CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Іс. 47
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Iсая

Розділ 47

1 Зійди й сядь у по́рох, о діво, до́чко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о до́чко халдеїв! Бо кли́кати більше не будуть на тебе: тенди́тна та ви́пещена!

2 Візьми жо́рна — й муки́ намели́, намі́тку свою відхили́, закача́й но подо́лка та сте́гна відкрий, і бреди́ через рі́ки, —

3 і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я по́мсту вчиню, і не бу́ду щади́ти люди́ни!

4 Наш Відкупитель, Господь Савао́т Йому Йме́ння, Святий Ізраїлів.

5 Сиди мо́вчки й ввійди́ до темно́ти, о до́чко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!

6 Розлю́тився Я на наро́д Свій, збезче́стив спа́дщину Своєю, та й віддав їх у руку твою. Ти не ви́явила милосердя до них: ти над ста́рцем учинила ярмо́ своє дуже тяжки́м,

7 та й сказала: „Навіки я па́нею бу́ду!“ І до серця собі не взяла́ тих рече́й, не поду́мала про свій кіне́ць.

8 А тепер це послухай, розпе́щена, що безпе́чно сидиш, що гово́риш у серці своїм: „Я, — і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!“

9 Та при́йдуть на тебе несподі́вано те й те в один день, страта дітей та вді́вство, вони в повній мірі на тебе спаду́ть при усій многоті́ твоїх ча́рів, при силі великій твоїх заклина́нь!

10 Ти ж бо надію складала на зло́бу свою, говорила: „Ніхто не побачить мене!“ Звела́ тебе мудрість твоя та знання́ твоє, і сказала ти в серці своїм: „Я, — і більше ніхто!“

11 І при́йде на тебе лихе, що відворожи́ти його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде́, що не зможеш його окупити, і при́йде на тебе рапто́вно спусто́шення, про яке ти не знаєш.

12 Ставай же з своїми закля́ттями та з бе́зліччю ча́рів своїх, якими ти му́чилася від юна́цтва свого́, — може зможеш ти допомогти́, може ти настраха́єш!

13 Змучилась ти від великої кількости рад своїх, — хай же стануть і хай допомо́жуть тобі ті, хто небо розрі́зує, хто до зір придивля́ється, хто прові́щує кожного місяця, що має на те́бе прийти!

14 Ось стали вони, мов солома: огонь їх попа́лить, — не врятують своєї душі з руки по́лум'я, — це не жар, щоб погріти себе, ані по́лум'я, щоб сидіти біля нього.

15 Такими тобі стануть ті, що співпрацюва́ла ти з ними, ворожби́ти твої від юна́цтва твого́, — кожен буде блуди́ти на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!

Книга пророка Исайи

Глава 47

1 «Сойди, о дева, Вавилона дочь, с высот своих! Спустись на землю и в пыли сиди, ведь твоего престола больше нет! Не назовут уже тебя, халдеев дочь, красавицей, изысканно одетой!

2 Берись за жернова — муку мели, сбрось покрывало, подбери подол — и через реки, голоногой, вброд иди.

3 Откроется всем нагота твоя, и срам твой оголится. Я отомщу — не воспротивится никто!»

4 Святой Бог Израилев — Избавитель наш, ГОСПОДЬ Воинств — имя Его.

5 «Сиди в безмолвии, во тьме сокройся, дочь халдеев, владычицей царей тебя уже не назовут!

6 Прогневался Я на народ Мой, удел Свой собственный Я разорил, в руки твои предал виновных — не была ты к ним милостива, даже на старца налагала тяжкую ношу.

7 Говорила: „Владычество мое вечно“, — и не задумывалась о том, что будет в конце, об этом и не помышляла.

8 Слушай же теперь, изнеженная: ты сидишь беззаботно, говоришь себе самой: „Нет мне в мире подобной! Никогда не останусь вдовою, не узнаю, каково это — терять детей“.

9 Обе беды нагрянут к тебе разом, в один день — вдовство и потеря детей — сполна придется тебе их изведать, сколь ни сильна ты в своем чародействе, сколь ни владеешь ты волшебством.

10 Уповала ты на свое злодейство, приговаривала: „Никто меня не видит“. Сбило тебя с пути твое многознание, сама себе говорила ты: „Нет мне в мире подобной!“

11 Нагрянет беда — не помогут тебе чародейства; несчастье придет — не сможешь его отвратить, погибель настигнет, неведомая прежде.

12 Так давай займись волхвованием и всеми своими чародействами, в которых ты с юности преуспевала, глядишь, помогут они тебе, может, кого и напугаешь?

13 Утомилась ты, собирая частые советы, — так пусть теперь выступят звездочеты, пусть спасут тебя предсказатели, предрекающие твою судьбу по новой луне.

14 Но они, как солома, в огне сгорели, не спасли даже самих себя от пламени, не осталось от них ни углей, чтобы согреться, ни огня, чтобы перед ним посидеть.

15 Вот что сталось с теми, с кем ты делила труды, с кем вела дела от самой своей юности, — разбрелись все в разные стороны, и некому больше спасти тебя».

Iсая

Розділ 47

Книга пророка Исайи

Глава 47

1 Зійди й сядь у по́рох, о діво, до́чко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о до́чко халдеїв! Бо кли́кати більше не будуть на тебе: тенди́тна та ви́пещена!

1 «Сойди, о дева, Вавилона дочь, с высот своих! Спустись на землю и в пыли сиди, ведь твоего престола больше нет! Не назовут уже тебя, халдеев дочь, красавицей, изысканно одетой!

2 Візьми жо́рна — й муки́ намели́, намі́тку свою відхили́, закача́й но подо́лка та сте́гна відкрий, і бреди́ через рі́ки, —

2 Берись за жернова — муку мели, сбрось покрывало, подбери подол — и через реки, голоногой, вброд иди.

3 і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я по́мсту вчиню, і не бу́ду щади́ти люди́ни!

3 Откроется всем нагота твоя, и срам твой оголится. Я отомщу — не воспротивится никто!»

4 Наш Відкупитель, Господь Савао́т Йому Йме́ння, Святий Ізраїлів.

4 Святой Бог Израилев — Избавитель наш, ГОСПОДЬ Воинств — имя Его.

5 Сиди мо́вчки й ввійди́ до темно́ти, о до́чко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!

5 «Сиди в безмолвии, во тьме сокройся, дочь халдеев, владычицей царей тебя уже не назовут!

6 Розлю́тився Я на наро́д Свій, збезче́стив спа́дщину Своєю, та й віддав їх у руку твою. Ти не ви́явила милосердя до них: ти над ста́рцем учинила ярмо́ своє дуже тяжки́м,

6 Прогневался Я на народ Мой, удел Свой собственный Я разорил, в руки твои предал виновных — не была ты к ним милостива, даже на старца налагала тяжкую ношу.

7 та й сказала: „Навіки я па́нею бу́ду!“ І до серця собі не взяла́ тих рече́й, не поду́мала про свій кіне́ць.

7 Говорила: „Владычество мое вечно“, — и не задумывалась о том, что будет в конце, об этом и не помышляла.

8 А тепер це послухай, розпе́щена, що безпе́чно сидиш, що гово́риш у серці своїм: „Я, — і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!“

8 Слушай же теперь, изнеженная: ты сидишь беззаботно, говоришь себе самой: „Нет мне в мире подобной! Никогда не останусь вдовою, не узнаю, каково это — терять детей“.

9 Та при́йдуть на тебе несподі́вано те й те в один день, страта дітей та вді́вство, вони в повній мірі на тебе спаду́ть при усій многоті́ твоїх ча́рів, при силі великій твоїх заклина́нь!

9 Обе беды нагрянут к тебе разом, в один день — вдовство и потеря детей — сполна придется тебе их изведать, сколь ни сильна ты в своем чародействе, сколь ни владеешь ты волшебством.

10 Ти ж бо надію складала на зло́бу свою, говорила: „Ніхто не побачить мене!“ Звела́ тебе мудрість твоя та знання́ твоє, і сказала ти в серці своїм: „Я, — і більше ніхто!“

10 Уповала ты на свое злодейство, приговаривала: „Никто меня не видит“. Сбило тебя с пути твое многознание, сама себе говорила ты: „Нет мне в мире подобной!“

11 І при́йде на тебе лихе, що відворожи́ти його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде́, що не зможеш його окупити, і при́йде на тебе рапто́вно спусто́шення, про яке ти не знаєш.

11 Нагрянет беда — не помогут тебе чародейства; несчастье придет — не сможешь его отвратить, погибель настигнет, неведомая прежде.

12 Ставай же з своїми закля́ттями та з бе́зліччю ча́рів своїх, якими ти му́чилася від юна́цтва свого́, — може зможеш ти допомогти́, може ти настраха́єш!

12 Так давай займись волхвованием и всеми своими чародействами, в которых ты с юности преуспевала, глядишь, помогут они тебе, может, кого и напугаешь?

13 Змучилась ти від великої кількости рад своїх, — хай же стануть і хай допомо́жуть тобі ті, хто небо розрі́зує, хто до зір придивля́ється, хто прові́щує кожного місяця, що має на те́бе прийти!

13 Утомилась ты, собирая частые советы, — так пусть теперь выступят звездочеты, пусть спасут тебя предсказатели, предрекающие твою судьбу по новой луне.

14 Ось стали вони, мов солома: огонь їх попа́лить, — не врятують своєї душі з руки по́лум'я, — це не жар, щоб погріти себе, ані по́лум'я, щоб сидіти біля нього.

14 Но они, как солома, в огне сгорели, не спасли даже самих себя от пламени, не осталось от них ни углей, чтобы согреться, ни огня, чтобы перед ним посидеть.

15 Такими тобі стануть ті, що співпрацюва́ла ти з ними, ворожби́ти твої від юна́цтва твого́, — кожен буде блуди́ти на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!

15 Вот что сталось с теми, с кем ты делила труды, с кем вела дела от самой своей юности, — разбрелись все в разные стороны, и некому больше спасти тебя».

1.0x