Библия - Обещанное Восстановление

Псалтирь

Псалом 105

1 Прославляйте Господа! Благодарите Господа за доброту Его; любовь Его беспредельна.

2 Неописуема великая любовь Господняя, безграничны должны быть наши похвалы Ему.

3 Блажен, кто соблюдает справедливость, кто праведен в любые времена.

4 Так вспомни, Господи, меня, когда покажешь людям доброту Свою, когда спасать их будешь, и ко мне приди на помощь.

5 Господь, позволь мне разделить с Твоим народом всё то хорошее, что делаешь Ты для него. Позволь мне быть счастливым с ним, вместе с Твоим народом восхвалять Тебя.

6 Грешили мы не менее отцов, творили беззаконие и несправедливость.

7 Когда отцы наши в Египте были, Твоих чудес не поняли они. Не помня доброты Твоей, восстали у моря Красного против Тебя.

8 Но Бог их спас ради Своего имени. Господь их спас, чтоб Свою силу показать.

9 Он повелел, и расступилось море, и Он провел как по суше их.

10 Господь спас их, избавив от врагов.

11 Покрыли воды их, и ни один не спасся.

12 Тогда Господу поверили отцы и в своих песнях восхвалили Его имя.

13 Но вскоре позабыли, что Он сделал, советами Его пренебрегли.

14 Но изголодались они в необитаемой пустыне и Господа решили испытать.

15 И Он исполнил всё, о чём они просили, но также и болезни страшные наслал.

16 И позавидовали они тогда Моисею, а также святому священнику Господа Аарону.

17 Земля разверзлась, поглотив Дафана и Авирона со всеми их людьми.

18 Вдруг пламя вспыхнуло, и нечестивцы все сгорели.

19 Они тельца возле Хорива сотворили и идолу золотому поклонились.

20 Израильтяне Господа святого променяли на изображение быка, жующего траву.

21 Они забыли спасшего их Бога, Который чудеса творил в Египте

22 и дива сотворил в земле у Хама, а также у Красного моря совершил великие дела.

23 Господь хотел истребить народ, но Моисей, Его избранник, встав пред Ним, умолял Господа не уничтожать людей, и Бог оставил их в живых.

24 И в землю благостную, Ханаан, идти они не пожелали, Господним не веря обещаниям, что Бог поможет им победить врага.

25 В шатрах своих они недовольство выражали и к Богу отказались в подчинение прийти.

26 Тогда Он поднял руку и поклялся, что погибнуть их в пустыне Он заставит,

27 а их потомков победят народы и разбросают их по всей земле.

28 Тогда в Ваал-Фегоре они Ваалу поклонялись и ели жертвы, чтобы почтить умерших.

29 И Бог от этого разгневался на них, и разразилась среди них чума.

30 Но Финеес молился Богу, и Господь смертельные болезни прекратил.

31 Он праведными считал поступки Финееса, и поэтому люди запомнят его имя навсегда.

32 У вод Меривы люди вызвали гнев Божий и на Моисея беды навлекли.

33 И огорчили люди Моисея, и согрешил устами он своими.

34 Они не уничтожили народы Ханаана, как им велел Господь,

35 а стали жить средь них, обычаи усвоив их.

36 Поклонялись идолам они, что стало их ловушкой.

37 И жертвовали демонам и сыновей, и дочерей своих.

38 Невинную кровь проливали, кровь сыновей и дочерей, которых жертвовали идолам, и осквернили землю кровью той.

39 Делами недостойными своими запачкали себя и осквернили.

40 И потому на них разгневался Господь, отвергнув Своих избранных людей.

41 Господь их передал другим народам, и стали ими управлять враги.

42 От угнетения врагов их жизнь невыносимой стала.

43 Господь их много раз спасал, но от Бога отвернувшись, они погрязли в собственном грехе.

44 Но зов их слышал Он, когда они в несчастье были,

45 и Он смягчился от Своей любви, и вспомнил соглашение, данное им.

46 И тем народам, что пленили их, внушил Он сострадание.

47 Спаси нас, Господи, Бог наш, собери нас и спаси от чужих народов. Тогда мы сможем прославлять Твоё святое имя, с радостью Тебя мы будем восхвалять.

48 Во веки веков благословен Господь, Бог Израиля! Так пусть же прославляется Он вечно! Пусть весь народ скажет дружно: «Аминь!» Слава Господу!

Псалми

Псалом 105

1 Алілу́я! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосе́рдя!

2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?

3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!

4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,

5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!

6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.

7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.

8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.

9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!

10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога,—

11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!

12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.

13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,

14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,

15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.

16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.

17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,

18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.

19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —

20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,

21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,

22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.

23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!

24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,

25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.

26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,

27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!

28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,

29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!

30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,

31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.

32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,

33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.

34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —

35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.

36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.

37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,

38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,

39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.

40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,

41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,

42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.

43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!

44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,

45 і Він пригадав їм Свого за повіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,

46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!

47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!

48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!

Псалтирь Псалом 105	Псалми Псалом 105
1 Прославляйте Господа! Благодарите Господа за доброту Его; любовь Его беспредельна.	1 Алілу́я! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосе́рдя!
2 Неописуема великая любовь Господняя, безграничны должны быть наши похвалы Ему.	2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Блажен, кто соблюдает справедливость, кто праведен в любые времена.	3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Так вспомни, Господи, меня, когда покажешь людям доброту Свою, когда спасать их будешь, и ко мне приди на помощь.	4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 Господь, позволь мне разделить с Твоим народом всё то хорошее, что делаешь Ты для него. Позволь мне быть счастливым с ним, вместе с Твоим народом восхвалять Тебя.	5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 Грешили мы не менее отцов, творили беззаконие и несправедливость.	6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Когда отцы наши в Египте были, Твоих чудес не поняли они. Не помня доброты Твоей, восстали у моря Красного против Тебя.	7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Но Бог их спас ради Своего имени. Господь их спас, чтоб Свою силу показать.	8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 Он повелел, и расступилось море, и Он провел как по суше их.	9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 Господь спас их, избавив от врагов.	10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога,—
11 Покрыли воды их, и ни один не спасся.	11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Тогда Господу поверили отцы и в своих песнях восхвалили Его имя.	12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Но вскоре позабыли, что Он сделал, советами Его пренебрегли.	13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 Но изголодались они в необитаемой пустыне и Господа решили испытать.	14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 И Он исполнил всё, о чём они просили, но также и болезни страшные наслал.	15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 И позавидовали они тогда Моисею, а также святому священнику Господа Аарону.	16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 Земля разверзлась, поглотив Дафана и Авирона со всеми их людьми.	17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 Вдруг пламя вспыхнуло, и нечестивцы все сгорели.	18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 Они тельца возле Хорива сотворили и идолу золотому поклонились.	19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 Израильтяне Господа святого променяли на изображение быка, жующего траву.	20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 Они забыли спасшего их Бога, Который чудеса творил в Египте	21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 и дива сотворил в земле у Хама, а также у Красного моря совершил великие дела.	22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 Господь хотел истребить народ, но Моисей, Его избранник, встав пред Ним, умолял Господа не уничтожать людей, и Бог оставил их в живых.	23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 И в землю благостную, Ханаан, идти они не пожелали, Господним не веря обещаниям, что Бог поможет им победить врага.	24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 В шатрах своих они недовольство выражали и к Богу отказались в подчинение прийти.	25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 Тогда Он поднял руку и поклялся, что погибнуть их в пустыне Он заставит,	26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 а их потомков победят народы и разбросают их по всей земле.	27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 Тогда в Ваал-Фегоре они Ваалу поклонялись и ели жертвы, чтобы почтить умерших.	28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 И Бог от этого разгневался на них, и разразилась среди них чума.	29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Но Финеес молился Богу, и Господь смертельные болезни прекратил.	30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 Он праведными считал поступки Финееса, и поэтому люди запомнят его имя навсегда.	31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 У вод Меривы люди вызвали гнев Божий и на Моисея беды навлекли.	32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 И огорчили люди Моисея, и согрешил устами он своими.	33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 Они не уничтожили народы Ханаана, как им велел Господь,	34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 а стали жить средь них, обычаи усвоив их.	35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 Поклонялись идолам они, что стало их ловушкой.	36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 И жертвовали демонам и сыновей, и дочерей своих.	37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 Невинную кровь проливали, кровь сыновей и дочерей, которых жертвовали идолам, и осквернили землю кровью той.	38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 Делами недостойными своими запачкали себя и осквернили.	39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 И потому на них разгневался Господь, отвергнув Своих избранных людей.	40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 Господь их передал другим народам, и стали ими управлять враги.	41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 От угнетения врагов их жизнь невыносимой стала.	42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Господь их много раз спасал, но от Бога отвернувшись, они погрязли в собственном грехе.	43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Но зов их слышал Он, когда они в несчастье были,	44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 и Он смягчился от Своей любви, и вспомнил соглашение, данное им.	45 і Він пригадав їм Свого за повіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 И тем народам, что пленили их, внушил Он сострадание.	46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Спаси нас, Господи, Бог наш, собери нас и спаси от чужих народов. Тогда мы сможем прославлять Твоё святое имя, с радостью Тебя мы будем восхвалять.	47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Во веки веков благословен Господь, Бог Израиля! Так пусть же прославляется Он вечно! Пусть весь народ скажет дружно: «Аминь!» Слава Господу!	48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Псалтирь

Псалом 105

Псалми

Псалом 105

Псалтирь

Псалом 105

Псалми

Псалом 105

Ветхий завет

Новый завет

Псалтирь

Псалом 105

Псалми

Псалом 105

Псалтирь

Псалом 105

Псалми

Псалом 105

Ветхий
завет

Новый
завет