IсаяРозділ 47 |
|
1 |
|
2 Візьми жо́рна — й муки́ намели́, намі́тку свою відхили́, закача́й но подо́лка та сте́гна відкрий, і бреди́ через рі́ки, — |
|
3 і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я по́мсту вчиню, і не бу́ду щади́ти люди́ни! |
|
4 Наш Відкупитель, Господь Савао́т Йому Йме́ння, Святий Ізраїлів. |
|
5 Сиди мо́вчки й ввійди́ до темно́ти, о до́чко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств! |
|
6 Розлю́тився Я на наро́д Свій, збезче́стив спа́дщину Своєю, та й віддав їх у руку твою. Ти не ви́явила милосердя до них: ти над ста́рцем учинила ярмо́ своє дуже тяжки́м, |
|
7 та й сказала: „Навіки я па́нею бу́ду!“ І до серця собі не взяла́ тих рече́й, не поду́мала про свій кіне́ць. |
|
8 А тепер це послухай, розпе́щена, що безпе́чно сидиш, що гово́риш у серці своїм: „Я, — і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!“ |
|
9 Та при́йдуть на тебе несподі́вано те й те в один день, страта дітей та вді́вство, вони в повній мірі на тебе спаду́ть при усій многоті́ твоїх ча́рів, при силі великій твоїх заклина́нь! |
|
10 Ти ж бо надію складала на зло́бу свою, говорила: „Ніхто не побачить мене!“ Звела́ тебе мудрість твоя та знання́ твоє, і сказала ти в серці своїм: „Я, — і більше ніхто!“ |
|
11 І при́йде на тебе лихе, що відворожи́ти його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде́, що не зможеш його окупити, і при́йде на тебе рапто́вно спусто́шення, про яке ти не знаєш. |
|
12 Ставай же з своїми закля́ттями та з бе́зліччю ча́рів своїх, якими ти му́чилася від юна́цтва свого́, — може зможеш ти допомогти́, може ти настраха́єш! |
|
13 Змучилась ти від великої кількости рад своїх, — хай же стануть і хай допомо́жуть тобі ті, хто небо розрі́зує, хто до зір придивля́ється, хто прові́щує кожного місяця, що має на те́бе прийти! |
|
14 Ось стали вони, мов солома: огонь їх попа́лить, — не врятують своєї душі з руки по́лум'я, — це не жар, щоб погріти себе, ані по́лум'я, щоб сидіти біля нього. |
|
15 Такими тобі стануть ті, що співпрацюва́ла ти з ними, ворожби́ти твої від юна́цтва твого́, — кожен буде блуди́ти на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував! |
IsaiahChapter 47 |
|
1 COME down and sit in the dust, O virgin daughter of Babylon, sit on the ground; there is no throne, O daughter of the Chaldeans; for you shall no more be called tender and delicate. |
|
2 Take the millstone and grind flour; remove your veil, cut off your white hair, uncover your legs, pass through the rivers. |
|
3 Your nakedness shall be uncovered, yea, your shame shall be seen; I will execute vengeance upon you, and I will not meet you as a man. |
|
4 As for our Saviour, the LORD of hosts is his name, the Holy One of Israel. |
|
5 Sit silent and go into darkness, O daughter of the Chaldeans; for you shall no more be called, The mightiest of kingdoms. |
|
6 I was angry with my people, for they have polluted my inheritance, so I delivered them into your hands; you showed them no mercy; upon the elders have you very heavily laid your yoke. |
|
7 And you said, I shall be a mighty one for ever; so that you did not lay these things to your heart, neither did remember the end thereof. |
|
8 Now therefore let her hear these things, she who is given to pleasures, who dwells in tranquillity, who says in her heart, I am, and there is none else besides me; I shall not sit as a widow, neither shall I know the loss of children; |
|
9 But these two plagues shall come upon you in a moment, in one day: the loss of children and widowhood; they shall come upon you suddenly, for the multitude of your sorceries, and for the multitude of your magicians. |
|
10 For you have trusted in your wickedness; you have said, None sees me. Your wisdom and your knowledge have misled you; and you have said in your heart, I am, and there is none else besides me. |
|
11 Therefore evil shall come upon you in the early morning, and you shall not know from whence it rises; and mischief shall fall upon you and you shall not be able to put it off; and desolation shall come upon you suddenly, which you shall not know. |
|
12 Stand now with your magicians and with the multitude of your sorceries in which you have labored from your youth; perhaps you may be able to profit, perhaps you may strengthen yourself. |
|
13 You are wearied in the multitude of your thoughts. Let now the Chaldeans stand up and save you, those who gaze into the heavens and at the stars; let them foretell by the moon the things that shall come upon you. |
|
14 Behold, they have become as stubble which is consumed by the fire; they shall not deliver themselves from the power of the flame; there are no coals to warm them, nor fire to sit before. |
|
15 Thus have become to you your merchants with whom you have labored from your youth: they have wandered every one to his quarter, and there is none to save you. |
IсаяРозділ 47 |
IsaiahChapter 47 |
|
1 |
1 COME down and sit in the dust, O virgin daughter of Babylon, sit on the ground; there is no throne, O daughter of the Chaldeans; for you shall no more be called tender and delicate. |
|
2 Візьми жо́рна — й муки́ намели́, намі́тку свою відхили́, закача́й но подо́лка та сте́гна відкрий, і бреди́ через рі́ки, — |
2 Take the millstone and grind flour; remove your veil, cut off your white hair, uncover your legs, pass through the rivers. |
|
3 і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я по́мсту вчиню, і не бу́ду щади́ти люди́ни! |
3 Your nakedness shall be uncovered, yea, your shame shall be seen; I will execute vengeance upon you, and I will not meet you as a man. |
|
4 Наш Відкупитель, Господь Савао́т Йому Йме́ння, Святий Ізраїлів. |
4 As for our Saviour, the LORD of hosts is his name, the Holy One of Israel. |
|
5 Сиди мо́вчки й ввійди́ до темно́ти, о до́чко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств! |
5 Sit silent and go into darkness, O daughter of the Chaldeans; for you shall no more be called, The mightiest of kingdoms. |
|
6 Розлю́тився Я на наро́д Свій, збезче́стив спа́дщину Своєю, та й віддав їх у руку твою. Ти не ви́явила милосердя до них: ти над ста́рцем учинила ярмо́ своє дуже тяжки́м, |
6 I was angry with my people, for they have polluted my inheritance, so I delivered them into your hands; you showed them no mercy; upon the elders have you very heavily laid your yoke. |
|
7 та й сказала: „Навіки я па́нею бу́ду!“ І до серця собі не взяла́ тих рече́й, не поду́мала про свій кіне́ць. |
7 And you said, I shall be a mighty one for ever; so that you did not lay these things to your heart, neither did remember the end thereof. |
|
8 А тепер це послухай, розпе́щена, що безпе́чно сидиш, що гово́риш у серці своїм: „Я, — і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!“ |
8 Now therefore let her hear these things, she who is given to pleasures, who dwells in tranquillity, who says in her heart, I am, and there is none else besides me; I shall not sit as a widow, neither shall I know the loss of children; |
|
9 Та при́йдуть на тебе несподі́вано те й те в один день, страта дітей та вді́вство, вони в повній мірі на тебе спаду́ть при усій многоті́ твоїх ча́рів, при силі великій твоїх заклина́нь! |
9 But these two plagues shall come upon you in a moment, in one day: the loss of children and widowhood; they shall come upon you suddenly, for the multitude of your sorceries, and for the multitude of your magicians. |
|
10 Ти ж бо надію складала на зло́бу свою, говорила: „Ніхто не побачить мене!“ Звела́ тебе мудрість твоя та знання́ твоє, і сказала ти в серці своїм: „Я, — і більше ніхто!“ |
10 For you have trusted in your wickedness; you have said, None sees me. Your wisdom and your knowledge have misled you; and you have said in your heart, I am, and there is none else besides me. |
|
11 І при́йде на тебе лихе, що відворожи́ти його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде́, що не зможеш його окупити, і при́йде на тебе рапто́вно спусто́шення, про яке ти не знаєш. |
11 Therefore evil shall come upon you in the early morning, and you shall not know from whence it rises; and mischief shall fall upon you and you shall not be able to put it off; and desolation shall come upon you suddenly, which you shall not know. |
|
12 Ставай же з своїми закля́ттями та з бе́зліччю ча́рів своїх, якими ти му́чилася від юна́цтва свого́, — може зможеш ти допомогти́, може ти настраха́єш! |
12 Stand now with your magicians and with the multitude of your sorceries in which you have labored from your youth; perhaps you may be able to profit, perhaps you may strengthen yourself. |
|
13 Змучилась ти від великої кількости рад своїх, — хай же стануть і хай допомо́жуть тобі ті, хто небо розрі́зує, хто до зір придивля́ється, хто прові́щує кожного місяця, що має на те́бе прийти! |
13 You are wearied in the multitude of your thoughts. Let now the Chaldeans stand up and save you, those who gaze into the heavens and at the stars; let them foretell by the moon the things that shall come upon you. |
|
14 Ось стали вони, мов солома: огонь їх попа́лить, — не врятують своєї душі з руки по́лум'я, — це не жар, щоб погріти себе, ані по́лум'я, щоб сидіти біля нього. |
14 Behold, they have become as stubble which is consumed by the fire; they shall not deliver themselves from the power of the flame; there are no coals to warm them, nor fire to sit before. |
|
15 Такими тобі стануть ті, що співпрацюва́ла ти з ними, ворожби́ти твої від юна́цтва твого́, — кожен буде блуди́ти на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував! |
15 Thus have become to you your merchants with whom you have labored from your youth: they have wandered every one to his quarter, and there is none to save you. |