Библия - Обещанное Восстановление

Iсая

Розділ 37

1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то розде́р свої ша́ти та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому,

2 І послав він Еліякима, керівника́ пала́ти, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Іса́ї, Амосового сина.

3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та наруги! Бо підійшли́ діти аж до виходу утро́би, та немає сили породи́ти!

4 Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесе́ш молитву за решту, що ще знахо́диться“.

5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

6 І сказав їм Іса́я „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя.

7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і ве́рнеться до свого кра́ю. І Я вражу́ його́ мечем у його кра́ї!“

8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

9 I він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Він вийшов воювати з тобою!“ І почув вій, і послав послів до Єзекії, говорячи:

10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зво́дить тебе Бог твій, на Якого ти наді́єшся, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.

11 Ось ти чув, що́ зробили асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?

12 Чи їх урятували боги тих наро́дів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

13 Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“

14 І взяв Єзекі́я ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одно́го листа перед Господнім лицем.

15 І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи:

16 „Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створи́в небеса́ та землю!

17 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова́ Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога.

18 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили всі народи та їхні краї.

19 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

20 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“

21 І послав Іса́я, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що́ ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

22 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!

23 Кого лаяв ти та обража́в, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!

24 Через рабів своїх Господа ти обража́в та казав: Із бе́зліччю своїх колесниць я вийшов на го́ри високі, на бо́ки Лівану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і зберу́сь на вершо́к його височини́, — в гущину́ його са́ду,

25 я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги́ повису́шую я всі єгипетські рі́ки!

26 Хіба ти не чув, що відда́вна зробив Я оце, що за днів старода́вніх Я це був створив? Тепер же спрова́див Я це, що ти нищиш міста́ поукріплювані, на купу румо́вищ обе́ртаєш їх.

27 А ме́шканці їхні — безсилі, настра́шені та побенте́жені, вони стали, як зі́лля оте польове́, мов трава зелені́юча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло.

28 І сиді́ння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Ме́не обу́рення.

29 За твоє проти Ме́не обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до вух Моїх, то на ні́здрі твої Я сере́жку приві́шу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!

30 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід.

31 А врято́ване Юдиного дому, що лишилося, пу́стить корі́ння додо́лу, і свого плода́ дасть уго́ру.

32 Бо з Єрусалиму ви́йде позостале, а рештки — з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це.

33 Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста цього́, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле.

34 Якою дорогою при́йде, то нею й пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, — говорить Господь!

35 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!“

36 І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось — усі тіла́ ме́ртві.

37 А Санхері́в, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневі́ї.

38 І сталося, коли він молився в домі Нісхора, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до кра́ю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

Пророк Исаия

Глава 37

1 Когда царь Езекия услышал это, он разорвал на себе одежду, оделся в рубище и пошёл в храм Вечного.

2 Он послал распорядителя дворца Элиакима, писаря Шевну и главных священнослужителей, одетых в рубище, к пророку Исаии, сыну Амоца.

3 Они сказали ему: – Так говорит Езекия: «Сегодня день беды, наказания и бесчестия; словно дитя вот-вот должно родиться, а родить не хватает сил.

4 Может быть, Вечный, твой Бог, услышит слова главного виночерпия, которого его господин, царь Ассирии, послал глумиться над живым Богом, и накажет его за слова, которые услышал Вечный, твой Бог. Вознеси же молитву за тех, кто ещё жив!»

5 Когда приближённые царя Езекии пришли к Исаии,

6 тот сказал им: – Скажите своему господину: Так говорит Вечный: «Не бойся того, что ты слышал, – тех слов, которыми оскорбляли Меня слуги царя Ассирии.

7 Вот, Я нашлю на него такой дух, что при одном известии он немедленно вернётся в свою страну, где Я судил ему пасть от меча».

8 Когда главный виночерпий услышал, что царь Ассирии оставил Лахиш, он вернулся и нашёл царя осаждающим Ливну.

9 Синаххериб получил весть о том, что Тирхака, царь Эфиопии, идёт на него войной. Услышав об этом, он послал к Езекии послов, чтобы сказать:

10 – Скажите Езекии, царю Иудеи: «Не давай Богу, на Которого ты надеешься, обманывать тебя, когда Он говорит: „Иерусалим не будет отдан царю Ассирии“.

11 Ты же слышал о том, что цари Ассирии сделали со всеми странами, предав их полному уничтожению. А разве ты уцелеешь?

12 Разве боги народов, которые были истреблены моими предками, боги городов Гозана, Харрана, Рецефа и народа Эдена, который был в Телассаре, спасли их?

13 Где теперь царь Хамата, царь Арпада, цари Сепарваима, Ены или Иввы?»

14 Езекия получил письмо через послов и прочитал его. Тогда он пошёл в храм Вечного и развернул его перед Вечным.

15 Езекия молился Вечному:

16 – О Вечный, Повелитель Сил, Бог Исраила, восседающий на херувимах, . лишь Ты – Бог над всеми земными царствами. Ты создал небо и землю.

17 Склони, Вечный, ухо Своё и услышь; открой, Вечный, глаза Свои и взгляни; услышь все слова Синаххериба, которые он послал, чтобы глумиться над живым Богом.

18 Правда, Вечный, что ассирийские цари погубили все эти народы и их страны,

19 бросили их богов в огонь и уничтожили их, потому что то были не боги, а только дерево и камень, обработанные руками человека.

20 И теперь, Вечный, наш Бог, избавь нас от его руки, чтобы все земные царства узнали, что только Ты, Вечный, – Бог!

21 И Исаия, сын Амоца, послал сказать Езекии: – Так говорит Вечный, Бог Исраила: «Ты молился о Синаххерибе, царе Ассирии».

22 И вот слово, которое сказал о нём Вечный:
– Девственная дочь Сиона презирает тебя, над тобой смеётся.Дочь Иерусалима вслед тебе головой качает.

23 Ты над кем глумился, кого оскорблял? На кого ты повысил голоси глаза надменные поднял? На святого Бога Исраила!

24 Через своих рабов ты глумился над Владыкой.Ты сказал: «Со множеством моих колесниця поднялся на горные вершины, на дальние склоны Ливана.Я срубил его высочайшие кедры, его лучшие кипарисы.Я достиг его самых отдалённых вершин, его наилучших лесов.

25 Я копал колодцы и пил воду чужих земель.Ступнями своих ног я иссушил все реки Египта».

26 Разве ты не слышал? Я давно это определил, задумал в древние дни.Теперь Я это исполнил, дав тебе превратить укреплённые города в груды развалин.

27 Их жители обессилены, испуганы и опозорены.Они недолговечны, как растения в поле, как нежные зелёные побеги,как трава, пробившаяся на крыше, опалённая, прежде чем вырасти.

28 Но Я знаю, где ты живёшь, когда выходишь или входишь, и как ты яришься на Меня.

29 За твою ярость против Меня и за твою надменность, что достигла Моих ушей,Я продену в твой нос Моё кольцо, и вложу в твой рот Мои удила,и верну тебя назад той дорогой, которой ты пришёл.

30 Это будет тебе знамением, Езекия:
В этом году вы будете есть то, что вырастет само собой, а в следующем году то, что вырастет из этого.Но в третий год сейте и жните, сажайте виноградники и ешьте их плоды.

31 Уцелевшие жители Иудеи опять пустят корни и принесут плоды.

32 Ведь из Иерусалима выйдет остаток, и с горы Сион – уцелевшие.Это сделает ревность Вечного, Повелителя Сил.

33 Поэтому Вечный говорит о царе Ассирии так:
– Он не войдёт в этот город и не пустит сюда стрелы.Он не приступит к нему со щитом и не насыплет против него осадного вала.

34 Он вернётся той же дорогой, какой пришёл; он не войдёт в этот город, – возвещает Вечный. –

35 Я защищу этот город и спасу его ради Себя и ради Моего раба Давуда.

36 И Ангел Вечного вышел и предал смерти в лагере ассирийцев сто восемьдесят пять тысяч человек. Когда на следующее утро люди проснулись, то увидели повсюду мёртвые тела.

37 Тогда Синаххериб, царь Ассирии, снял лагерь и ушёл. Он возвратился домой и жил в Ниневии.

38 Однажды, когда он поклонялся в храме своего бога Нисроха, его сыновья Адрам-Малик и Сарецер поразили его мечом и бежали в араратскую землю. И царём вместо него стал его сын Асархаддон.

Iсая Розділ 37	Пророк Исаия Глава 37
1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то розде́р свої ша́ти та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому,	1 Когда царь Езекия услышал это, он разорвал на себе одежду, оделся в рубище и пошёл в храм Вечного.
2 І послав він Еліякима, керівника́ пала́ти, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Іса́ї, Амосового сина.	2 Он послал распорядителя дворца Элиакима, писаря Шевну и главных священнослужителей, одетых в рубище, к пророку Исаии, сыну Амоца.
3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та наруги! Бо підійшли́ діти аж до виходу утро́би, та немає сили породи́ти!	3 Они сказали ему: – Так говорит Езекия: «Сегодня день беды, наказания и бесчестия; словно дитя вот-вот должно родиться, а родить не хватает сил.
4 Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесе́ш молитву за решту, що ще знахо́диться“.	4 Может быть, Вечный, твой Бог, услышит слова главного виночерпия, которого его господин, царь Ассирии, послал глумиться над живым Богом, и накажет его за слова, которые услышал Вечный, твой Бог. Вознеси же молитву за тех, кто ещё жив!»
5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.	5 Когда приближённые царя Езекии пришли к Исаии,
6 І сказав їм Іса́я „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя.	6 тот сказал им: – Скажите своему господину: Так говорит Вечный: «Не бойся того, что ты слышал, – тех слов, которыми оскорбляли Меня слуги царя Ассирии.
7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і ве́рнеться до свого кра́ю. І Я вражу́ його́ мечем у його кра́ї!“	7 Вот, Я нашлю на него такой дух, что при одном известии он немедленно вернётся в свою страну, где Я судил ему пасть от меча».
8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.	8 Когда главный виночерпий услышал, что царь Ассирии оставил Лахиш, он вернулся и нашёл царя осаждающим Ливну.
9 I він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Він вийшов воювати з тобою!“ І почув вій, і послав послів до Єзекії, говорячи:	9 Синаххериб получил весть о том, что Тирхака, царь Эфиопии, идёт на него войной. Услышав об этом, он послал к Езекии послов, чтобы сказать:
10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зво́дить тебе Бог твій, на Якого ти наді́єшся, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.	10 – Скажите Езекии, царю Иудеи: «Не давай Богу, на Которого ты надеешься, обманывать тебя, когда Он говорит: „Иерусалим не будет отдан царю Ассирии“.
11 Ось ти чув, що́ зробили асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?	11 Ты же слышал о том, что цари Ассирии сделали со всеми странами, предав их полному уничтожению. А разве ты уцелеешь?
12 Чи їх урятували боги тих наро́дів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?	12 Разве боги народов, которые были истреблены моими предками, боги городов Гозана, Харрана, Рецефа и народа Эдена, который был в Телассаре, спасли их?
13 Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“	13 Где теперь царь Хамата, царь Арпада, цари Сепарваима, Ены или Иввы?»
14 І взяв Єзекі́я ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одно́го листа перед Господнім лицем.	14 Езекия получил письмо через послов и прочитал его. Тогда он пошёл в храм Вечного и развернул его перед Вечным.
15 І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи:	15 Езекия молился Вечному:
16 „Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створи́в небеса́ та землю!	16 – О Вечный, Повелитель Сил, Бог Исраила, восседающий на херувимах, . лишь Ты – Бог над всеми земными царствами. Ты создал небо и землю.
17 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова́ Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога.	17 Склони, Вечный, ухо Своё и услышь; открой, Вечный, глаза Свои и взгляни; услышь все слова Синаххериба, которые он послал, чтобы глумиться над живым Богом.
18 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили всі народи та їхні краї.	18 Правда, Вечный, что ассирийские цари погубили все эти народы и их страны,
19 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.	19 бросили их богов в огонь и уничтожили их, потому что то были не боги, а только дерево и камень, обработанные руками человека.
20 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“	20 И теперь, Вечный, наш Бог, избавь нас от его руки, чтобы все земные царства узнали, что только Ты, Вечный, – Бог!
21 І послав Іса́я, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що́ ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.	21 И Исаия, сын Амоца, послал сказать Езекии: – Так говорит Вечный, Бог Исраила: «Ты молился о Синаххерибе, царе Ассирии».
22 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!	22 И вот слово, которое сказал о нём Вечный: – Девственная дочь Сиона презирает тебя, над тобой смеётся.Дочь Иерусалима вслед тебе головой качает.
23 Кого лаяв ти та обража́в, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!	23 Ты над кем глумился, кого оскорблял? На кого ты повысил голоси глаза надменные поднял? На святого Бога Исраила!
24 Через рабів своїх Господа ти обража́в та казав: Із бе́зліччю своїх колесниць я вийшов на го́ри високі, на бо́ки Лівану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і зберу́сь на вершо́к його височини́, — в гущину́ його са́ду,	24 Через своих рабов ты глумился над Владыкой.Ты сказал: «Со множеством моих колесниця поднялся на горные вершины, на дальние склоны Ливана.Я срубил его высочайшие кедры, его лучшие кипарисы.Я достиг его самых отдалённых вершин, его наилучших лесов.
25 я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги́ повису́шую я всі єгипетські рі́ки!	25 Я копал колодцы и пил воду чужих земель.Ступнями своих ног я иссушил все реки Египта».
26 Хіба ти не чув, що відда́вна зробив Я оце, що за днів старода́вніх Я це був створив? Тепер же спрова́див Я це, що ти нищиш міста́ поукріплювані, на купу румо́вищ обе́ртаєш їх.	26 Разве ты не слышал? Я давно это определил, задумал в древние дни.Теперь Я это исполнил, дав тебе превратить укреплённые города в груды развалин.
27 А ме́шканці їхні — безсилі, настра́шені та побенте́жені, вони стали, як зі́лля оте польове́, мов трава зелені́юча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло.	27 Их жители обессилены, испуганы и опозорены.Они недолговечны, как растения в поле, как нежные зелёные побеги,как трава, пробившаяся на крыше, опалённая, прежде чем вырасти.
28 І сиді́ння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Ме́не обу́рення.	28 Но Я знаю, где ты живёшь, когда выходишь или входишь, и как ты яришься на Меня.
29 За твоє проти Ме́не обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до вух Моїх, то на ні́здрі твої Я сере́жку приві́шу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!	29 За твою ярость против Меня и за твою надменность, что достигла Моих ушей,Я продену в твой нос Моё кольцо, и вложу в твой рот Мои удила,и верну тебя назад той дорогой, которой ты пришёл.
30 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід.	30 Это будет тебе знамением, Езекия: В этом году вы будете есть то, что вырастет само собой, а в следующем году то, что вырастет из этого.Но в третий год сейте и жните, сажайте виноградники и ешьте их плоды.
31 А врято́ване Юдиного дому, що лишилося, пу́стить корі́ння додо́лу, і свого плода́ дасть уго́ру.	31 Уцелевшие жители Иудеи опять пустят корни и принесут плоды.
32 Бо з Єрусалиму ви́йде позостале, а рештки — з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це.	32 Ведь из Иерусалима выйдет остаток, и с горы Сион – уцелевшие.Это сделает ревность Вечного, Повелителя Сил.
33 Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста цього́, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле.	33 Поэтому Вечный говорит о царе Ассирии так: – Он не войдёт в этот город и не пустит сюда стрелы.Он не приступит к нему со щитом и не насыплет против него осадного вала.
34 Якою дорогою при́йде, то нею й пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, — говорить Господь!	34 Он вернётся той же дорогой, какой пришёл; он не войдёт в этот город, – возвещает Вечный. –
35 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!“	35 Я защищу этот город и спасу его ради Себя и ради Моего раба Давуда.
36 І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось — усі тіла́ ме́ртві.	36 И Ангел Вечного вышел и предал смерти в лагере ассирийцев сто восемьдесят пять тысяч человек. Когда на следующее утро люди проснулись, то увидели повсюду мёртвые тела.
37 А Санхері́в, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневі́ї.	37 Тогда Синаххериб, царь Ассирии, снял лагерь и ушёл. Он возвратился домой и жил в Ниневии.
38 І сталося, коли він молився в домі Нісхора, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до кра́ю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.	38 Однажды, когда он поклонялся в храме своего бога Нисроха, его сыновья Адрам-Малик и Сарецер поразили его мечом и бежали в араратскую землю. И царём вместо него стал его сын Асархаддон.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Iсая

Розділ 37

Пророк Исаия

Глава 37

Iсая

Розділ 37

Пророк Исаия

Глава 37

Старий завіт

Новий завіт

Iсая

Розділ 37

Пророк Исаия

Глава 37

Iсая

Розділ 37

Пророк Исаия

Глава 37

Старий
завіт

Новий
завіт