Библия - Обещанное Восстановление

Приповiстi

Розділ 6

1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —

2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!

3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,

4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,

5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!

6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:

7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;

8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.

9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?

10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!

12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,

13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,

14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —

15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!

16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:

17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,

18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,

19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!

20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!

21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!

22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!

23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,

24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.

25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —

26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...

27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?

28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?

29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!

30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,

31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!

32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —

33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,

34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:

35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!

Притчи

Глава 6

1 Сын мой, если ты поручился за друга своего, если дал чужому руку завета,

2 То ты опутал себя словами уст своих, в петлю поймал себя словами уст своих.

3 Вот же что сделай, сын мой, и спасайся, - когда ты попал в руки ближнего твоего: поди, пади к ногам и понуждай ближнего твоего.

4 Не давай сна глазам твоим, и веждям твоим дремания.

5 Спасайся, как серна из руки, и как птица из руки птицелова.

6 Поди к муравью, ленивец, посмотри на пути его, и будь мудр.

7 Он, у которого нет ни судьи, ни приставника, ни повелителя,

8 Летом заготовляет хлеб себе, собирает во время жатвы корм себе.

9 Долго ли ты, ленивец, будешь лежать? Когда востанешь от сна своего?

10 Немного поспишь, немного подремлешь, немного полежишь, сложив руки;

11 И придет бедность твоя, как наездник, и нищета твоя, как муж со щитом.

12 Человек негодный, человек пустой ходит в лживости уст,

13 Мигает глазами своими, говорит ногами своими,

14 Развраты в сердце его; он кует зло во всякое время; производит раздоры.

15 За то внезапно придет гибель его; вдруг сокрушится, и не будет исцеления.

16 Шесть сих вещей ненавидит Иегова, и семь, противных душе Его:

17 Глаза, высоко поднятые, язык лжи, и руки, проливающие невинную кровь,

18 Сердце, в котором куются замыслы беззакония, ноги, поспешающие бежать на злодеяние,

19 Дышущий клеветами, свидетель лжи, и тот, кто производит раздоры между братьями.

20 Храни, сын мой, заповедь отца своего; и не оставляй учения матери своей.

21 Навяжи их на сердце свое навсегда; возложи их на шею свою.

22 Когда ты будешь ходить, она будет водить тебя; когда будешь лежать, она будет стражею над тобою; когда пробудишься, она будет разглагольствовать с тобою.

23 Ибо заповедь есть светильник, и учение - свет, и наставления в образовании суть пути жизни,

24 Чтобы остерегать тебя от худой женщины, от гладкого языка чужой.

25 Не прельщайся в сердце твоем красотою ее, и да не увлечет она тебя ресницами своими.

26 Ибо за жену блудную доведешь себя до куска хлеба, и жена чужая уловит в сеть дорогую душу.

27 Может ли кто положить себе огонь в пазуху так, чтобы не прогорело платье его?

28 Может ли кто ходить по угольям так, чтобы не обожглись ноги его?

29 То же будет с тем, кто ходит к жене ближнего своего; не останется без наказания всяк, кто коснется ее.

30 Не спустят вору, хотя бы он украл что для насыщения души своей, потому что был голоден;

31 Но будучи пойман, он заплатит всемеро, все имение дома своего отдаст.

32 Прелюбодействующий с женщиною лишился сердца; губитель души своей, тот только делает это;

33 Побои и срам найдет, и бесчестие его неизгладимо;

34 Ибо ревность мужа пламенна; и не пощадит он в день мщения,

35 Не уважит никакого окупа; и не захочет, сколь много ни давай подарков.

Приповiстi Розділ 6	Притчи Глава 6
1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —	1 Сын мой, если ты поручился за друга своего, если дал чужому руку завета,
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!	2 То ты опутал себя словами уст своих, в петлю поймал себя словами уст своих.
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,	3 Вот же что сделай, сын мой, и спасайся, - когда ты попал в руки ближнего твоего: поди, пади к ногам и понуждай ближнего твоего.
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,	4 Не давай сна глазам твоим, и веждям твоим дремания.
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!	5 Спасайся, как серна из руки, и как птица из руки птицелова.
6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:	6 Поди к муравью, ленивец, посмотри на пути его, и будь мудр.
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;	7 Он, у которого нет ни судьи, ни приставника, ни повелителя,
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.	8 Летом заготовляет хлеб себе, собирает во время жатвы корм себе.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?	9 Долго ли ты, ленивец, будешь лежать? Когда востанешь от сна своего?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —	10 Немного поспишь, немного подремлешь, немного полежишь, сложив руки;
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!	11 И придет бедность твоя, как наездник, и нищета твоя, как муж со щитом.
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,	12 Человек негодный, человек пустой ходит в лживости уст,
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,	13 Мигает глазами своими, говорит ногами своими,
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —	14 Развраты в сердце его; он кует зло во всякое время; производит раздоры.
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!	15 За то внезапно придет гибель его; вдруг сокрушится, и не будет исцеления.
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:	16 Шесть сих вещей ненавидит Иегова, и семь, противных душе Его:
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,	17 Глаза, высоко поднятые, язык лжи, и руки, проливающие невинную кровь,
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,	18 Сердце, в котором куются замыслы беззакония, ноги, поспешающие бежать на злодеяние,
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!	19 Дышущий клеветами, свидетель лжи, и тот, кто производит раздоры между братьями.
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!	20 Храни, сын мой, заповедь отца своего; и не оставляй учения матери своей.
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!	21 Навяжи их на сердце свое навсегда; возложи их на шею свою.
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!	22 Когда ты будешь ходить, она будет водить тебя; когда будешь лежать, она будет стражею над тобою; когда пробудишься, она будет разглагольствовать с тобою.
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,	23 Ибо заповедь есть светильник, и учение - свет, и наставления в образовании суть пути жизни,
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.	24 Чтобы остерегать тебя от худой женщины, от гладкого языка чужой.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —	25 Не прельщайся в сердце твоем красотою ее, и да не увлечет она тебя ресницами своими.
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...	26 Ибо за жену блудную доведешь себя до куска хлеба, и жена чужая уловит в сеть дорогую душу.
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?	27 Может ли кто положить себе огонь в пазуху так, чтобы не прогорело платье его?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?	28 Может ли кто ходить по угольям так, чтобы не обожглись ноги его?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!	29 То же будет с тем, кто ходит к жене ближнего своего; не останется без наказания всяк, кто коснется ее.
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,	30 Не спустят вору, хотя бы он украл что для насыщения души своей, потому что был голоден;
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!	31 Но будучи пойман, он заплатит всемеро, все имение дома своего отдаст.
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —	32 Прелюбодействующий с женщиною лишился сердца; губитель души своей, тот только делает это;
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,	33 Побои и срам найдет, и бесчестие его неизгладимо;
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:	34 Ибо ревность мужа пламенна; и не пощадит он в день мщения,
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!	35 Не уважит никакого окупа; и не захочет, сколь много ни давай подарков.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Приповiстi

Розділ 6

Притчи

Глава 6

Приповiстi

Розділ 6

Притчи

Глава 6

Старий завіт

Новий завіт

Приповiстi

Розділ 6

Притчи

Глава 6

Приповiстi

Розділ 6

Притчи

Глава 6

Старий
завіт

Новий
завіт