ПриповiстiРозділ 31 |
|
1 |
|
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх? |
|
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів! |
|
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м, |
|
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва! |
|
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим: |
|
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме! |
|
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним. |
|
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного. |
|
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел: |
|
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку! |
|
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя. |
|
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками. |
|
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій. |
|
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм. |
|
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградника. |
|
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої. |
|
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі. |
|
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають. |
|
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного. |
|
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім. |
|
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її. |
|
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю. |
|
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́. |
|
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня. |
|
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́. |
|
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть. |
|
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її: |
|
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“ |
|
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена! |
|
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“ |
Книга ПритчейГлава 31 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
ПриповiстiРозділ 31 |
Книга ПритчейГлава 31 |
|
1 |
1 |
|
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх? |
2 |
|
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів! |
3 |
|
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м, |
4 |
|
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва! |
5 |
|
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим: |
6 |
|
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме! |
7 |
|
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним. |
8 |
|
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного. |
9 |
|
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел: |
10 |
|
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку! |
11 |
|
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя. |
12 |
|
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками. |
13 |
|
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій. |
14 |
|
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм. |
15 |
|
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградника. |
16 |
|
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої. |
17 |
|
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі. |
18 |
|
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають. |
19 |
|
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного. |
20 |
|
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім. |
21 |
|
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її. |
22 |
|
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю. |
23 |
|
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́. |
24 |
|
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня. |
25 |
|
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́. |
26 |
|
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть. |
27 |
|
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її: |
28 |
|
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“ |
29 |
|
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена! |
30 |
|
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“ |
31 |