IсаяРозділ 36 |
|
1 |
|
2 І послав асирійський цар великого ча́шника з Лахішу до Єрусалиму, до царя Єзекії, з великим ві́йськом, і він став при водово́ді горі́шнього ставу, на битій дорозі поля Валю́шників. |
|
3 І вийшов до нього Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, ка́нцлер. |
|
4 І сказав їм великий ча́шник: „Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що́ це за надія, на яку ти наді́єшся? |
|
5 Чи ду́маєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На ко́го тепер наді́єшся, що збунтувався проти мене? |
|
6 Ось ти наді́явся опе́ртися на оту пола́ману очерети́ну, на Єгипет, що коли хто опира́ється на неї, то вона входить у долоню йому, і продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто наді́ється на нього! |
|
7 А коли ти скажеш мені: Ми наді́ємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не той, що Єзекія повсо́вував па́гірки його та же́ртівники його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки же́ртівником будете вклонятися? |
|
8 А тепер увійди́ но в союз з моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі ко́ней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівці́в. |
|
9 І як же ти прожене́ш хоч одного намісника з найменших рабів мого пана? А ти собі наді́явся на Єгипет ради колесни́ць та верхівці́в! |
|
10 Тепер же, чи без волі Господа прийшов я на цей край, щоб знищити його? Господь сказав був мені: „Піди на той край та й знищ його!“ |
|
11 І сказав Еліяким, і Шевна та Йоах до великого ча́шника: „Говори до своїх рабів по-араме́йському, бо ми розуміємо, і не говори до нас но-юдейському в голос при тих людях, що на мурі“. |
|
12 І сказав великий ча́шник: „Чи пан мій послав мене говорити: ці слова до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою се́чу?“ |
|
13 І став великий ча́шник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і сказав: „Послухайте слів великого царя, царя асирійського! |
|
14 Так сказав цар: Нехай не ду́рить вас Єзекі́я, бо він не зможе врятува́ти вас! |
|
15 І нехай не запевня́є вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде да́но цього міста в руку царя асирійського. |
|
16 Не слухайте Єзекі́ї, бо так сказав цар асирійський: „Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї ко́панки, |
|
17 аж поки я не прийду́ й не візьму́ вас до кра́ю такого ж, як ваш край, до кра́ю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників. |
|
18 Щоб не намовив вас Єзекі́я, говорячи: Господь порятує нас! Чи врятували боги́ тих наро́дів, кожен свій край від руки асирійського царя? |
|
19 Де боги́ Хамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму? І чи врятували вони Самарі́ю від моєї руки? |
|
20 Котри́й з-поміж усіх богі́в цих країв урятував свій край від моєї руки, — то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки?“ |
|
21 І мовчали вони, і не відповіли́ ані сло́ва, бо це був нака́з царя, що сказав „Не відповідайте йому́!“ |
|
22 І прийшов Еліяки́м, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, з розде́ртими ша́тами, до Єзекії, і доне́сли йому слова́ великого ча́шника. |
Книга пророка ИсайиГлава 36 |
|
1 |
|
2 Он послал к царю Езекии из Лахиша в Иерусалим своего военачальника с большим войском. Тот остановился у водостока из верхнего пруда, по дороге к полю белильщиков. |
|
3 Навстречу ему вышли Эльяким, сын Хилкияху, смотритель царского дворца, писец Шевна и советник царя Йоах, сын Асафа. |
|
4 |
|
5 Для войны нужны советники и сила, а не пустые слова. На кого понадеялся ты, когда решился восстать против меня? |
|
6 Ты, как видно, на Египет думаешь опереться — на эту трость надломленную? Кто на нее обопрется, тому она и проткнет ладонь! Таков удел всех, кто рассчитывает на фараона, царя египетского. |
|
7 Или скажешь мне: мы, мол, на ГОСПОДА надеемся, на Бога нашего? Уж не на Того ли, Чьи святилища и жертвенники Езекия уничтожил, потребовав от Иудеи и Иерусалима поклоняться только перед этим жертвенником? |
|
8 Лучше договорись с моим господином, ассирийским царем! Я мог бы дать тебе две тысячи коней — только найдешь ли ты для них всадников? |
|
9 Как же ты собираешься обратить в бегство хотя бы одного из наместников господина моего, пусть и самого незначительного в его окружении? Ведь ты же на Египет надеешься, на конницу его и колесницы. |
|
10 Разве не без воли ГОСПОДНЕЙ пришел я разорять эту страну? Так ГОСПОДЬ и сказал мне: „Ступай в эту страну и разори ее“». |
|
11 |
|
12 Но военачальник возразил: «Разве господин мой послал меня передать эти слова только вашему господину и вам, а не всем тем людям, которые находятся сейчас на стене и которым придется вместе с вами мочу свою пить и собственные испражнения есть?» |
|
13 |
|
14 Так говорит царь: пусть не обманывает вас Езекия, потому что он не сможет спасти вас. |
|
15 И на ГОСПОДА пусть не внушает вам Езекия напрасных надежд: мол, непременно спасет нас ГОСПОДЬ, ни за что не будет отдан этот город в руки ассирийского царя. |
|
16 Не слушайте Езекию! Вот что говорит вам ассирийский царь: покоритесь мне, выходите, и будет каждый из вас есть плоды своей лозы виноградной и своей смоковницы и пить воду из собственного колодца. |
|
17 А потом я отведу вас в страну, такую же, как ваша, в страну, где много зерна и вина, хлеба и винограда. |
|
18 Пусть не обольщает вас Езекия: ГОСПОДЬ, мол, нас спасет. Удалось ли богам других народов спасти страны свои от царя ассирийского?! |
|
19 Где теперь эти боги Хамата и Арпада? Где боги Сефарваима? Может быть, Самарию уберегли они от меня? |
|
20 Из всех богов этих стран кто уберег свою страну от моей руки? Неужели ГОСПОДЬ сбережет Иерусалим?» |
|
21 |
|
22 А Эльяким, сын Хилкияху, смотритель дворца, с главным писцом Шевной и летописцем Йоахом, сыном Асафа, разорвав на себе одежды, пришли к царю и передали ему слова военачальника Синаххериба. |
IсаяРозділ 36 |
Книга пророка ИсайиГлава 36 |
|
1 |
1 |
|
2 І послав асирійський цар великого ча́шника з Лахішу до Єрусалиму, до царя Єзекії, з великим ві́йськом, і він став при водово́ді горі́шнього ставу, на битій дорозі поля Валю́шників. |
2 Он послал к царю Езекии из Лахиша в Иерусалим своего военачальника с большим войском. Тот остановился у водостока из верхнего пруда, по дороге к полю белильщиков. |
|
3 І вийшов до нього Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, ка́нцлер. |
3 Навстречу ему вышли Эльяким, сын Хилкияху, смотритель царского дворца, писец Шевна и советник царя Йоах, сын Асафа. |
|
4 І сказав їм великий ча́шник: „Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що́ це за надія, на яку ти наді́єшся? |
4 |
|
5 Чи ду́маєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На ко́го тепер наді́єшся, що збунтувався проти мене? |
5 Для войны нужны советники и сила, а не пустые слова. На кого понадеялся ты, когда решился восстать против меня? |
|
6 Ось ти наді́явся опе́ртися на оту пола́ману очерети́ну, на Єгипет, що коли хто опира́ється на неї, то вона входить у долоню йому, і продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто наді́ється на нього! |
6 Ты, как видно, на Египет думаешь опереться — на эту трость надломленную? Кто на нее обопрется, тому она и проткнет ладонь! Таков удел всех, кто рассчитывает на фараона, царя египетского. |
|
7 А коли ти скажеш мені: Ми наді́ємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не той, що Єзекія повсо́вував па́гірки його та же́ртівники його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки же́ртівником будете вклонятися? |
7 Или скажешь мне: мы, мол, на ГОСПОДА надеемся, на Бога нашего? Уж не на Того ли, Чьи святилища и жертвенники Езекия уничтожил, потребовав от Иудеи и Иерусалима поклоняться только перед этим жертвенником? |
|
8 А тепер увійди́ но в союз з моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі ко́ней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівці́в. |
8 Лучше договорись с моим господином, ассирийским царем! Я мог бы дать тебе две тысячи коней — только найдешь ли ты для них всадников? |
|
9 І як же ти прожене́ш хоч одного намісника з найменших рабів мого пана? А ти собі наді́явся на Єгипет ради колесни́ць та верхівці́в! |
9 Как же ты собираешься обратить в бегство хотя бы одного из наместников господина моего, пусть и самого незначительного в его окружении? Ведь ты же на Египет надеешься, на конницу его и колесницы. |
|
10 Тепер же, чи без волі Господа прийшов я на цей край, щоб знищити його? Господь сказав був мені: „Піди на той край та й знищ його!“ |
10 Разве не без воли ГОСПОДНЕЙ пришел я разорять эту страну? Так ГОСПОДЬ и сказал мне: „Ступай в эту страну и разори ее“». |
|
11 І сказав Еліяким, і Шевна та Йоах до великого ча́шника: „Говори до своїх рабів по-араме́йському, бо ми розуміємо, і не говори до нас но-юдейському в голос при тих людях, що на мурі“. |
11 |
|
12 І сказав великий ча́шник: „Чи пан мій послав мене говорити: ці слова до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою се́чу?“ |
12 Но военачальник возразил: «Разве господин мой послал меня передать эти слова только вашему господину и вам, а не всем тем людям, которые находятся сейчас на стене и которым придется вместе с вами мочу свою пить и собственные испражнения есть?» |
|
13 І став великий ча́шник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і сказав: „Послухайте слів великого царя, царя асирійського! |
13 |
|
14 Так сказав цар: Нехай не ду́рить вас Єзекі́я, бо він не зможе врятува́ти вас! |
14 Так говорит царь: пусть не обманывает вас Езекия, потому что он не сможет спасти вас. |
|
15 І нехай не запевня́є вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде да́но цього міста в руку царя асирійського. |
15 И на ГОСПОДА пусть не внушает вам Езекия напрасных надежд: мол, непременно спасет нас ГОСПОДЬ, ни за что не будет отдан этот город в руки ассирийского царя. |
|
16 Не слухайте Єзекі́ї, бо так сказав цар асирійський: „Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї ко́панки, |
16 Не слушайте Езекию! Вот что говорит вам ассирийский царь: покоритесь мне, выходите, и будет каждый из вас есть плоды своей лозы виноградной и своей смоковницы и пить воду из собственного колодца. |
|
17 аж поки я не прийду́ й не візьму́ вас до кра́ю такого ж, як ваш край, до кра́ю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників. |
17 А потом я отведу вас в страну, такую же, как ваша, в страну, где много зерна и вина, хлеба и винограда. |
|
18 Щоб не намовив вас Єзекі́я, говорячи: Господь порятує нас! Чи врятували боги́ тих наро́дів, кожен свій край від руки асирійського царя? |
18 Пусть не обольщает вас Езекия: ГОСПОДЬ, мол, нас спасет. Удалось ли богам других народов спасти страны свои от царя ассирийского?! |
|
19 Де боги́ Хамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму? І чи врятували вони Самарі́ю від моєї руки? |
19 Где теперь эти боги Хамата и Арпада? Где боги Сефарваима? Может быть, Самарию уберегли они от меня? |
|
20 Котри́й з-поміж усіх богі́в цих країв урятував свій край від моєї руки, — то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки?“ |
20 Из всех богов этих стран кто уберег свою страну от моей руки? Неужели ГОСПОДЬ сбережет Иерусалим?» |
|
21 І мовчали вони, і не відповіли́ ані сло́ва, бо це був нака́з царя, що сказав „Не відповідайте йому́!“ |
21 |
|
22 І прийшов Еліяки́м, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, з розде́ртими ша́тами, до Єзекії, і доне́сли йому слова́ великого ча́шника. |
22 А Эльяким, сын Хилкияху, смотритель дворца, с главным писцом Шевной и летописцем Йоахом, сыном Асафа, разорвав на себе одежды, пришли к царю и передали ему слова военачальника Синаххериба. |