Библия - Обещанное Восстановление

Iсая

Розділ 42

1 Оце Слуга Мій, що Я підпира́ю Його, Мій Обра́нець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Ньо́го, і Він правосу́ддя наро́дам пода́сть.

2 Він не буде кричати, і кли́кати не буде, і на ву́лицях чути не дасть Свого го́лосу.

3 Він очерети́ни надло́мленої не доло́мить, і ґнота тлі́ючого не пога́сить, буде суд видавати за правдою.

4 Не вто́миться Він, і не знемо́жеться, поки при́суду не покладе на землі, і будуть чекати Зако́на Його острови́.

5 Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса́ і їх розтягну́в, що землю простя́г та все те, що із неї вихо́дить, що наро́дові на ній Він диха́ння дає, і духа всім тим, хто ходить по ній.

6 Я, Господь, покли́кав Тебе в справедли́вості, і буду міцно трима́ти за ру́ки Тебе, і Тебе берегти́му, і дам Я Тебе заповітом наро́дові, за Світло пога́нам,

7 щоб очі відкрити незрячим, щоб ви́вести в'я́зня з в'язни́ці, а з темни́ці — тих ме́шканців те́мряви!

8 Я Господь, — оце Йме́ння Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хва́ли Своєї божка́м.

9 Речі давні прийшли ось, нові́ ж Я пові́м, дам почу́ти вам про них, поки ви́ростуть.

10 Заспівайте для Господа пісню нову́, від кра́ю землі Йому хва́лу! Нехай шумить море, і все, що є в ньо́му, острови́ та їхні ме́шканці!

11 Хай голосно кличуть пустиня й міста́ її, осе́лі, що в них проживав Кеда́р! Хай виспі́вують ме́шканці скелі, хай кричать із верши́ни гірсько́ї!

12 Нехай Го́споду честь віддаду́ть, і на острова́х Його славу звіща́ють!

13 Господь ви́йде, як ли́цар, розбу́дить завзя́ття Своє, як воя́к, піді́йме Він окрик та буде кричати, — переможе Своїх ворогів!

14 Я відві́ку мовчав, мовчазни́й був та стри́мувався, а тепер Я крича́тиму, мов породі́лля! буду тя́жко зідхати й хапа́ти повітря!

15 Спусто́шу Я го́ри й підгі́рки, і всі їхні зілля́ посушу́, і річки́ оберну́ в острови́, і стави́ повису́шую!

16 І Я попрова́джу незрячих дорогою, якої не знають, стежка́ми незна́ними їх поведу́, оберну́ перед ними темно́ту на світло, а нері́вне — в рівни́ну. Оце речі, які Я зроблю́, і їх не поки́ну!

17 Відсту́плять наза́д, посоро́мляться со́ромом ті, хто надію склада́в на божка́, хто бовва́нам казав: Ви наші боги!

18 Почуйте, глухі, а незря́чі, прозрі́те, щоб бачити!

19 Хто сліпий, як не раб Мій, а глухий, як посол Мій, що Я посилаю його́? Хто сліпий, як дові́рений, і сліпий, як раб Господа?

20 Ти бачив багато, але не зберіг, мав ву́ха відкри́ті, але́ не почув.

21 Господь захоті́в був того ради правди Своєї, збільши́в та просла́вив Зако́на.

22 Але він наро́д попусто́шений та поплюндро́ваний: усі вони по пече́рах пов'я́зані та по в'язни́цях похо́вані; стали вони за грабі́ж, і немає визво́льника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни́!

23 Хто з вас ві́зьме оце до вух, на майбутнє почує й послу́хає?

24 Хто Якова дав на здобич, а Ізраїля грабіжника́м? Хіба ж не Госпо́дь, що ми проти Нього грі́шили були́ і не хотіли ходи́ти путя́ми Його, а Зако́на Його ми не слу́хали?

25 І Він ви́лив на нього жар гніву Свого́ та наси́лля війни, що палахкоті́ло навко́ло його, — та він не пізна́в, і в ньому горіло воно, — та не брав він до се́рця цього́!

Книга пророка Исайи

Глава 42

1 «Вот Слуга Мой. Я его опора; он — Мой избранник и Моя отрада. Ниспошлю дух Мой на него — и он правосудие водворит в народах.

2 Не позволит себе крика, голоса своего не повысит, на городских улицах его не услышать.

3 Надломленную тростинку не переломит он, тлеющий фитиль не погасит, воистину утвердит он правосудие!

4 Не ослабеет он и не изнеможет, покуда не водворит на земле правосудие — ждут побережья наставлений его!»

5 Так говорит ГОСПОДЬ Бог, Тот, Кто создал небеса и распростер их, Кто землю раскинул и произрастил на ней всё сущее, даровавший дыхание живущим на ней и дух — всякому, кто ходит по ней:

6 «Я, ГОСПОДЬ, призвал тебя ради торжества правды, буду держать тебя за руку и оберегать тебя! Ты будешь заветом Моим для народа, светочем для племен,

7 чтобы открыть глаза слепым, вывести узников из тюрьмы, во тьме живущих — из темницы.

8 Я — ГОСПОДЬ, таково Мое имя, славы Своей не уступлю другому, хвалы, что Мне принадлежит, не отдам истуканам.

9 Всё, что было предсказано, произошло; теперь Я возвещаю новое, и вы о том услышите, прежде чем оно свершится».

10 Пойте ГОСПОДУ новую песнь, славьте Его во всех пределах земли! Славьте Его и те, кто в плаванье пустился и кто в морях обитает, и вы, побережья, все живущие на них!

11 Да возгласит в свой черед и пустыня, и города ее, селения, где обитают кочевники Кедара; пусть торжествуют жители Селы, пусть ликуют на горных вершинах!

12 ГОСПОДА прославляйте, хвалу Ему вознесите на побережьях!

13 ГОСПОДЬ выходит, как исполин, Он полон негодования, как воин; издаст клич боевой, клич громогласный, и над врагами восторжествует Он.

14 «Долго молчал Я, сдерживался, терпел, а теперь, как роженица, кричу без удержу и задыхаюсь!

15 Горы опустошу и холмы, все злаки у врагов Своих погублю, реки в пустыни обращу и иссушу озера.

16 Поведу слепых дорогой, им не знакомой, путем неизвестным отправлю их, но тьму перед ними в свет обращу и ухабистую дорогу — в ровную. Вот что сделаю Я для них — никогда Я их не оставлю!

17 Тогда с позором отправят их назад, будут в стыде все, кто на идолов уповал, кто истукана литого богом своим смел называть.

18 Услышьте ж, глухие! И вы, слепые, взгляните, узрите!

19 Кто слеп, как не слуга Мой, и глух, как не вестник, которого посылаю? Кто слеп, как не преданный Мне, кто слеп, как не слуга ГОСПОДЕНЬ?

20 На многое ты смотрел, да не всё приметил, и слушал вроде бы, да не услышал».

21 А ГОСПОДУ было угодно прославить Закон и возвеличить его ради торжества Его праведности.

22 Народ же этот ограблен и разорен: в ямах их держат, в темницах прячут, стали добычей они, и некому их избавить, трофеем оказались, и никто не вступился и не сказал: «Верните их!»

23 Кто из вас это может понять, вникает во все эти беды и на будущее запоминает их?

24 Кто предал Иакова разорению, Израиль — грабежу? Не ГОСПОДЬ ли, против Которого грешили они, по Его путям идти не желали и Закон Его соблюдать не хотели?

25 Вот и излил Он на них ярость Своего гнева, попустил битву неистовую: жгла она их повсюду, но они ничего не уразумели, опаляла, а они будто не замечали этого.

Iсая Розділ 42	Книга пророка Исайи Глава 42
1 Оце Слуга Мій, що Я підпира́ю Його, Мій Обра́нець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Ньо́го, і Він правосу́ддя наро́дам пода́сть.	1 «Вот Слуга Мой. Я его опора; он — Мой избранник и Моя отрада. Ниспошлю дух Мой на него — и он правосудие водворит в народах.
2 Він не буде кричати, і кли́кати не буде, і на ву́лицях чути не дасть Свого го́лосу.	2 Не позволит себе крика, голоса своего не повысит, на городских улицах его не услышать.
3 Він очерети́ни надло́мленої не доло́мить, і ґнота тлі́ючого не пога́сить, буде суд видавати за правдою.	3 Надломленную тростинку не переломит он, тлеющий фитиль не погасит, воистину утвердит он правосудие!
4 Не вто́миться Він, і не знемо́жеться, поки при́суду не покладе на землі, і будуть чекати Зако́на Його острови́.	4 Не ослабеет он и не изнеможет, покуда не водворит на земле правосудие — ждут побережья наставлений его!»
5 Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса́ і їх розтягну́в, що землю простя́г та все те, що із неї вихо́дить, що наро́дові на ній Він диха́ння дає, і духа всім тим, хто ходить по ній.	5 Так говорит ГОСПОДЬ Бог, Тот, Кто создал небеса и распростер их, Кто землю раскинул и произрастил на ней всё сущее, даровавший дыхание живущим на ней и дух — всякому, кто ходит по ней:
6 Я, Господь, покли́кав Тебе в справедли́вості, і буду міцно трима́ти за ру́ки Тебе, і Тебе берегти́му, і дам Я Тебе заповітом наро́дові, за Світло пога́нам,	6 «Я, ГОСПОДЬ, призвал тебя ради торжества правды, буду держать тебя за руку и оберегать тебя! Ты будешь заветом Моим для народа, светочем для племен,
7 щоб очі відкрити незрячим, щоб ви́вести в'я́зня з в'язни́ці, а з темни́ці — тих ме́шканців те́мряви!	7 чтобы открыть глаза слепым, вывести узников из тюрьмы, во тьме живущих — из темницы.
8 Я Господь, — оце Йме́ння Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хва́ли Своєї божка́м.	8 Я — ГОСПОДЬ, таково Мое имя, славы Своей не уступлю другому, хвалы, что Мне принадлежит, не отдам истуканам.
9 Речі давні прийшли ось, нові́ ж Я пові́м, дам почу́ти вам про них, поки ви́ростуть.	9 Всё, что было предсказано, произошло; теперь Я возвещаю новое, и вы о том услышите, прежде чем оно свершится».
10 Заспівайте для Господа пісню нову́, від кра́ю землі Йому хва́лу! Нехай шумить море, і все, що є в ньо́му, острови́ та їхні ме́шканці!	10 Пойте ГОСПОДУ новую песнь, славьте Его во всех пределах земли! Славьте Его и те, кто в плаванье пустился и кто в морях обитает, и вы, побережья, все живущие на них!
11 Хай голосно кличуть пустиня й міста́ її, осе́лі, що в них проживав Кеда́р! Хай виспі́вують ме́шканці скелі, хай кричать із верши́ни гірсько́ї!	11 Да возгласит в свой черед и пустыня, и города ее, селения, где обитают кочевники Кедара; пусть торжествуют жители Селы, пусть ликуют на горных вершинах!
12 Нехай Го́споду честь віддаду́ть, і на острова́х Його славу звіща́ють!	12 ГОСПОДА прославляйте, хвалу Ему вознесите на побережьях!
13 Господь ви́йде, як ли́цар, розбу́дить завзя́ття Своє, як воя́к, піді́йме Він окрик та буде кричати, — переможе Своїх ворогів!	13 ГОСПОДЬ выходит, как исполин, Он полон негодования, как воин; издаст клич боевой, клич громогласный, и над врагами восторжествует Он.
14 Я відві́ку мовчав, мовчазни́й був та стри́мувався, а тепер Я крича́тиму, мов породі́лля! буду тя́жко зідхати й хапа́ти повітря!	14 «Долго молчал Я, сдерживался, терпел, а теперь, как роженица, кричу без удержу и задыхаюсь!
15 Спусто́шу Я го́ри й підгі́рки, і всі їхні зілля́ посушу́, і річки́ оберну́ в острови́, і стави́ повису́шую!	15 Горы опустошу и холмы, все злаки у врагов Своих погублю, реки в пустыни обращу и иссушу озера.
16 І Я попрова́джу незрячих дорогою, якої не знають, стежка́ми незна́ними їх поведу́, оберну́ перед ними темно́ту на світло, а нері́вне — в рівни́ну. Оце речі, які Я зроблю́, і їх не поки́ну!	16 Поведу слепых дорогой, им не знакомой, путем неизвестным отправлю их, но тьму перед ними в свет обращу и ухабистую дорогу — в ровную. Вот что сделаю Я для них — никогда Я их не оставлю!
17 Відсту́плять наза́д, посоро́мляться со́ромом ті, хто надію склада́в на божка́, хто бовва́нам казав: Ви наші боги!	17 Тогда с позором отправят их назад, будут в стыде все, кто на идолов уповал, кто истукана литого богом своим смел называть.
18 Почуйте, глухі, а незря́чі, прозрі́те, щоб бачити!	18 Услышьте ж, глухие! И вы, слепые, взгляните, узрите!
19 Хто сліпий, як не раб Мій, а глухий, як посол Мій, що Я посилаю його́? Хто сліпий, як дові́рений, і сліпий, як раб Господа?	19 Кто слеп, как не слуга Мой, и глух, как не вестник, которого посылаю? Кто слеп, как не преданный Мне, кто слеп, как не слуга ГОСПОДЕНЬ?
20 Ти бачив багато, але не зберіг, мав ву́ха відкри́ті, але́ не почув.	20 На многое ты смотрел, да не всё приметил, и слушал вроде бы, да не услышал».
21 Господь захоті́в був того ради правди Своєї, збільши́в та просла́вив Зако́на.	21 А ГОСПОДУ было угодно прославить Закон и возвеличить его ради торжества Его праведности.
22 Але він наро́д попусто́шений та поплюндро́ваний: усі вони по пече́рах пов'я́зані та по в'язни́цях похо́вані; стали вони за грабі́ж, і немає визво́льника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни́!	22 Народ же этот ограблен и разорен: в ямах их держат, в темницах прячут, стали добычей они, и некому их избавить, трофеем оказались, и никто не вступился и не сказал: «Верните их!»
23 Хто з вас ві́зьме оце до вух, на майбутнє почує й послу́хає?	23 Кто из вас это может понять, вникает во все эти беды и на будущее запоминает их?
24 Хто Якова дав на здобич, а Ізраїля грабіжника́м? Хіба ж не Госпо́дь, що ми проти Нього грі́шили були́ і не хотіли ходи́ти путя́ми Його, а Зако́на Його ми не слу́хали?	24 Кто предал Иакова разорению, Израиль — грабежу? Не ГОСПОДЬ ли, против Которого грешили они, по Его путям идти не желали и Закон Его соблюдать не хотели?
25 І Він ви́лив на нього жар гніву Свого́ та наси́лля війни, що палахкоті́ло навко́ло його, — та він не пізна́в, і в ньому горіло воно, — та не брав він до се́рця цього́!	25 Вот и излил Он на них ярость Своего гнева, попустил битву неистовую: жгла она их повсюду, но они ничего не уразумели, опаляла, а они будто не замечали этого.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Iсая

Розділ 42

Книга пророка Исайи

Глава 42

Iсая

Розділ 42

Книга пророка Исайи

Глава 42

Старий завіт

Новий завіт

Iсая

Розділ 42

Книга пророка Исайи

Глава 42

Iсая

Розділ 42

Книга пророка Исайи

Глава 42

Старий
завіт

Новий
завіт