PsalmsPsalm 77 |
|
1 I CRIED to God with my voice, and he heard me; I have lifted up my voice to him, and he answered me. |
|
2 In the day of my trouble I sought the LORD; my torment continued through the night, and ceased not; there was no comforter for my soul. |
|
3 When I remembered, O God, I was troubled; I meditated, and my spirit was overwhelmed. |
|
4 My eyes are dazed; I am dumb so that I cannot speak. |
|
5 I have considered the days of old; I am mindful of the years of ancient times. |
|
6 I meditated far into the night; I communed with mine own heart; I have examined my soul and said, |
|
7 Has the LORD forsaken me for ever? and will he be favorable no more? |
|
8 Is his mercy gone for ever? does his promise fail for evermore? |
|
9 Has God forgotten to be gracious? has he in anger shut up his tender mercies? |
|
10 And I said, This is my infirmity; it is another visitation of the power of the most High. |
|
11 I will remember the works of the LORD; surely I will remember thy wonders of old. |
|
12 I will meditate also of all thy works, and think of thy skillful doings. |
|
13 Thy way, O God, is holy; there is none so great as our God. |
|
14 Thou art the God that doest wonders; thou hast declared thy strength among the people. |
|
15 Thou hast with thine arm saved thy people, the sons of Jacob and Joseph. |
|
16 The waters saw thee, O God, the waters saw thee; they were afraid; the depths also were troubled. |
|
17 The clouds poured out water; the skies sent out a sound; thine arrows also flew around. |
|
18 The voice of thy thunder was in the heavens; the lightnings lightened the world; the earth trembled and shook. |
|
19 Thy way is in the sea, and thy path is in the great waters, but thy footsteps are not seen. |
|
20 Thou didst lead thy people like a flock by the hand of Moses and Aaron. |
ПсалмиПсалом 77 |
|
1 |
|
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю! |
|
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, — |
|
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив! |
|
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх, |
|
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям. |
|
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть. |
|
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний. |
|
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю: |
|
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися, |
|
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав. |
|
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім: |
|
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал; |
|
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч; |
|
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні. |
|
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки. |
|
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього, |
|
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи. |
|
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“ |
|
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“ |
PsalmsPsalm 77 |
ПсалмиПсалом 77 |
|
1 I CRIED to God with my voice, and he heard me; I have lifted up my voice to him, and he answered me. |
1 |
|
2 In the day of my trouble I sought the LORD; my torment continued through the night, and ceased not; there was no comforter for my soul. |
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю! |
|
3 When I remembered, O God, I was troubled; I meditated, and my spirit was overwhelmed. |
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, — |
|
4 My eyes are dazed; I am dumb so that I cannot speak. |
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив! |
|
5 I have considered the days of old; I am mindful of the years of ancient times. |
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх, |
|
6 I meditated far into the night; I communed with mine own heart; I have examined my soul and said, |
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям. |
|
7 Has the LORD forsaken me for ever? and will he be favorable no more? |
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть. |
|
8 Is his mercy gone for ever? does his promise fail for evermore? |
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний. |
|
9 Has God forgotten to be gracious? has he in anger shut up his tender mercies? |
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю: |
|
10 And I said, This is my infirmity; it is another visitation of the power of the most High. |
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися, |
|
11 I will remember the works of the LORD; surely I will remember thy wonders of old. |
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав. |
|
12 I will meditate also of all thy works, and think of thy skillful doings. |
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім: |
|
13 Thy way, O God, is holy; there is none so great as our God. |
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал; |
|
14 Thou art the God that doest wonders; thou hast declared thy strength among the people. |
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч; |
|
15 Thou hast with thine arm saved thy people, the sons of Jacob and Joseph. |
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні. |
|
16 The waters saw thee, O God, the waters saw thee; they were afraid; the depths also were troubled. |
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки. |
|
17 The clouds poured out water; the skies sent out a sound; thine arrows also flew around. |
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього, |
|
18 The voice of thy thunder was in the heavens; the lightnings lightened the world; the earth trembled and shook. |
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи. |
|
19 Thy way is in the sea, and thy path is in the great waters, but thy footsteps are not seen. |
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“ |
|
20 Thou didst lead thy people like a flock by the hand of Moses and Aaron. |
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“ |