CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Іс. 51
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Iсая

Розділ 51

1 Почуйте Мене, хто жене́ться за праведністю, хто пошу́кує Господа! Погляньте на скелю, з якої ви ви́тесані, і на каменоло́мню, з якої ви ви́довбані.

2 Гляньте на Авраама, ба́тька свого́, та на Сарру, що вас породила, бо тільки одно́го його Я покликав, але благословив був його та розмно́жив його.

3 Бо Сіона Господь потіша́є, всі руїни його потіша́є, й оберта́є пустині його на Еде́н, його ж степ — на Господній садо́к! Пробува́тимуть в ньому уті́ха та радість, хвала́ й пісноспі́ви.

4 Послухай Мене, Мій наро́де, і візьми до вух, ти племе́но Моє, бо вийде від Мене Зако́н, а Своє право́суддя поставлю за світло наро́дам!

5 Близька правда Моя: ви́йде спасі́ння Моє, а раме́на Мої будуть суд видавати наро́дам. Острови́ будуть мати надію на Мене і сподіва́ння свої покладуть на раме́но Моє.

6 Здіймі́ть свої очі до неба, і погля́ньте на землю додо́лу! Бо небо, як дим, продере́ться, а земля розпаде́ться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, поги́нуть, — спасі́ння ж Моє буде вічне, а правда Моя не злама́ється!

7 Почу́йте Мене, знавці правди, наро́де, що в серці його Мій Зако́н: Не бійтеся лю́дської га́ньби та їхніх обра́з не лякайтесь,

8 бо пото́чить їх міль, мов одежу, й як во́вну, черва́ їх зжере́, а правда Моя буде вічна, і спасі́ння моє з роду в рід!

9 Збудися, збудись, зодягни́ся у силу, раме́но Господнє! Збудися, як у давнину́, як за поколі́ння вікі́в! Хіба це не ти Рага́ва зруба́ло, крокоди́ла здіра́вило?

10 Хіба це не ти море ви́сушило, во́ди безодні великої, що мо́рську глиби́ну вчинило доро́гою, щоб ви́куплені перейшли́?

11 Отак визволе́нці Господні пове́рнуться та до Сіону зо співом уві́йдуть, — і на їхній голові буде радість відвічна, веселість та втіху ося́гнуть вони, а журба та зідха́ння втечуть!

12 Я, — Я ваш Той Утіши́тель! Хто ж то ти, що боїшся люди́ни смерте́льної й лю́дського сина, що до трави він поді́бний?

13 І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, що напну́в небеса́ Він та землю закла́в, і за́вжди щоденно лякаєшся гніву гноби́теля, що готовий тебе погуби́ти. Але де той гноби́телів гнів?

14 Закутий в кайда́ни неба́вом розв'я́заний буде, і не помре він у ямі, і не забра́кне йому його хліба.

15 Бо Я — Господь, Бог твій, що збу́рює море, — й ревуть його хвилі, Господь Саваот Йому Йме́ння!

16 І кладу Я слова́ Свої в у́ста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напну́ти та зе́млю закла́сти, і сказати Сіонові: Ти Мій наро́д!

17 Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки із Господньої ви́пила ти келіх гніву Його́, чашу-келіха о́дуру випила, ви́цідила.

18 Зо всіх тих сині́в, що вона породила, ніко́го нема, хто б прова́див її; зо всіх тих синів, яких ви́ховала, нікого нема, хто б підтри́мав її.

19 Ці дві речі спітка́ли тебе, — але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч, — хто розва́жить тебе?

20 Сино́ве твої повмліва́ли, лежали на ро́зі всіх ву́лиць, мов о́лень у тене́тах, повні гніву Господнього, крику Бога твого.

21 Тому́ то послухай оцьо́го, убога й сп'яні́ла, але не з вина:

22 Так говорить Господь твій, Господь і твій Бог, що на прю за наро́д Свій стає́: Ось ке́ліха о́дуру Я забираю з твоєї руки́, чашу-ке́ліха гніву Мого́, — більше пити його вже не бу́деш!

23 І дам Я його́ в руку тих, що гноби́ли тебе, що вони до твоєї душі говорили: „Схили́сь, і по тобі ми пере́йдемо!“ І поклала ти спи́ну свою, немов землю, й як вулицю для перехо́жих.

Der Prophet Jesaja

Kapitel 51

1 Höret mir zu8085, die7291 ihr der Gerechtigkeit6664 nachjaget, die ihr den HErrn3068 suchet1245: Schauet5027 den Fels6697 an, davon ihr gehauen seid2672, und des Brunnens953 Gruft4718, daraus ihr gegraben seid5365.

2 Schauet5027 Abraham85 an, euren Vater1, und Sara8283, von welcher ihr geboren seid2342. Denn ich rief7121 ihm, da er noch einzeln259 war, und segnete1288 ihn und mehrete ihn.

3 Denn der HErr3068 tröstet5162 Zion6726; er7760 tröstet5162 alle ihre Wüsten4057 und2723 macht ihre Wüsten wie Lustgärten und6963 ihre Gefilde6160 wie einen Garten1588 des HErrn3068, daß man Wonne8057 und Freude8342 drinnen findet4672, Dank8426 und Lobgesang.

4 Merke auf7181 mich238, mein Volk5971; höret mich, meine Leute3816! Denn von3318 mir wird7280 ein Gesetz8451 ausgehen, und mein Recht4941 will ich zum Licht216 der Völker5971 gar bald stellen.

5 Denn meine Gerechtigkeit6664 ist nahe7138, mein Heil3468 zeucht aus3318, und meine Arme2220 werden die Völker5971 richten8199. Die Inseln339 harren3176 auf mich und warten6960 auf meinen Arm2220.

6 Hebet eure Augen5869 auf5375 gen Himmel8064 und schauet unten auf die Erde776! Denn der Himmel8064 wird wie3644 ein Rauch6227 vergehen4414 und die Erde776 wie ein Kleid899 veralten1086, und die darauf wohnen3427, werden dahinsterben4191 im Nu! Aber mein Heil3444 bleibet ewiglich5769, und meine Gerechtigkeit6666 wird nicht5027 verzagen2865.

7 Höret mir zu8085, die ihr3045 die Gerechtigkeit6664 kennet, du Volk5971, in welches Herzen3820 mein Gesetz8451 ist! Fürchtet euch3372 nicht2865, wenn euch die Leute582 schmähen, und2781 entsetzet euch nicht, wenn sie euch verzagt machen.

8 Denn die Motten6211 werden sie fressen398 wie ein Kleid899, und Würmer5580 werden sie fressen398 wie ein wollen6785 Tuch; aber meine Gerechtigkeit6666 bleibet ewiglich5769 und mein Heil3444 für1755 und für1755.

9 Wohlauf5782, wohlauf5782, zeuch Macht5797 an3847, du Arm2220 des HErrn3068! Wohlauf5782, wie vorzeiten5769, von alters6924 her! Bist du nicht7294 der, so die Stolzen ausgehauen und3117 den Drachen8577 verwundet hat2490?

10 Bist du nicht, der das Meer3220 der großen7227, tiefen8415 Wasser4325 austrocknete2717, der den Grund4615 des Meers3220 zum Wege1870 machte7760, daß die Erlöseten dadurchgingen5674?

11 Also werden6299 die Erlöseten des HErrn3068 wiederkehren und gen Zion6726 kommen935 mit Ruhm; und ewige5769 Freude8057 wird7218 auf ihrem Haupte sein7725. Wonne7440 und Freude8342 werden sie ergreifen5381, aber Trauern und Seufzen585 wird von ihnen fliehen5127.

12 Ich, ich bin euer Tröster5162. Wer bist du denn, daß du dich vor Menschen582 fürchtest3372, die doch sterben4191, und1121 vor Menschenkindern120, die als Heu2682 verzehret werden,

13 und vergissest7911 des HErrn3068, der dich gemacht hat5186, der den Himmel8064 ausbreitete und die Erde776 gründete3245? Du aber fürchtest6342 dich täglich8548 den ganzen Tag3117 vor6440 dem Grimm2534 des Wüterichs6693, wenn er vornimmt3559 zu6213 verderben7843. Wo834 blieb der Grimm2534 des Wüterichs6693,

14 da er mußte eilen und umherlaufen, daß er losgäbe, und sie4116 nicht starben4191 unter dem Verderben7845, auch keinen Mangel2637 an Brot3899 hatten?

15 Denn ich bin der HErr3068, dein GOtt430, der das Meer3220 bewegt7280, daß seine Wellen1530 wüten1993; sein Name heißt8034 HErr3068 Zebaoth6635.

16 Ich lege7760 mein Wort1697 in deinen Mund6310 und bedecke3680 dich unter dem Schatten6738 meiner Hände3027, auf daß ich den Himmel8064 pflanze5193 und die Erde776 gründe3245 und zu Zion6726 spreche559: Du bist mein Volk5971.

17 Wache auf6965, wache auf, stehe auf, Jerusalem3389, die du5782 von der Hand3027 des HErrn3068 den Kelch3563 seines Grimms2534 getrunken8354 hast! Die Hefen6907 des Taumelkelchs hast du5782 ausgetrunken8354 und die Tropfen geleckt4680.

18 Es war3205 niemand aus allen Kindern1121, die sie2388 geboren hat1431, der sie leitete5095, niemand aus allen Kindern1121, die sie erzogen hat, der sie bei der Hand3027 nähme.

19 Diese zwei8147 sind dir begegnet7122; wer trug Leid5110 mit dir? Da war Verstörung, Schaden7701, Hunger7458 und Schwert2719; wer sollte dich trösten5162?

20 Deine Kinder1121 waren verschmachtet5968; sie lagen7901 auf7218 allen Gassen2351 wie ein verstrickter Hirsch8377, voll4392 des Zorns2534 vom HErrn3068 und des Scheltens1606 von deinem GOtt430.

21 Darum höre8085 dies, du Elende6041 und Trunkene7937 ohne Wein3196!

22 So spricht dein Herrscher, der HErr113, und dein GOtt430, der sein Volk5971 rächet: Siehe, ich nehme3947 den Taumelkelch3563 von deiner Hand3027 samt den Hefen6907 des Kelchs meines Grimms2534; du559 sollst ihn3068 nicht3254 mehr trinken8354,

23 sondern ich will ihn deinen Schindern3013 in5674 die Hand3027 geben, die zu deiner See LE5315 sprachen: Bücke dich7812, daß wir überhingehen, und7760 lege7760 deinen Rücken1460 zur Erde776 und wie eine Gasse2351, daß man559 überhinlaufe!

Iсая

Розділ 51

Der Prophet Jesaja

Kapitel 51

1 Почуйте Мене, хто жене́ться за праведністю, хто пошу́кує Господа! Погляньте на скелю, з якої ви ви́тесані, і на каменоло́мню, з якої ви ви́довбані.

1 Höret mir zu8085, die7291 ihr der Gerechtigkeit6664 nachjaget, die ihr den HErrn3068 suchet1245: Schauet5027 den Fels6697 an, davon ihr gehauen seid2672, und des Brunnens953 Gruft4718, daraus ihr gegraben seid5365.

2 Гляньте на Авраама, ба́тька свого́, та на Сарру, що вас породила, бо тільки одно́го його Я покликав, але благословив був його та розмно́жив його.

2 Schauet5027 Abraham85 an, euren Vater1, und Sara8283, von welcher ihr geboren seid2342. Denn ich rief7121 ihm, da er noch einzeln259 war, und segnete1288 ihn und mehrete ihn.

3 Бо Сіона Господь потіша́є, всі руїни його потіша́є, й оберта́є пустині його на Еде́н, його ж степ — на Господній садо́к! Пробува́тимуть в ньому уті́ха та радість, хвала́ й пісноспі́ви.

3 Denn der HErr3068 tröstet5162 Zion6726; er7760 tröstet5162 alle ihre Wüsten4057 und2723 macht ihre Wüsten wie Lustgärten und6963 ihre Gefilde6160 wie einen Garten1588 des HErrn3068, daß man Wonne8057 und Freude8342 drinnen findet4672, Dank8426 und Lobgesang.

4 Послухай Мене, Мій наро́де, і візьми до вух, ти племе́но Моє, бо вийде від Мене Зако́н, а Своє право́суддя поставлю за світло наро́дам!

4 Merke auf7181 mich238, mein Volk5971; höret mich, meine Leute3816! Denn von3318 mir wird7280 ein Gesetz8451 ausgehen, und mein Recht4941 will ich zum Licht216 der Völker5971 gar bald stellen.

5 Близька правда Моя: ви́йде спасі́ння Моє, а раме́на Мої будуть суд видавати наро́дам. Острови́ будуть мати надію на Мене і сподіва́ння свої покладуть на раме́но Моє.

5 Denn meine Gerechtigkeit6664 ist nahe7138, mein Heil3468 zeucht aus3318, und meine Arme2220 werden die Völker5971 richten8199. Die Inseln339 harren3176 auf mich und warten6960 auf meinen Arm2220.

6 Здіймі́ть свої очі до неба, і погля́ньте на землю додо́лу! Бо небо, як дим, продере́ться, а земля розпаде́ться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, поги́нуть, — спасі́ння ж Моє буде вічне, а правда Моя не злама́ється!

6 Hebet eure Augen5869 auf5375 gen Himmel8064 und schauet unten auf die Erde776! Denn der Himmel8064 wird wie3644 ein Rauch6227 vergehen4414 und die Erde776 wie ein Kleid899 veralten1086, und die darauf wohnen3427, werden dahinsterben4191 im Nu! Aber mein Heil3444 bleibet ewiglich5769, und meine Gerechtigkeit6666 wird nicht5027 verzagen2865.

7 Почу́йте Мене, знавці правди, наро́де, що в серці його Мій Зако́н: Не бійтеся лю́дської га́ньби та їхніх обра́з не лякайтесь,

7 Höret mir zu8085, die ihr3045 die Gerechtigkeit6664 kennet, du Volk5971, in welches Herzen3820 mein Gesetz8451 ist! Fürchtet euch3372 nicht2865, wenn euch die Leute582 schmähen, und2781 entsetzet euch nicht, wenn sie euch verzagt machen.

8 бо пото́чить їх міль, мов одежу, й як во́вну, черва́ їх зжере́, а правда Моя буде вічна, і спасі́ння моє з роду в рід!

8 Denn die Motten6211 werden sie fressen398 wie ein Kleid899, und Würmer5580 werden sie fressen398 wie ein wollen6785 Tuch; aber meine Gerechtigkeit6666 bleibet ewiglich5769 und mein Heil3444 für1755 und für1755.

9 Збудися, збудись, зодягни́ся у силу, раме́но Господнє! Збудися, як у давнину́, як за поколі́ння вікі́в! Хіба це не ти Рага́ва зруба́ло, крокоди́ла здіра́вило?

9 Wohlauf5782, wohlauf5782, zeuch Macht5797 an3847, du Arm2220 des HErrn3068! Wohlauf5782, wie vorzeiten5769, von alters6924 her! Bist du nicht7294 der, so die Stolzen ausgehauen und3117 den Drachen8577 verwundet hat2490?

10 Хіба це не ти море ви́сушило, во́ди безодні великої, що мо́рську глиби́ну вчинило доро́гою, щоб ви́куплені перейшли́?

10 Bist du nicht, der das Meer3220 der großen7227, tiefen8415 Wasser4325 austrocknete2717, der den Grund4615 des Meers3220 zum Wege1870 machte7760, daß die Erlöseten dadurchgingen5674?

11 Отак визволе́нці Господні пове́рнуться та до Сіону зо співом уві́йдуть, — і на їхній голові буде радість відвічна, веселість та втіху ося́гнуть вони, а журба та зідха́ння втечуть!

11 Also werden6299 die Erlöseten des HErrn3068 wiederkehren und gen Zion6726 kommen935 mit Ruhm; und ewige5769 Freude8057 wird7218 auf ihrem Haupte sein7725. Wonne7440 und Freude8342 werden sie ergreifen5381, aber Trauern und Seufzen585 wird von ihnen fliehen5127.

12 Я, — Я ваш Той Утіши́тель! Хто ж то ти, що боїшся люди́ни смерте́льної й лю́дського сина, що до трави він поді́бний?

12 Ich, ich bin euer Tröster5162. Wer bist du denn, daß du dich vor Menschen582 fürchtest3372, die doch sterben4191, und1121 vor Menschenkindern120, die als Heu2682 verzehret werden,

13 І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, що напну́в небеса́ Він та землю закла́в, і за́вжди щоденно лякаєшся гніву гноби́теля, що готовий тебе погуби́ти. Але де той гноби́телів гнів?

13 und vergissest7911 des HErrn3068, der dich gemacht hat5186, der den Himmel8064 ausbreitete und die Erde776 gründete3245? Du aber fürchtest6342 dich täglich8548 den ganzen Tag3117 vor6440 dem Grimm2534 des Wüterichs6693, wenn er vornimmt3559 zu6213 verderben7843. Wo834 blieb der Grimm2534 des Wüterichs6693,

14 Закутий в кайда́ни неба́вом розв'я́заний буде, і не помре він у ямі, і не забра́кне йому його хліба.

14 da er mußte eilen und umherlaufen, daß er losgäbe, und sie4116 nicht starben4191 unter dem Verderben7845, auch keinen Mangel2637 an Brot3899 hatten?

15 Бо Я — Господь, Бог твій, що збу́рює море, — й ревуть його хвилі, Господь Саваот Йому Йме́ння!

15 Denn ich bin der HErr3068, dein GOtt430, der das Meer3220 bewegt7280, daß seine Wellen1530 wüten1993; sein Name heißt8034 HErr3068 Zebaoth6635.

16 І кладу Я слова́ Свої в у́ста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напну́ти та зе́млю закла́сти, і сказати Сіонові: Ти Мій наро́д!

16 Ich lege7760 mein Wort1697 in deinen Mund6310 und bedecke3680 dich unter dem Schatten6738 meiner Hände3027, auf daß ich den Himmel8064 pflanze5193 und die Erde776 gründe3245 und zu Zion6726 spreche559: Du bist mein Volk5971.

17 Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки із Господньої ви́пила ти келіх гніву Його́, чашу-келіха о́дуру випила, ви́цідила.

17 Wache auf6965, wache auf, stehe auf, Jerusalem3389, die du5782 von der Hand3027 des HErrn3068 den Kelch3563 seines Grimms2534 getrunken8354 hast! Die Hefen6907 des Taumelkelchs hast du5782 ausgetrunken8354 und die Tropfen geleckt4680.

18 Зо всіх тих сині́в, що вона породила, ніко́го нема, хто б прова́див її; зо всіх тих синів, яких ви́ховала, нікого нема, хто б підтри́мав її.

18 Es war3205 niemand aus allen Kindern1121, die sie2388 geboren hat1431, der sie leitete5095, niemand aus allen Kindern1121, die sie erzogen hat, der sie bei der Hand3027 nähme.

19 Ці дві речі спітка́ли тебе, — але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч, — хто розва́жить тебе?

19 Diese zwei8147 sind dir begegnet7122; wer trug Leid5110 mit dir? Da war Verstörung, Schaden7701, Hunger7458 und Schwert2719; wer sollte dich trösten5162?

20 Сино́ве твої повмліва́ли, лежали на ро́зі всіх ву́лиць, мов о́лень у тене́тах, повні гніву Господнього, крику Бога твого.

20 Deine Kinder1121 waren verschmachtet5968; sie lagen7901 auf7218 allen Gassen2351 wie ein verstrickter Hirsch8377, voll4392 des Zorns2534 vom HErrn3068 und des Scheltens1606 von deinem GOtt430.

21 Тому́ то послухай оцьо́го, убога й сп'яні́ла, але не з вина:

21 Darum höre8085 dies, du Elende6041 und Trunkene7937 ohne Wein3196!

22 Так говорить Господь твій, Господь і твій Бог, що на прю за наро́д Свій стає́: Ось ке́ліха о́дуру Я забираю з твоєї руки́, чашу-ке́ліха гніву Мого́, — більше пити його вже не бу́деш!

22 So spricht dein Herrscher, der HErr113, und dein GOtt430, der sein Volk5971 rächet: Siehe, ich nehme3947 den Taumelkelch3563 von deiner Hand3027 samt den Hefen6907 des Kelchs meines Grimms2534; du559 sollst ihn3068 nicht3254 mehr trinken8354,

23 І дам Я його́ в руку тих, що гноби́ли тебе, що вони до твоєї душі говорили: „Схили́сь, і по тобі ми пере́йдемо!“ І поклала ти спи́ну свою, немов землю, й як вулицю для перехо́жих.

23 sondern ich will ihn deinen Schindern3013 in5674 die Hand3027 geben, die zu deiner See LE5315 sprachen: Bücke dich7812, daß wir überhingehen, und7760 lege7760 deinen Rücken1460 zur Erde776 und wie eine Gasse2351, daß man559 überhinlaufe!

1.0x