Iсая

Розділ 38

1 Тими днями смерте́льно захворі́в був Єзекі́я. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: „Так сказав Господь: Заряди́ своєму до́мові, бо ти вмираєш і не будеш жити“.

2 І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа,

3 та й сказав: „О, Господи, згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в оча́х Твоїх!“ І заплакав Єзекія ревним плачем!

4 І було Господнє слово до Ісаї, говорячи:

5 „Іди й скажеш до Єзекії: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу́ твою ! Ось Я додаю до днів твоїх п'ятнадцять літ,

6 і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто.

7 І оце тобі знак від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив:

8 ось я вертаю тінь ступеня́, що від сонця зійшла на ступе́ні Ахазові, назад на десять ступені́в“. І вернулося сонце на десять ступені́в тими ступе́нями, якими зійшло було.

9 Ось писа́ння Єзекії, Юдиного царя, коли він був захво́рів та видужав з своєї хвороби:

10 „Я сказав був: Опі́вдні днів своїх відійду́ до шео́лових брам, решти ро́ків своїх я не ма́тиму.

11 Я сказав: Не побачу я Господа, Господа в кра́ї живих, уже між мешка́нцями царства померлих не побачу люди́ни.

12 Домі́вка моя вже розі́брана, і від мене віді́брана, немов той пасту́ший наме́т; я життя своє зви́нув, мов ткач, — від осно́ви мене Він віді́рве, покі́нчить мене з дня до ночі.

13 Я кричав аж до ра́нку... Він, як лев, поторо́щить всі кості мої, з дня до ночі покі́нчить зо мною...

14 Пищу́ я, мов ла́стівка чи жураве́ль, воркочу́, мов той голуб; зани́діли очі мої, визираючи до високо́сти. Господи, прича́влений я, — поручися за мене!

15 Що маю сказати? А що Він сказав був мені, те й вчинив. Тихо змандру́ю всі лі́та свої через гі́ркість моєї душі!

16 Господи, на них, на словах Твоїх, жи́тимуть люди, і в усьо́му цьому́ життя моєї душі, — уздоро́в же мене й оживи́ Ти мене!

17 Ось терпі́ння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гро́бу гниття́ мою душу, бо Ти кинув за спи́ну Свою всі гріхи мої,

18 бо не буде ж шео́л прославля́ти Тебе, смерть не буде Тебе вихваля́ти. Не мають надії на правду Твою ті, хто схо́дить до гро́бу.

19 Живий, тільки живий — Тебе сла́вити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголо́сить про правду Твою!

20 Господь на спасі́ння мені, і ми будем співати пісноспі́ви свої у домі Господнім по всі́ дні мого життя!“

21 А Ісая сказав: „Нехай ві́зьмуть грудку фіґ, і нехай розітру́ть на тому гнояку́, — і видужає!

22 А Єзекія промовив: „Який знак, що я ввійду́ до Господнього дому?

Книга пророка Исаии

Глава 38

1 В это время Езекия заболел и находился при смерти. Пророк Исаия, сын Амоса, пришёл к Езекии и сказал ему: «Господь передал мне такие слова для тебя: „Так говорит Господь: „Ты скоро умрёшь, поэтому ты должен составить завещание своей семье!”»

2 Тогда Езекия повернулся в сторону храма и начал молиться:

3 «Господи, вспомни, что я преданно служил Тебе всем своим сердцем. Я делал то, что Ты считал правильным». Тогда Езекия горько заплакал.

4 И получил Исаия весть от Господа:

5 «Пойди к Езекии и скажи: „Так говорит Господь, Бог твоего предка Давида: „Я услышал твою молитву и увидел твои слёзы. Я прибавлю пятнадцать лет к твоей жизни

6 и спасу тебя и этот город от руки ассирийского царя”». И сказал Исаия Езекии: «Сделай припарку из фиг и приложи её к нарыву». Тогда Езекия спросил Исаию: «Какое будет знамение, что я поправлюсь и смогу войти в храм Господа?»

7 «Вот знамение тебе от Господа в знак того, что Он исполнит слово Своё, — сказал Исаия, —

8 Он говорит: „Посмотри, Я возвращаю тень на ступени Ахаза на десять ступеней назад”».

9 Вот письмо Езекии, когда он выздоровел от болезни:

10 Я сказал себе, что буду до старости жить, но в расцвете дней пришло мне время умереть.

11 И я сказал, что не увижу Господа Иегову, я не увижу более людей.

12 Мой дом, пастушеский шатёр, снят с места, со мной покончено как с тканью, которую сворачивают, срезая с ткацкого станка. Ты рано жизнь мою закончил.

13 Всю ночь рыдал я громко, но все мои надежды рассыпались как кости в пасти льва. Ты рано жизнь мою закончил.

14 Словно птица я кричал, стонал как горлица и в скорби глядел на небо. Господи, подтверди, что мне поможешь, яви мне доказательство того.

15 Что я могу сказать? Господь дал мне ответ и сделал так, что всё это случилось! Смиренен буду я остаток жизни, так как мне горько на душе.

16 Владыка мой, так оживи мой дух тяжёлым испытанием и помоги стать сильным и здоровым духу моему, верни здоровье и жизнь мне возврати!

17 Взгляни, минули мои беды, мир снизошёл ко мне. Ты меня сильно любишь, Ты мне не дал уйти в могилу и все мои грехи отбросил далеко.

18 Не воспевают мёртвые Тебя, кто в преисподней, тот не восхваляет Тебя, не верит в Твою преданность.

19 Кто жив, как я сейчас, те Тебя хвалят. И должен детям передать отец, что верить можно лишь в Тебя.

20 И говорю я: «Спас меня Господь! Так будем воспевать всю жизнь мы песни в храме Господа!»

21

22

Iсая

Розділ 38

Книга пророка Исаии

Глава 38

1 Тими днями смерте́льно захворі́в був Єзекі́я. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: „Так сказав Господь: Заряди́ своєму до́мові, бо ти вмираєш і не будеш жити“.

1 В это время Езекия заболел и находился при смерти. Пророк Исаия, сын Амоса, пришёл к Езекии и сказал ему: «Господь передал мне такие слова для тебя: „Так говорит Господь: „Ты скоро умрёшь, поэтому ты должен составить завещание своей семье!”»

2 І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа,

2 Тогда Езекия повернулся в сторону храма и начал молиться:

3 та й сказав: „О, Господи, згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в оча́х Твоїх!“ І заплакав Єзекія ревним плачем!

3 «Господи, вспомни, что я преданно служил Тебе всем своим сердцем. Я делал то, что Ты считал правильным». Тогда Езекия горько заплакал.

4 І було Господнє слово до Ісаї, говорячи:

4 И получил Исаия весть от Господа:

5 „Іди й скажеш до Єзекії: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу́ твою ! Ось Я додаю до днів твоїх п'ятнадцять літ,

5 «Пойди к Езекии и скажи: „Так говорит Господь, Бог твоего предка Давида: „Я услышал твою молитву и увидел твои слёзы. Я прибавлю пятнадцать лет к твоей жизни

6 і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто.

6 и спасу тебя и этот город от руки ассирийского царя”». И сказал Исаия Езекии: «Сделай припарку из фиг и приложи её к нарыву». Тогда Езекия спросил Исаию: «Какое будет знамение, что я поправлюсь и смогу войти в храм Господа?»

7 І оце тобі знак від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив:

7 «Вот знамение тебе от Господа в знак того, что Он исполнит слово Своё, — сказал Исаия, —

8 ось я вертаю тінь ступеня́, що від сонця зійшла на ступе́ні Ахазові, назад на десять ступені́в“. І вернулося сонце на десять ступені́в тими ступе́нями, якими зійшло було.

8 Он говорит: „Посмотри, Я возвращаю тень на ступени Ахаза на десять ступеней назад”».

9 Ось писа́ння Єзекії, Юдиного царя, коли він був захво́рів та видужав з своєї хвороби:

9 Вот письмо Езекии, когда он выздоровел от болезни:

10 „Я сказав був: Опі́вдні днів своїх відійду́ до шео́лових брам, решти ро́ків своїх я не ма́тиму.

10 Я сказал себе, что буду до старости жить, но в расцвете дней пришло мне время умереть.

11 Я сказав: Не побачу я Господа, Господа в кра́ї живих, уже між мешка́нцями царства померлих не побачу люди́ни.

11 И я сказал, что не увижу Господа Иегову, я не увижу более людей.

12 Домі́вка моя вже розі́брана, і від мене віді́брана, немов той пасту́ший наме́т; я життя своє зви́нув, мов ткач, — від осно́ви мене Він віді́рве, покі́нчить мене з дня до ночі.

12 Мой дом, пастушеский шатёр, снят с места, со мной покончено как с тканью, которую сворачивают, срезая с ткацкого станка. Ты рано жизнь мою закончил.

13 Я кричав аж до ра́нку... Він, як лев, поторо́щить всі кості мої, з дня до ночі покі́нчить зо мною...

13 Всю ночь рыдал я громко, но все мои надежды рассыпались как кости в пасти льва. Ты рано жизнь мою закончил.

14 Пищу́ я, мов ла́стівка чи жураве́ль, воркочу́, мов той голуб; зани́діли очі мої, визираючи до високо́сти. Господи, прича́влений я, — поручися за мене!

14 Словно птица я кричал, стонал как горлица и в скорби глядел на небо. Господи, подтверди, что мне поможешь, яви мне доказательство того.

15 Що маю сказати? А що Він сказав був мені, те й вчинив. Тихо змандру́ю всі лі́та свої через гі́ркість моєї душі!

15 Что я могу сказать? Господь дал мне ответ и сделал так, что всё это случилось! Смиренен буду я остаток жизни, так как мне горько на душе.

16 Господи, на них, на словах Твоїх, жи́тимуть люди, і в усьо́му цьому́ життя моєї душі, — уздоро́в же мене й оживи́ Ти мене!

16 Владыка мой, так оживи мой дух тяжёлым испытанием и помоги стать сильным и здоровым духу моему, верни здоровье и жизнь мне возврати!

17 Ось терпі́ння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гро́бу гниття́ мою душу, бо Ти кинув за спи́ну Свою всі гріхи мої,

17 Взгляни, минули мои беды, мир снизошёл ко мне. Ты меня сильно любишь, Ты мне не дал уйти в могилу и все мои грехи отбросил далеко.

18 бо не буде ж шео́л прославля́ти Тебе, смерть не буде Тебе вихваля́ти. Не мають надії на правду Твою ті, хто схо́дить до гро́бу.

18 Не воспевают мёртвые Тебя, кто в преисподней, тот не восхваляет Тебя, не верит в Твою преданность.

19 Живий, тільки живий — Тебе сла́вити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголо́сить про правду Твою!

19 Кто жив, как я сейчас, те Тебя хвалят. И должен детям передать отец, что верить можно лишь в Тебя.

20 Господь на спасі́ння мені, і ми будем співати пісноспі́ви свої у домі Господнім по всі́ дні мого життя!“

20 И говорю я: «Спас меня Господь! Так будем воспевать всю жизнь мы песни в храме Господа!»

21 А Ісая сказав: „Нехай ві́зьмуть грудку фіґ, і нехай розітру́ть на тому гнояку́, — і видужає!

21

22 А Єзекія промовив: „Який знак, що я ввійду́ до Господнього дому?

22

1.0x