ПсалтирьПсалом 138 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
ПсалмиПсалом 138 |
|
1 |
|
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка. |
|
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, — |
|
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все! |
|
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав. |
|
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю! |
|
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця? |
|
8 Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти! |
|
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря, |
|
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя! |
|
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“, |
|
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло! |
|
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, — |
|
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це! |
|
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі! |
|
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́... |
|
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число,- |
|
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою. |
|
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене! |
|
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються! |
|
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь: |
|
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами! |
|
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи, |
|
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь! |
ПсалтирьПсалом 138 |
ПсалмиПсалом 138 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка. |
|
3 |
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, — |
|
4 |
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все! |
|
5 |
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав. |
|
6 |
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю! |
|
7 |
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця? |
|
8 |
8 Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти! |
|
9 |
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря, |
|
10 |
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя! |
|
11 |
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“, |
|
12 |
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло! |
|
13 |
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, — |
|
14 |
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це! |
|
15 |
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі! |
|
16 |
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́... |
|
17 |
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число,- |
|
18 |
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою. |
|
19 |
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене! |
|
20 |
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються! |
|
21 |
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь: |
|
22 |
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами! |
|
23 |
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи, |
|
24 |
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь! |