ПриповiстiРозділ 14 |
|
1 |
|
2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним. |
|
3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть. |
|
4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́. |
|
5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду. |
|
6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного. |
|
7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив. |
|
8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на. |
|
9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання. |
|
10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший. |
|
11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне. |
|
12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти. |
|
13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток. |
|
14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх. |
|
15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої. |
|
16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий. |
|
17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена. |
|
18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються. |
|
19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного. |
|
20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні. |
|
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний. |
|
22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́. |
|
23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́. |
|
24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та. |
|
25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить. |
|
26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм. |
|
27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти. |
|
28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря. |
|
29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту. |
|
30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й. |
|
31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його. |
|
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй. |
|
33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться. |
|
34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів. |
|
35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його. |
Книга ПритчейГлава 14 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
ПриповiстiРозділ 14 |
Книга ПритчейГлава 14 |
|
1 |
1 |
|
2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним. |
2 |
|
3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть. |
3 |
|
4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́. |
4 |
|
5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду. |
5 |
|
6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного. |
6 |
|
7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив. |
7 |
|
8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на. |
8 |
|
9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання. |
9 |
|
10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший. |
10 |
|
11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне. |
11 |
|
12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти. |
12 |
|
13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток. |
13 |
|
14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх. |
14 |
|
15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої. |
15 |
|
16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий. |
16 |
|
17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена. |
17 |
|
18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються. |
18 |
|
19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного. |
19 |
|
20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні. |
20 |
|
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний. |
21 |
|
22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́. |
22 |
|
23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́. |
23 |
|
24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та. |
24 |
|
25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить. |
25 |
|
26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм. |
26 |
|
27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти. |
27 |
|
28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря. |
28 |
|
29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту. |
29 |
|
30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й. |
30 |
|
31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його. |
31 |
|
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй. |
32 |
|
33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться. |
33 |
|
34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів. |
34 |
|
35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його. |
35 |