RomansChapter 9 |
|
1 I TELL the truth through Christ, and I do not lie, my conscience also bears me witness through the Holy Spirit, |
|
2 That I am exceedingly sorrowful, and the pain which is in my heart never ceases. |
|
3 For I have prayed that I myself might be accursed because of Christ for the sake of my brethren and my kinsmen according to the flesh, |
|
4 Who are Israelites; to whom belongs the adoption, and the glory, and the covenants and the law, and the rituals therein, and the promises; |
|
5 Whose are the fathers, from among whom Christ appeared in the flesh, who is God over all, to whom are due praises and thanksgiving, for ever and ever. Amen. |
|
6 It is not as though the word of God had actually failed. For all those who belong to Israel are not Israelites: |
|
7 Neither, because they are of the seed of Abraham are they all his children: for it was said, In Isaac shall your seed be called. |
|
8 That is, it is not the children of the flesh who are the children of God; but the children of the promise who are reckoned as descendants. |
|
9 For this is the word of promise, I will come at this season, and Sarah shall have a son. |
|
10 And not only this; but Rebecca also, even though she had relations with one only, our father Isaac; |
|
11 Before her children were born, or had done good or evil, the choice of God was made known in advance; that it might stand, not by means of works, but through him who made the choice. |
|
12 For it was said, The elder shall be the servant of the younger. |
|
13 As it is written, Jacob have I loved but Esau have I hated. |
|
14 What shall we say then? Is there injustice with God? Far be it. |
|
15 For he said to Moses also, I will have mercy on him whom I love, and I will have compassion on him whom I favor. |
|
16 Therefore, it is not within reach of him who wishes, nor within the reach of him who runs, but it is within the reach of the merciful God. |
|
17 For in the scripture, he said to Pharaoh, It was for this purpose that I have appointed you, that I might shew my power in you, so that my name might be preached throughout all the earth. |
|
18 Thus he has mercy on whom he pleases, and he hardens whom he pleases. |
|
19 Perhaps you will say, Why then does he yet find fault? For who can resist his will? |
|
20 However, O man, who are you to question God? Shall the thing formed say to him who formed it, Why have you made me like this? |
|
21 Does not the potter have power over his clay, to make out of the same lump vessels, one to be formed and the other for service? |
|
22 Now then, if God wanted to shew his anger, and make his power known, would he not then, after the abundance of his patience, bring wrath upon the vessels of wrath which were ready for destruction? |
|
23 But he poured his mercy upon the favored vessels, which were prepared for the glory of God. |
|
24 Namely, ourselves, the called ones, not of the Jews only, but also of the Gentiles. |
|
25 As he said also in Hosea, I will call them my people, who were not my own people; and her beloved, who was not beloved. |
|
26 And it shall come to pass, that in the place where it was said you are not my people; there shall they be called the children of the living God. |
|
27 Isaiah also preached concerning the children of Israel: Though the number of children of Israel should be as the sand of the sea, only a remnant shall be saved. |
|
28 For whatever the LORD has determined and decreed, he shall bring to pass upon the earth. |
|
29 Just as Isaiah had said before, If the LORD of Hosts had not increased the remnant, we should have been like Sod'om, and should have resembled Go-mor'rah. |
|
30 What shall we say then? That the Gentiles who followed not after righteousness have attained to righteousness; that is, the righteousness which is the result of faith. |
|
31 But Israel, who followed after the law of righteousness, has not attained to the law of righteousness. |
|
32 Why? Because it was not sought by faith, but by the works of the law. So they stumbled at that stumbling-stone. |
|
33 As it is written, Behold, the prophet I give to Zion becomes a stumblingstone, and rock of offence: but whoever believes on him shall not be ashamed. |
До римлянРозділ 9 |
|
1 |
|
2 що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого! |
|
3 Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом; |
|
4 вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці, |
|
5 що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь. |
|
6 |
|
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“. |
|
8 Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння. |
|
9 А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“. |
|
10 І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака, |
|
11 бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні |
|
12 не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“, |
|
13 як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“. |
|
14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні! |
|
15 Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“. |
|
16 Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. |
|
17 Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“. |
|
18 Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує. |
|
19 А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“ |
|
20 Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так? |
|
21 Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть? |
|
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль, |
|
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу, |
|
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган. |
|
25 Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою, |
|
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“ |
|
27 А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться, |
|
28 бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“ |
|
29 І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“ |
|
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, |
|
31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. |
|
32 Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння, |
|
33 як написано: „Ось Я кладу́ на Сіоні камінь спотика́ння та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоро́миться!“ |
RomansChapter 9 |
До римлянРозділ 9 |
|
1 I TELL the truth through Christ, and I do not lie, my conscience also bears me witness through the Holy Spirit, |
1 |
|
2 That I am exceedingly sorrowful, and the pain which is in my heart never ceases. |
2 що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого! |
|
3 For I have prayed that I myself might be accursed because of Christ for the sake of my brethren and my kinsmen according to the flesh, |
3 Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом; |
|
4 Who are Israelites; to whom belongs the adoption, and the glory, and the covenants and the law, and the rituals therein, and the promises; |
4 вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці, |
|
5 Whose are the fathers, from among whom Christ appeared in the flesh, who is God over all, to whom are due praises and thanksgiving, for ever and ever. Amen. |
5 що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь. |
|
6 It is not as though the word of God had actually failed. For all those who belong to Israel are not Israelites: |
6 |
|
7 Neither, because they are of the seed of Abraham are they all his children: for it was said, In Isaac shall your seed be called. |
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“. |
|
8 That is, it is not the children of the flesh who are the children of God; but the children of the promise who are reckoned as descendants. |
8 Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння. |
|
9 For this is the word of promise, I will come at this season, and Sarah shall have a son. |
9 А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“. |
|
10 And not only this; but Rebecca also, even though she had relations with one only, our father Isaac; |
10 І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака, |
|
11 Before her children were born, or had done good or evil, the choice of God was made known in advance; that it might stand, not by means of works, but through him who made the choice. |
11 бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні |
|
12 For it was said, The elder shall be the servant of the younger. |
12 не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“, |
|
13 As it is written, Jacob have I loved but Esau have I hated. |
13 як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“. |
|
14 What shall we say then? Is there injustice with God? Far be it. |
14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні! |
|
15 For he said to Moses also, I will have mercy on him whom I love, and I will have compassion on him whom I favor. |
15 Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“. |
|
16 Therefore, it is not within reach of him who wishes, nor within the reach of him who runs, but it is within the reach of the merciful God. |
16 Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. |
|
17 For in the scripture, he said to Pharaoh, It was for this purpose that I have appointed you, that I might shew my power in you, so that my name might be preached throughout all the earth. |
17 Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“. |
|
18 Thus he has mercy on whom he pleases, and he hardens whom he pleases. |
18 Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує. |
|
19 Perhaps you will say, Why then does he yet find fault? For who can resist his will? |
19 А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“ |
|
20 However, O man, who are you to question God? Shall the thing formed say to him who formed it, Why have you made me like this? |
20 Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так? |
|
21 Does not the potter have power over his clay, to make out of the same lump vessels, one to be formed and the other for service? |
21 Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть? |
|
22 Now then, if God wanted to shew his anger, and make his power known, would he not then, after the abundance of his patience, bring wrath upon the vessels of wrath which were ready for destruction? |
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль, |
|
23 But he poured his mercy upon the favored vessels, which were prepared for the glory of God. |
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу, |
|
24 Namely, ourselves, the called ones, not of the Jews only, but also of the Gentiles. |
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган. |
|
25 As he said also in Hosea, I will call them my people, who were not my own people; and her beloved, who was not beloved. |
25 Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою, |
|
26 And it shall come to pass, that in the place where it was said you are not my people; there shall they be called the children of the living God. |
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“ |
|
27 Isaiah also preached concerning the children of Israel: Though the number of children of Israel should be as the sand of the sea, only a remnant shall be saved. |
27 А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться, |
|
28 For whatever the LORD has determined and decreed, he shall bring to pass upon the earth. |
28 бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“ |
|
29 Just as Isaiah had said before, If the LORD of Hosts had not increased the remnant, we should have been like Sod'om, and should have resembled Go-mor'rah. |
29 І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“ |
|
30 What shall we say then? That the Gentiles who followed not after righteousness have attained to righteousness; that is, the righteousness which is the result of faith. |
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, |
|
31 But Israel, who followed after the law of righteousness, has not attained to the law of righteousness. |
31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. |
|
32 Why? Because it was not sought by faith, but by the works of the law. So they stumbled at that stumbling-stone. |
32 Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння, |
|
33 As it is written, Behold, the prophet I give to Zion becomes a stumblingstone, and rock of offence: but whoever believes on him shall not be ashamed. |
33 як написано: „Ось Я кладу́ на Сіоні камінь спотика́ння та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоро́миться!“ |