Книга пророка ИсаииГлава 7 |
|
1 |
|
2 |
|
3 И сказал |
|
4 и скажи |
|
5 Сирия, |
|
6 пойдем |
|
7 Но Господь |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 проси |
|
12 И сказал |
|
13 Тогда сказал |
|
14 Итак Сам Господь |
|
15 Он будет |
|
16 ибо прежде нежели этот младенец |
|
17 Но наведет |
|
18 |
|
19 и прилетят |
|
20 В тот день |
|
21 И будет в тот день: |
|
22 по изобилию |
|
23 И будет в тот день: |
|
24 Со стрелами |
|
25 И ни на одну из гор, |
IсаяРозділ 7 |
|
1 |
|
2 І спові́щено Давидів дім, і сказано: „Став табо́ром Ара́м у землі Єфремовій“. І захиталося серце його й серце наро́ду його, як хитаються лісові́ дере́ва від вітру! |
|
3 І сказав Господь до Ісаї: „Вийди навпроти Ахаза, ти та твій син Шеар-Яшув, до кінця водово́ду горі́шнього ставу, на биту дорогу По́ля-Валю́шників. |
|
4 І скажеш до нього: Стережися й будь спокійний, не бійся, а серце твоє нехай не мякне через два за́лишки тих димля́чих голове́шок, від по́лум'я гніву Реціна й Арама та сина Ремаліїного, |
|
5 за те, що Арам, Єфрем та син Ремаліїн радили проти тебе лихе, говорячи: |
|
6 Ходім на Юдею та її налякаємо, і здобу́демо для себе, і настано́вимо царем серед нього Тавеїлового сина. |
|
7 Так сказав Господь Бог: Цього не станеться й не бу́де! |
|
8 Бо голова Ара́му — Дама́ск, а голова Дамаску — Рецін, та ще шістдеся́т і п'ять літ, — і буде зла́маний Єфрем, так що перестане бути наро́дом! |
|
9 А голова Єфрему — Самарі́я, а голова Самарії — син Ремаліїн. Якщо ви не повірите, то не встоїте́“. |
|
10 |
|
11 „Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди гли́боко до шео́лу, або зійди ви́соко догори́!“ |
|
12 А Ахаз відказав: „Не пожадаю я, і не буду споку́шувати Господа“. |
|
13 І він сказав: „Послухайте, доме Давидів, — чи мало вам труди́ти людей, що тру́дите також Бога мого? |
|
14 Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утро́бі зачне́, і Сина поро́дить, і назве́ш ім'я́ Йому: Еммануї́л. |
|
15 Масло та мед буде Він спожива́ти, аж поки не пізна́є того, як зло відкидати та добро́ вибирати. |
|
16 Бо поки пізна́є Та Дити́на, як зло відкида́ти та добро вибира́ти, буде поки́нена та земля, що ти лякаєшся перед двома́ царями її.“ |
|
17 |
|
18 І станеться в день той, прива́бить Госпо́дь муху, що в кінці рік Єгипту, та бджолу́, що в ассирійському кра́ї, |
|
19 і вони прилетя́ть, та уся́дуться всі по прова́ллях стрімки́х та по щі́линах ске́льних, і в усіх тернови́ннях, та на лу́ках усіх. |
|
20 Дня то́го ого́лить Господь немов бритвою, на́йнятою по тім боці ріки́, — царем асирійським, го́лову та воло́сся ніг, забере також бо́роду. |
|
21 І бу́де дня то́го, що хто прогоду́є корівку та дві штуки худо́би дрібно́ї, |
|
22 то ста́неться, що від многоти́ молока, що надо́їть, спожива́тиме масло, бо масло та мед буде їсти всякий, хто зоста́неться серед землі. |
|
23 І бу́де дня то́го: кожне місце, що в нім буде тисяча лоз винограду на тисячу срі́бла, стане терни́ною та будяко́м! |
|
24 Зо стрі́лами й з луком він бу́де ходи́ти туди́, бо стане терни́ною та будяко́м уся земля. |
|
25 А на всі го́ри, що за́ступом копано їх, ти не зі́йдеш туди, бо будеш боятись терни́ни й будя́ччя, — і стануться місцем вони, куди волів посила́тимуть, і топта́тимуть ві́вці його́. |
Книга пророка ИсаииГлава 7 |
IсаяРозділ 7 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 І спові́щено Давидів дім, і сказано: „Став табо́ром Ара́м у землі Єфремовій“. І захиталося серце його й серце наро́ду його, як хитаються лісові́ дере́ва від вітру! |
|
3 И сказал |
3 І сказав Господь до Ісаї: „Вийди навпроти Ахаза, ти та твій син Шеар-Яшув, до кінця водово́ду горі́шнього ставу, на биту дорогу По́ля-Валю́шників. |
|
4 и скажи |
4 І скажеш до нього: Стережися й будь спокійний, не бійся, а серце твоє нехай не мякне через два за́лишки тих димля́чих голове́шок, від по́лум'я гніву Реціна й Арама та сина Ремаліїного, |
|
5 Сирия, |
5 за те, що Арам, Єфрем та син Ремаліїн радили проти тебе лихе, говорячи: |
|
6 пойдем |
6 Ходім на Юдею та її налякаємо, і здобу́демо для себе, і настано́вимо царем серед нього Тавеїлового сина. |
|
7 Но Господь |
7 Так сказав Господь Бог: Цього не станеться й не бу́де! |
|
8 |
8 Бо голова Ара́му — Дама́ск, а голова Дамаску — Рецін, та ще шістдеся́т і п'ять літ, — і буде зла́маний Єфрем, так що перестане бути наро́дом! |
|
9 |
9 А голова Єфрему — Самарі́я, а голова Самарії — син Ремаліїн. Якщо ви не повірите, то не встоїте́“. |
|
10 |
10 |
|
11 проси |
11 „Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди гли́боко до шео́лу, або зійди ви́соко догори́!“ |
|
12 И сказал |
12 А Ахаз відказав: „Не пожадаю я, і не буду споку́шувати Господа“. |
|
13 Тогда сказал |
13 І він сказав: „Послухайте, доме Давидів, — чи мало вам труди́ти людей, що тру́дите також Бога мого? |
|
14 Итак Сам Господь |
14 Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утро́бі зачне́, і Сина поро́дить, і назве́ш ім'я́ Йому: Еммануї́л. |
|
15 Он будет |
15 Масло та мед буде Він спожива́ти, аж поки не пізна́є того, як зло відкидати та добро́ вибирати. |
|
16 ибо прежде нежели этот младенец |
16 Бо поки пізна́є Та Дити́на, як зло відкида́ти та добро вибира́ти, буде поки́нена та земля, що ти лякаєшся перед двома́ царями її.“ |
|
17 Но наведет |
17 |
|
18 |
18 І станеться в день той, прива́бить Госпо́дь муху, що в кінці рік Єгипту, та бджолу́, що в ассирійському кра́ї, |
|
19 и прилетят |
19 і вони прилетя́ть, та уся́дуться всі по прова́ллях стрімки́х та по щі́линах ске́льних, і в усіх тернови́ннях, та на лу́ках усіх. |
|
20 В тот день |
20 Дня то́го ого́лить Господь немов бритвою, на́йнятою по тім боці ріки́, — царем асирійським, го́лову та воло́сся ніг, забере також бо́роду. |
|
21 И будет в тот день: |
21 І бу́де дня то́го, що хто прогоду́є корівку та дві штуки худо́би дрібно́ї, |
|
22 по изобилию |
22 то ста́неться, що від многоти́ молока, що надо́їть, спожива́тиме масло, бо масло та мед буде їсти всякий, хто зоста́неться серед землі. |
|
23 И будет в тот день: |
23 І бу́де дня то́го: кожне місце, що в нім буде тисяча лоз винограду на тисячу срі́бла, стане терни́ною та будяко́м! |
|
24 Со стрелами |
24 Зо стрі́лами й з луком він бу́де ходи́ти туди́, бо стане терни́ною та будяко́м уся земля. |
|
25 И ни на одну из гор, |
25 А на всі го́ри, що за́ступом копано їх, ти не зі́йдеш туди, бо будеш боятись терни́ни й будя́ччя, — і стануться місцем вони, куди волів посила́тимуть, і топта́тимуть ві́вці його́. |