CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Ис. 37
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Книга пророка Исаии

Глава 37

1 Когда царь Езекия услышал, тогда разодрал одежды свои и покрылся власяницею, и пошел в дом Иеговы.

2 А Елиакима начальника при дворце, и Севну государственного тайнописца, и старших священников, одетых во власяницы, послал к пророку Исаии, сыну Амосову.

3 И сказали они ему: так говорит Езекия, день сей есть день печали и наказания, и посмеяния; ибо младенцы готовы выйти из утробы, а силы нет родить. {Вероятно, пословица. Мысли Езекии: `государство находится в величайшей опасности, помощь, чрезвычайная помощь необходимо потребна`.}

4 Верно, слышал Иегова, Бог твой, слова Рабсака, которого послал государь его, царь ассирийский, хулить Бога живого, и поносить словами, какие слышал Иегова, Бог твой. Итак, вознеси молитву за остаток народа, сколько его найдется.

5 Когда пришли таким образом служители царя Езекии к Исаии,

6 Тогда Исаия сказал им: сие скажите вашему государю: так Иегова говорит: не бойся слов, которые слышал ты, которыми отроки царя ассирийского поносили Меня.

7 Вот, Я пошлю на него духа, и он услышит весть, и возвратится в землю свою, и поражу его мечем в земле его. -

8 И возвратился Рабсак, и нашел царя ассирийского при осаде Ливны; ибо слышал, что он отошел от Лахаса.

9 И пришла к нему весть о Фиргаке, царе эфиопском, и сказали ему, он идет сразиться с тобою. Услышав сие, он послал послов к Езекии, и сказал:

10 Так скажите Езекии, царю иудейскому: пусть не обманывает тебя Бог твой, на Которого ты надеешься, думая: не будет отдан Иерусалим в руки царя ассирийского.

11 Ведь ты слышал, как поступили цари ассирийские со всеми другими землями, положивши на них заклятие; и ты ли будешь избавлен?

12 Боги народов, которых разорили отцы мои, спасли ли их, спасли ли Гозан, и Хоран, и Рецев, и сынов Едена, что в Телассаре?

13 Где царь Емафа, и царь Арпада, и царь города Сепарваима, Ены и Иввы?

14 И взял Езекия письмо из руки послов, и прочитал его, и вошел в дом Иеговы, и распростер его Езекия пред Иеговою.

15 И молился Езекия Иегове, и говорил:

16 Иегова воинств, Боже Израилев, восседящий на Херувимах! Ты един Бог всех царств земли; Ты сотворил небо и землю.

17 Иегова! приклони ухо Твое, и услыши! Иегова! открой очи Твои, и воззри, и услыши все слова Санхерива, какие послал он, чтобы хулить Бога живого,

18 О, Иегова! справедливо, что цари ассирийские опустошили все оные земли и землю свою,

19 И бросили богов их в огонь. Поелику это были не боги, а изделие рук человеческих, дерево и камень, то они и истребили их.

20 И ныне Иегова, Бог наш, спаси нас от руки его; и узнают все царства земли, что Ты Иегова, и Един Ты.

21 И послал Исаия, сын Амосов, к Езекии сказать: так говорит Иегова Бог Израилев; ты молился Мне о Санхериве, царе ассирийском.

22 Вот слово, которое Иегова изрек на него: презрит тебя, посмеется над тобою девствующая дщерь Сиона, покачает вслед тебе головою дщерь Иерусалима.

23 Кого ты хулил и злословил? и на кого возвысил голос, и поднимаешь высоко брови твои? на Святого Израилева!

24 Ты чрез рабов твоих порицал Господа, и сказал: `с множеством колесниц моих я взошел на высоту гор, на ребра Ливана; и срубил рослые кедры его, и избранные ели его, и пришел к самой вершине высоты его, в рощу сада его.

25 Я копал земли разные и пил разные воды; и ступнями ног моих иссушу все реки египетские`.

26 Разве не слышал ты, что это Я сделал издавна, и Я предначертал еще в древние дни, а ныне исполнил то, чтоб ты крепкие города опустошил и превратил в развалившиеся груды камней.

27 Оттого жители их маломощны, трепещут, и остаются в стыде; сделались как трава на поле, как нежная зелень, как порост на кровлях, и как хлеба, погоревшие прежде достижения зрелости.

28 Сядешь ли ты, выйдешь ли ты, входишь ли ты, Я знаю все, знаю и дерзость Твою против Меня.

29 Поелику дерзость твоя против Меня и гордость твоя дошла до ушей Моих: то вот, Я вложу кольцо Мое в ноздри твои, и удила Мои в рот твой, и возвращу тебя по той же дороге, по которой ты и пришел.

30 А тебе, народ Мой, вот знамение: в сей год ешь самородное от падалицы, и на другой год опять что родится от падалицы; а на третий год сейте, и жните, и садите виноградники, и ешьте плоды от них.

31 И спасенное в доме Иудином, оставшееся, пустит корень внизу и плод принесет вверху.

32 Ибо из Иерусалима произойдет остаток, и спасенное от горы Сиона. {Иудейский народ не может быть уничтожен; Иерусалиму надлежит произвести тот священный остаток, в котором не только племя Авраамово, но и все человечество сохранится для вечной жизни в Царствии Божием. Пророчество о Мессии и Его временах.} Ревность Иеговы воинств соделает это.

33 Посему так говорит Иегова о царе ассирийском: `не войдет он в сей город, и не бросит туда стрелы, и не подступит, держа щит перед ним, и не обведет его валом.

34 Тою же дорогою, по которой пришел, возвратится, а в город сей не войдет, говорит Иегова.

35 И защищаю город сей, чтобы спасти его, ради Меня, и ради Давида, раба Моего`.

36 И вышел ангел Иеговы, и поразил в стане ассирийском сто восемьдесят пять тысяч людей; и встали поутру, и вот, все они мертвые трупы.

37 И снял стан, и пошел, и возвратился Санхерив царь ассирийский, и жил в Ниневии.

38 И когда он однажды поклонялся в доме Нисроха, бога своего, Адрамелех и Шар-Эцер, сыновья его, убили его мечем, а сами убежали в землю араратскую; и сделался сын его Есар-гаддон царем вместо его.

Iсая

Розділ 37

1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то розде́р свої ша́ти та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому,

2 І послав він Еліякима, керівника́ пала́ти, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Іса́ї, Амосового сина.

3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та наруги! Бо підійшли́ діти аж до виходу утро́би, та немає сили породи́ти!

4 Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесе́ш молитву за решту, що ще знахо́диться“.

5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

6 І сказав їм Іса́я „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя.

7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і ве́рнеться до свого кра́ю. І Я вражу́ його́ мечем у його кра́ї!“

8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

9 I він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Він вийшов воювати з тобою!“ І почув вій, і послав послів до Єзекії, говорячи:

10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зво́дить тебе Бог твій, на Якого ти наді́єшся, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.

11 Ось ти чув, що́ зробили асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?

12 Чи їх урятували боги тих наро́дів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

13 Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“

14 І взяв Єзекі́я ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одно́го листа перед Господнім лицем.

15 І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи:

16 „Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створи́в небеса́ та землю!

17 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова́ Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога.

18 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили всі народи та їхні краї.

19 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

20 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“

21 І послав Іса́я, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що́ ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

22 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!

23 Кого лаяв ти та обража́в, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!

24 Через рабів своїх Господа ти обража́в та казав: Із бе́зліччю своїх колесниць я вийшов на го́ри високі, на бо́ки Лівану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і зберу́сь на вершо́к його височини́, — в гущину́ його са́ду,

25 я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги́ повису́шую я всі єгипетські рі́ки!

26 Хіба ти не чув, що відда́вна зробив Я оце, що за днів старода́вніх Я це був створив? Тепер же спрова́див Я це, що ти нищиш міста́ поукріплювані, на купу румо́вищ обе́ртаєш їх.

27 А ме́шканці їхні — безсилі, настра́шені та побенте́жені, вони стали, як зі́лля оте польове́, мов трава зелені́юча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло.

28 І сиді́ння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Ме́не обу́рення.

29 За твоє проти Ме́не обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до вух Моїх, то на ні́здрі твої Я сере́жку приві́шу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!

30 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід.

31 А врято́ване Юдиного дому, що лишилося, пу́стить корі́ння додо́лу, і свого плода́ дасть уго́ру.

32 Бо з Єрусалиму ви́йде позостале, а рештки — з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це.

33 Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста цього́, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле.

34 Якою дорогою при́йде, то нею й пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, — говорить Господь!

35 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!“

36 І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось — усі тіла́ ме́ртві.

37 А Санхері́в, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневі́ї.

38 І сталося, коли він молився в домі Нісхора, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до кра́ю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

Книга пророка Исаии

Глава 37

Iсая

Розділ 37

1 Когда царь Езекия услышал, тогда разодрал одежды свои и покрылся власяницею, и пошел в дом Иеговы.

1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то розде́р свої ша́ти та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому,

2 А Елиакима начальника при дворце, и Севну государственного тайнописца, и старших священников, одетых во власяницы, послал к пророку Исаии, сыну Амосову.

2 І послав він Еліякима, керівника́ пала́ти, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Іса́ї, Амосового сина.

3 И сказали они ему: так говорит Езекия, день сей есть день печали и наказания, и посмеяния; ибо младенцы готовы выйти из утробы, а силы нет родить. {Вероятно, пословица. Мысли Езекии: `государство находится в величайшей опасности, помощь, чрезвычайная помощь необходимо потребна`.}

3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та наруги! Бо підійшли́ діти аж до виходу утро́би, та немає сили породи́ти!

4 Верно, слышал Иегова, Бог твой, слова Рабсака, которого послал государь его, царь ассирийский, хулить Бога живого, и поносить словами, какие слышал Иегова, Бог твой. Итак, вознеси молитву за остаток народа, сколько его найдется.

4 Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесе́ш молитву за решту, що ще знахо́диться“.

5 Когда пришли таким образом служители царя Езекии к Исаии,

5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

6 Тогда Исаия сказал им: сие скажите вашему государю: так Иегова говорит: не бойся слов, которые слышал ты, которыми отроки царя ассирийского поносили Меня.

6 І сказав їм Іса́я „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя.

7 Вот, Я пошлю на него духа, и он услышит весть, и возвратится в землю свою, и поражу его мечем в земле его. -

7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і ве́рнеться до свого кра́ю. І Я вражу́ його́ мечем у його кра́ї!“

8 И возвратился Рабсак, и нашел царя ассирийского при осаде Ливны; ибо слышал, что он отошел от Лахаса.

8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

9 И пришла к нему весть о Фиргаке, царе эфиопском, и сказали ему, он идет сразиться с тобою. Услышав сие, он послал послов к Езекии, и сказал:

9 I він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Він вийшов воювати з тобою!“ І почув вій, і послав послів до Єзекії, говорячи:

10 Так скажите Езекии, царю иудейскому: пусть не обманывает тебя Бог твой, на Которого ты надеешься, думая: не будет отдан Иерусалим в руки царя ассирийского.

10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зво́дить тебе Бог твій, на Якого ти наді́єшся, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.

11 Ведь ты слышал, как поступили цари ассирийские со всеми другими землями, положивши на них заклятие; и ты ли будешь избавлен?

11 Ось ти чув, що́ зробили асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?

12 Боги народов, которых разорили отцы мои, спасли ли их, спасли ли Гозан, и Хоран, и Рецев, и сынов Едена, что в Телассаре?

12 Чи їх урятували боги тих наро́дів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

13 Где царь Емафа, и царь Арпада, и царь города Сепарваима, Ены и Иввы?

13 Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“

14 И взял Езекия письмо из руки послов, и прочитал его, и вошел в дом Иеговы, и распростер его Езекия пред Иеговою.

14 І взяв Єзекі́я ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одно́го листа перед Господнім лицем.

15 И молился Езекия Иегове, и говорил:

15 І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи:

16 Иегова воинств, Боже Израилев, восседящий на Херувимах! Ты един Бог всех царств земли; Ты сотворил небо и землю.

16 „Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створи́в небеса́ та землю!

17 Иегова! приклони ухо Твое, и услыши! Иегова! открой очи Твои, и воззри, и услыши все слова Санхерива, какие послал он, чтобы хулить Бога живого,

17 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова́ Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога.

18 О, Иегова! справедливо, что цари ассирийские опустошили все оные земли и землю свою,

18 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили всі народи та їхні краї.

19 И бросили богов их в огонь. Поелику это были не боги, а изделие рук человеческих, дерево и камень, то они и истребили их.

19 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

20 И ныне Иегова, Бог наш, спаси нас от руки его; и узнают все царства земли, что Ты Иегова, и Един Ты.

20 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“

21 И послал Исаия, сын Амосов, к Езекии сказать: так говорит Иегова Бог Израилев; ты молился Мне о Санхериве, царе ассирийском.

21 І послав Іса́я, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що́ ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

22 Вот слово, которое Иегова изрек на него: презрит тебя, посмеется над тобою девствующая дщерь Сиона, покачает вслед тебе головою дщерь Иерусалима.

22 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!

23 Кого ты хулил и злословил? и на кого возвысил голос, и поднимаешь высоко брови твои? на Святого Израилева!

23 Кого лаяв ти та обража́в, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!

24 Ты чрез рабов твоих порицал Господа, и сказал: `с множеством колесниц моих я взошел на высоту гор, на ребра Ливана; и срубил рослые кедры его, и избранные ели его, и пришел к самой вершине высоты его, в рощу сада его.

24 Через рабів своїх Господа ти обража́в та казав: Із бе́зліччю своїх колесниць я вийшов на го́ри високі, на бо́ки Лівану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і зберу́сь на вершо́к його височини́, — в гущину́ його са́ду,

25 Я копал земли разные и пил разные воды; и ступнями ног моих иссушу все реки египетские`.

25 я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги́ повису́шую я всі єгипетські рі́ки!

26 Разве не слышал ты, что это Я сделал издавна, и Я предначертал еще в древние дни, а ныне исполнил то, чтоб ты крепкие города опустошил и превратил в развалившиеся груды камней.

26 Хіба ти не чув, що відда́вна зробив Я оце, що за днів старода́вніх Я це був створив? Тепер же спрова́див Я це, що ти нищиш міста́ поукріплювані, на купу румо́вищ обе́ртаєш їх.

27 Оттого жители их маломощны, трепещут, и остаются в стыде; сделались как трава на поле, как нежная зелень, как порост на кровлях, и как хлеба, погоревшие прежде достижения зрелости.

27 А ме́шканці їхні — безсилі, настра́шені та побенте́жені, вони стали, як зі́лля оте польове́, мов трава зелені́юча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло.

28 Сядешь ли ты, выйдешь ли ты, входишь ли ты, Я знаю все, знаю и дерзость Твою против Меня.

28 І сиді́ння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Ме́не обу́рення.

29 Поелику дерзость твоя против Меня и гордость твоя дошла до ушей Моих: то вот, Я вложу кольцо Мое в ноздри твои, и удила Мои в рот твой, и возвращу тебя по той же дороге, по которой ты и пришел.

29 За твоє проти Ме́не обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до вух Моїх, то на ні́здрі твої Я сере́жку приві́шу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!

30 А тебе, народ Мой, вот знамение: в сей год ешь самородное от падалицы, и на другой год опять что родится от падалицы; а на третий год сейте, и жните, и садите виноградники, и ешьте плоды от них.

30 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід.

31 И спасенное в доме Иудином, оставшееся, пустит корень внизу и плод принесет вверху.

31 А врято́ване Юдиного дому, що лишилося, пу́стить корі́ння додо́лу, і свого плода́ дасть уго́ру.

32 Ибо из Иерусалима произойдет остаток, и спасенное от горы Сиона. {Иудейский народ не может быть уничтожен; Иерусалиму надлежит произвести тот священный остаток, в котором не только племя Авраамово, но и все человечество сохранится для вечной жизни в Царствии Божием. Пророчество о Мессии и Его временах.} Ревность Иеговы воинств соделает это.

32 Бо з Єрусалиму ви́йде позостале, а рештки — з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це.

33 Посему так говорит Иегова о царе ассирийском: `не войдет он в сей город, и не бросит туда стрелы, и не подступит, держа щит перед ним, и не обведет его валом.

33 Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста цього́, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле.

34 Тою же дорогою, по которой пришел, возвратится, а в город сей не войдет, говорит Иегова.

34 Якою дорогою при́йде, то нею й пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, — говорить Господь!

35 И защищаю город сей, чтобы спасти его, ради Меня, и ради Давида, раба Моего`.

35 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!“

36 И вышел ангел Иеговы, и поразил в стане ассирийском сто восемьдесят пять тысяч людей; и встали поутру, и вот, все они мертвые трупы.

36 І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось — усі тіла́ ме́ртві.

37 И снял стан, и пошел, и возвратился Санхерив царь ассирийский, и жил в Ниневии.

37 А Санхері́в, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневі́ї.

38 И когда он однажды поклонялся в доме Нисроха, бога своего, Адрамелех и Шар-Эцер, сыновья его, убили его мечем, а сами убежали в землю араратскую; и сделался сын его Есар-гаддон царем вместо его.

38 І сталося, коли він молився в домі Нісхора, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до кра́ю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

1.0x