти Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зі́браний. І був Я шано́ваний в о́чах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю.

6 І Він сказав: Того мало, щоб був Ти Мені за раба́, щоб віднови́ти племе́на Якова, щоб вернути врято́ваних Ізраїля, але́ Я вчиню́ Тебе світлом наро́дів, щоб був Ти спасі́нням Моїм аж до кра́ю землі!

7 Так говорить Господь, Відкупи́тель Ізраїлів, Святий його, до пого́рдженого на душі, до обри́дженого від людей, до раба тих воло́дарів: Побачать царі, і князі́ повстають, — і покло́няться ради Господа, що вірний, ради Святого Ізраїлевого, що ви́брав Тебе.

8 Так говорить Господь: За ча́су вподо́бання Я відповів Тобі, в день спасі́ння Тобі допоміг, і стерегти́му Тебе, і дам Я Тебе заповітом наро́дові, щоб край обнови́ти, щоб поділити спа́дки спусто́шені,

9 щоб в'я́зням сказати: „Вихо́дьте“, а тим, хто в темно́ті: „З'яві́ться!“ При дорогах вони будуть па́стися, і по всіх ли́сих горбо́винах їхні пасови́ська.

10 Не будуть голодні вони, ані спра́гнені, і не вдарить їх спе́ка, ні сонце, — бо Той, Хто їх милує, їх попрова́дить і до во́дних джере́л поведе́ їх.

11 І вчиню Я всі го́ри Свої за доро́гу, і піді́ймуться биті шляхи́ Мої.

12 Ось ці зда́лека при́йдуть, а ці ось із пі́вночі й з за́ходу, а ці з кра́ю Сіні́м.

13 Раді́йте, небеса́, звесели́ся ти, земле, ви ж, го́ри, втіша́йтеся співом, бо Госпо́дь звесели́в Свій наро́д, і змилувався над Своїми убогими!

14 І сказав був Сіон: Господь кинув мене́, і Господь мій про ме́не забув.

15 Чи ж жінка забу́де своє немовля́, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабува́ли, то Я не забу́ду про тебе!

16 Отож на долонях Свої́х тебе ви́різьбив Я, твої мури поза́всіди передо Мною.

17 Сино́ве твої поспіша́ться до тебе, а ті, хто руйнує тебе й ті, хто нищить тебе, повідхо́дять від тебе.

18 Здійми свої очі навко́ло й побач: всі вони позбиралися й йдуть ось до те́бе! Як живий Я, говорить Господь: усіх їх, як оздо́бу, зодя́гнеш, та підв'я́жешся ними, немов нарече́на.

19 Бо руїни твої та пустині твої, і зруйно́ваний край твій тепер справді стануть тісни́ми для ме́шканців, і будуть відда́лені ті, хто тебе руйнував.

20 Іще до вух твоїх скажуть сино́ве сирі́тства твого: Тісне́ мені місце оце, посунься для мене, й я сяду!

21 І ти скажеш у серці своїм: Хто мені їх зродив, як була осиро́чена я та самі́тна, була ви́гнана та заблуди́ла? І хто ви́ховав їх? Я зоста́лась сама, а ці, — зві́дки вони?

22 Так сказав Господь Бог: Ось Я підійму́ Свою руку до лю́дів, і піднесу́ до наро́дів прапора Свого́, — і позно́сять синів твоїх в па́зусі, а до́чок твоїх поприно́сять на пле́чах.

23 І будуть царі за твоїх вихова́телів, а їхні цариці — за ня́ньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклоня́тись тобі та лиза́тимуть пил твоїх ніг, і ти пізна́єш, що Я — то Господь, що не посоро́мляться ті, хто на Мене наді́ється!

24 Чи ж від сильного буде відня́та здобич, і чи награ́боване ґвалтівнико́м урято́ване буде?

25 Бо Господь каже так: Полонені віді́брані будуть від сильного, і врято́вана буде здобич наси́льника, і Я стану на прю із твоїми супере́чниками, синів же твоїх Я спасу́.

26 І Я зму́шу твоїх гноби́телів їсти тіло своє, і вони повпива́ються власною кров'ю, немов би вином молоди́м. І пізнає тоді кожне тіло, що Я — то Госпо́дь, твій Спаситель та твій Відкупи́тель, Поту́жний Яковів!

Книга пророка Исаии

Глава 49

1 Слушайте Меня, народы, живущие в прибрежных странах, а также и в далёких краях земли! Господь меня призвал ещё до моего рождения. Господь назвал моё имя, когда я ещё во чреве материнском был.

2 Господь язык мой уподобил острому мечу, спрятал меня в ладони Своей. Уподобил меня острой стреле и хранит меня в Своём колчане.

3 Господь сказал мне: «Ты, Израиль, Мой слуга, Я сотворю с тобою чудо».

4 Ответил я: «Я тяжело трудился, изнашивал себя, но ничего полезного не сделал, я все силы растрачивал, но не добился ничего. Поэтому Господь решит, как поступить со мной, решит, как вознаградить меня.

5 Он меня создал в теле матери моей, чтоб мог я быть Его слугою и привести Иакова и Израиль вновь к Нему. Такую честь мне оказал Господь, и от Него я силы получаю».

6 Господь мне говорил: «Ты самый важный Мой слуга. В неволе народ Израиля, но он ко Мне вернётся, семья Иакова ко Мне придёт. Но у тебя есть дело важнее этого: светом для народов Я сделаю тебя, Моим путём спасения всех людей земли».

7 Господь, Искупитель и Святой Израиля, говорит: «Презирают люди Моего слугу, народы его ненавидят, он — раб царей». Господь такое обещание дал ему: «Все цари, тебя увидев, почести окажут, а князья поклонятся тебе». Всё это произойдёт по воле Господа, Который верен, и Святого Израиля, избравшего тебя.

8 Господь говорит: «Настанет время, когда явлю Я доброту Мою, когда отвечу на твои молитвы, день, когда Я тебя спасу, особым будет днём. Я помогу и сберегу тебя, ты станешь доказательством соглашения Моего с людьми. Разрушена страна, но ты вернёшь обратно эту землю людям, которые владеют ей.

9 Ты скажешь узникам: „Выходите из своей темницы!” И скажешь тем, кто в темноте: „Выходите из тьмы!” И будет у людей еда в избытке на пути и даже на холмах бесплодных.

10 Они не будут знать ни голода, ни жажды, ни зной, ни ветер им не повредят, поскольку Бог, их Утешитель, поведёт. Бог поведёт их вдоль ручьёв прохладных.

11 Я для Моего народа сравняю горы, дороги проведу и подниму.

12 Взгляни, ко Мне придёт народ издалека: кто с запада, кто с севера, другие из земли Сиены, Египетской земли».

13 Радуйтесь, небеса! Кричите от радости, горы, так как Господь утешил Свой народ. Он добр к бедному народу Своему!

14 А Сион говорит: «Покинул меня Господь, мой Повелитель забыл обо мне».

15 Но Господь отвечает: «Может ли женщина забыть ребёнка своего, забыть того, кто вышел из её чрева? Нет, никогда не может женщина детей своих забыть, и Я, Господь, тебя Я не забуду.

16 Я имя твоё написал на руке Своей, Я думаю непрестанно о тебе.

17 Дети твои вернутся к тебе, и победившие тебя не станут более тебя тревожить».

18 Оглянись и посмотри вокруг: все твои дети собираются вместе и к тебе идут. Господь говорит: «Жив Я! И Я тебе обещаю, что дети твои станут дорогим убранством, которым ты украсишь шею свою, ожерельем, которое надевает невеста.

19 Ты уничтожен, побеждён, твоя земля разграблена, но вскоре станет тесной она для возвратившихся твоих детей, а разорители твои все удалятся.

20 Ты грустил о детях, находящихся вдали, но скажут тебе они: „Здесь слишком тесно, дай нам ещё земли, где бы мы поселиться могли”.

21 И ты скажешь: „Кто детей мне этих дал? Я был одинок и побеждён, вдали от моего народа, кто же взрастил их, и откуда они ко мне пришли?”»

22 Но говорит Господь Всемогущий: «Я взмахну рукою над народами, Я флаг Мой подниму, чтоб было видно всем, и принесут к тебе детей, держа их на руках и на плечах.

23 Учителями будут им цари, и будут дочери царей заботиться о них, и будут кланяться тебе, целуя пыль у ног твоих, и ты тогда поймёшь, что Я — Господь, и тех, кто в Меня верит, разочарование не постигнет».

24 У сильного солдата не забрать добытого на войне богатства. Когда он пленных сторожит своих, они не могут убежать.

25 Господь сказал: «Пленённые найдут возможность убежать и будут отняты у сильного солдата. Потому что Я буду сражаться на твоей стороне, и Я детей твоих спасу.

26 Твои враги вред нанесли тебе, но Я заставлю их до опьянения упиться их же кровью и есть свою же плоть. Тогда все узнают, что Господь, Всемогущий Бог Иакова, спас тебя».

Iсая

Розділ 49

Книга пророка Исаии

Глава 49

1 Почуйте Мене, острови́, і наро́ди здале́ка, і вважайте: Господь із утро́би покликав Мене, Моє Йме́ння згадав з нутра не́ньки Моєї.

1 Слушайте Меня, народы, живущие в прибрежных странах, а также и в далёких краях земли! Господь меня призвал ещё до моего рождения. Господь назвал моё имя, когда я ещё во чреве материнском был.

2 І Мої у́ста вчинив Він, як той гострий меч, заховав Мене в ті́ні Своєї руки, і Мене вчинив за добі́рну стрілу́, в Своїм сагайдаці́ заховав Він Мене.

2 Господь язык мой уподобил острому мечу, спрятал меня в ладони Своей. Уподобил меня острой стреле и хранит меня в Своём колчане.

3 І до Мене прорік: Ти раб Мій, Ізраїлю, Яким Я просла́влюсь!

3 Господь сказал мне: «Ты, Израиль, Мой слуга, Я сотворю с тобою чудо».

4 І Я відповів: Надаре́мно трудивсь Я, на порожне́чу й марно́ту зужив Свою силу: Справді ж з Господом право Моє, і нагоро́да Моя з Моїм Богом.

4 Ответил я: «Я тяжело трудился, изнашивал себя, но ничего полезного не сделал, я все силы растрачивал, но не добился ничего. Поэтому Господь решит, как поступить со мной, решит, как вознаградить меня.

5 Тепер же промовив Господь, що Мене вформува́в Собі від живота́ за раба́, щоб наверну́ти Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зі́браний. І був Я шано́ваний в о́чах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю.

5 Он меня создал в теле матери моей, чтоб мог я быть Его слугою и привести Иакова и Израиль вновь к Нему. Такую честь мне оказал Господь, и от Него я силы получаю».

6 І Він сказав: Того мало, щоб був Ти Мені за раба́, щоб віднови́ти племе́на Якова, щоб вернути врято́ваних Ізраїля, але́ Я вчиню́ Тебе світлом наро́дів, щоб був Ти спасі́нням Моїм аж до кра́ю землі!

6 Господь мне говорил: «Ты самый важный Мой слуга. В неволе народ Израиля, но он ко Мне вернётся, семья Иакова ко Мне придёт. Но у тебя есть дело важнее этого: светом для народов Я сделаю тебя, Моим путём спасения всех людей земли».

7 Так говорить Господь, Відкупи́тель Ізраїлів, Святий його, до пого́рдженого на душі, до обри́дженого від людей, до раба тих воло́дарів: Побачать царі, і князі́ повстають, — і покло́няться ради Господа, що вірний, ради Святого Ізраїлевого, що ви́брав Тебе.

7 Господь, Искупитель и Святой Израиля, говорит: «Презирают люди Моего слугу, народы его ненавидят, он — раб царей». Господь такое обещание дал ему: «Все цари, тебя увидев, почести окажут, а князья поклонятся тебе». Всё это произойдёт по воле Господа, Который верен, и Святого Израиля, избравшего тебя.

8 Так говорить Господь: За ча́су вподо́бання Я відповів Тобі, в день спасі́ння Тобі допоміг, і стерегти́му Тебе, і дам Я Тебе заповітом наро́дові, щоб край обнови́ти, щоб поділити спа́дки спусто́шені,

8 Господь говорит: «Настанет время, когда явлю Я доброту Мою, когда отвечу на твои молитвы, день, когда Я тебя спасу, особым будет днём. Я помогу и сберегу тебя, ты станешь доказательством соглашения Моего с людьми. Разрушена страна, но ты вернёшь обратно эту землю людям, которые владеют ей.

9 щоб в'я́зням сказати: „Вихо́дьте“, а тим, хто в темно́ті: „З'яві́ться!“ При дорогах вони будуть па́стися, і по всіх ли́сих горбо́винах їхні пасови́ська.

9 Ты скажешь узникам: „Выходите из своей темницы!” И скажешь тем, кто в темноте: „Выходите из тьмы!” И будет у людей еда в избытке на пути и даже на холмах бесплодных.

10 Не будуть голодні вони, ані спра́гнені, і не вдарить їх спе́ка, ні сонце, — бо Той, Хто їх милує, їх попрова́дить і до во́дних джере́л поведе́ їх.

10 Они не будут знать ни голода, ни жажды, ни зной, ни ветер им не повредят, поскольку Бог, их Утешитель, поведёт. Бог поведёт их вдоль ручьёв прохладных.

11 І вчиню Я всі го́ри Свої за доро́гу, і піді́ймуться биті шляхи́ Мої.

11 Я для Моего народа сравняю горы, дороги проведу и подниму.

12 Ось ці зда́лека при́йдуть, а ці ось із пі́вночі й з за́ходу, а ці з кра́ю Сіні́м.

12 Взгляни, ко Мне придёт народ издалека: кто с запада, кто с севера, другие из земли Сиены, Египетской земли».

13 Раді́йте, небеса́, звесели́ся ти, земле, ви ж, го́ри, втіша́йтеся співом, бо Госпо́дь звесели́в Свій наро́д, і змилувався над Своїми убогими!

13 Радуйтесь, небеса! Кричите от радости, горы, так как Господь утешил Свой народ. Он добр к бедному народу Своему!

14 І сказав був Сіон: Господь кинув мене́, і Господь мій про ме́не забув.

14 А Сион говорит: «Покинул меня Господь, мой Повелитель забыл обо мне».

15 Чи ж жінка забу́де своє немовля́, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабува́ли, то Я не забу́ду про тебе!

15 Но Господь отвечает: «Может ли женщина забыть ребёнка своего, забыть того, кто вышел из её чрева? Нет, никогда не может женщина детей своих забыть, и Я, Господь, тебя Я не забуду.

16 Отож на долонях Свої́х тебе ви́різьбив Я, твої мури поза́всіди передо Мною.

16 Я имя твоё написал на руке Своей, Я думаю непрестанно о тебе.

17 Сино́ве твої поспіша́ться до тебе, а ті, хто руйнує тебе й ті, хто нищить тебе, повідхо́дять від тебе.

17 Дети твои вернутся к тебе, и победившие тебя не станут более тебя тревожить».

18 Здійми свої очі навко́ло й побач: всі вони позбиралися й йдуть ось до те́бе! Як живий Я, говорить Господь: усіх їх, як оздо́бу, зодя́гнеш, та підв'я́жешся ними, немов нарече́на.

18 Оглянись и посмотри вокруг: все твои дети собираются вместе и к тебе идут. Господь говорит: «Жив Я! И Я тебе обещаю, что дети твои станут дорогим убранством, которым ты украсишь шею свою, ожерельем, которое надевает невеста.

19 Бо руїни твої та пустині твої, і зруйно́ваний край твій тепер справді стануть тісни́ми для ме́шканців, і будуть відда́лені ті, хто тебе руйнував.

19 Ты уничтожен, побеждён, твоя земля разграблена, но вскоре станет тесной она для возвратившихся твоих детей, а разорители твои все удалятся.

20 Іще до вух твоїх скажуть сино́ве сирі́тства твого: Тісне́ мені місце оце, посунься для мене, й я сяду!

20 Ты грустил о детях, находящихся вдали, но скажут тебе они: „Здесь слишком тесно, дай нам ещё земли, где бы мы поселиться могли”.

21 І ти скажеш у серці своїм: Хто мені їх зродив, як була осиро́чена я та самі́тна, була ви́гнана та заблуди́ла? І хто ви́ховав їх? Я зоста́лась сама, а ці, — зві́дки вони?

21 И ты скажешь: „Кто детей мне этих дал? Я был одинок и побеждён, вдали от моего народа, кто же взрастил их, и откуда они ко мне пришли?”»

22 Так сказав Господь Бог: Ось Я підійму́ Свою руку до лю́дів, і піднесу́ до наро́дів прапора Свого́, — і позно́сять синів твоїх в па́зусі, а до́чок твоїх поприно́сять на пле́чах.

22 Но говорит Господь Всемогущий: «Я взмахну рукою над народами, Я флаг Мой подниму, чтоб было видно всем, и принесут к тебе детей, держа их на руках и на плечах.

23 І будуть царі за твоїх вихова́телів, а їхні цариці — за ня́ньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклоня́тись тобі та лиза́тимуть пил твоїх ніг, і ти пізна́єш, що Я — то Господь, що не посоро́мляться ті, хто на Мене наді́ється!

23 Учителями будут им цари, и будут дочери царей заботиться о них, и будут кланяться тебе, целуя пыль у ног твоих, и ты тогда поймёшь, что Я — Господь, и тех, кто в Меня верит, разочарование не постигнет».

24 Чи ж від сильного буде відня́та здобич, і чи награ́боване ґвалтівнико́м урято́ване буде?

24 У сильного солдата не забрать добытого на войне богатства. Когда он пленных сторожит своих, они не могут убежать.

25 Бо Господь каже так: Полонені віді́брані будуть від сильного, і врято́вана буде здобич наси́льника, і Я стану на прю із твоїми супере́чниками, синів же твоїх Я спасу́.

25 Господь сказал: «Пленённые найдут возможность убежать и будут отняты у сильного солдата. Потому что Я буду сражаться на твоей стороне, и Я детей твоих спасу.

26 І Я зму́шу твоїх гноби́телів їсти тіло своє, і вони повпива́ються власною кров'ю, немов би вином молоди́м. І пізнає тоді кожне тіло, що Я — то Госпо́дь, твій Спаситель та твій Відкупи́тель, Поту́жний Яковів!

26 Твои враги вред нанесли тебе, но Я заставлю их до опьянения упиться их же кровью и есть свою же плоть. Тогда все узнают, что Господь, Всемогущий Бог Иакова, спас тебя».

1.0x