Библия - Обещанное Восстановление

Приповiстi

Розділ 31

1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:

2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?

3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!

4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,

5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!

6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:

7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!

8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.

9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.

10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:

11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!

12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.

13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.

14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.

15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.

16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградника.

17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.

18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.

19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.

20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.

21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.

22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.

23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.

24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.

25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.

26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.

27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.

28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:

29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“

30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!

31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“

Притчи

Глава 31

1 Слова Лемуила, царя. Бремя учения, которым образовала его мать его.

2 Что, сын мой? и что, сын чрева моего? И что, сын обетов моих?

3 Не предавай женам силы своей, и путей твоих тому, что губит царей.

4 Не царям, Лемуил, не царям пить вино, и не владыкам говорить: `где сикера?`

5 Чтобы, напившись, он не забыл закона, и не превратил суда всех сынов бедности.

6 Отдайте сикеру погибающему, и вино огорченным душам.

7 Пусть он выпьет, и забудет бедность свою; и страдания своего уже не помнит.

8 Открывай уста свои в пользу безгласного, для заступления всех оставленных сынов.

9 Открывай уста свои для праведного суда, и защищай гонимого и бедного.

10 Кто найдет добрую жену? И цена ее гораздо выше жемчугов.

11 Сердце мужа ее доверяет ей, и не остается без возмездия.

12 Она платит ему добром, а не злом, во все дни жизни своей.

13 Приготовляет волну и лен, и работает своими рачительными руками.

14 Она как купеческие корабли, издалека добывает хлеб себе.

15 И встает еще ночью, и раздает пищу дому своему, и урочное служанкам своим.

16 Задумает о поле, и получает его. От плодов рук своих разведет виноградник.

17 Чресла свои она препоясала крепостью, и мышцы свои соделала твердыми.

18 Чувствует, что выгоден промысл ее; не угасает ночью светильник ее,

19 Руки свои простирает к прялке, и персты ее берутся за веретено.

20 Длань свою открывает бедному, и руку свою подает нищему.

21 Не боится снега для дома своего, потому что весь дом ее одет в червленную ткань.

22 Она наделала себе ковров; одежда у нее - виссон и пурпур.

23 Муж ее известен у врат суда, где он сидит со старейшинами земли.

24 Она делает полотно и продает. И поясы отдает Финикийскому купцу.

25 Прочна и красива одежда ее; и она смеется будущему дню.

26 Уста свои открывает с мудростью, и на языке ее наставление кротости.

27 Наблюдает за течением дел в доме своем, и не ест хлеба лености.

28 Встают дети ее, и ублажают ее, - муж ее, и восхваляет ее.

29 `Многие дщери хорошо поступают, но ты превзошла всех их`.

30 Красота - обман, и пригожство - суета; жена, имеющая страх Иеговы, она достойна всякой хвалы.

31 Воздайте ей плодом рук ее; и да восхвалят ее у врат дела ее.

Приповiстi Розділ 31	Притчи Глава 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:	1 Слова Лемуила, царя. Бремя учения, которым образовала его мать его.
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?	2 Что, сын мой? и что, сын чрева моего? И что, сын обетов моих?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!	3 Не предавай женам силы своей, и путей твоих тому, что губит царей.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,	4 Не царям, Лемуил, не царям пить вино, и не владыкам говорить: `где сикера?`
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!	5 Чтобы, напившись, он не забыл закона, и не превратил суда всех сынов бедности.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:	6 Отдайте сикеру погибающему, и вино огорченным душам.
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!	7 Пусть он выпьет, и забудет бедность свою; и страдания своего уже не помнит.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.	8 Открывай уста свои в пользу безгласного, для заступления всех оставленных сынов.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.	9 Открывай уста свои для праведного суда, и защищай гонимого и бедного.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:	10 Кто найдет добрую жену? И цена ее гораздо выше жемчугов.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!	11 Сердце мужа ее доверяет ей, и не остается без возмездия.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.	12 Она платит ему добром, а не злом, во все дни жизни своей.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.	13 Приготовляет волну и лен, и работает своими рачительными руками.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.	14 Она как купеческие корабли, издалека добывает хлеб себе.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.	15 И встает еще ночью, и раздает пищу дому своему, и урочное служанкам своим.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградника.	16 Задумает о поле, и получает его. От плодов рук своих разведет виноградник.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.	17 Чресла свои она препоясала крепостью, и мышцы свои соделала твердыми.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.	18 Чувствует, что выгоден промысл ее; не угасает ночью светильник ее,
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.	19 Руки свои простирает к прялке, и персты ее берутся за веретено.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.	20 Длань свою открывает бедному, и руку свою подает нищему.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.	21 Не боится снега для дома своего, потому что весь дом ее одет в червленную ткань.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.	22 Она наделала себе ковров; одежда у нее - виссон и пурпур.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.	23 Муж ее известен у врат суда, где он сидит со старейшинами земли.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.	24 Она делает полотно и продает. И поясы отдает Финикийскому купцу.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.	25 Прочна и красива одежда ее; и она смеется будущему дню.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.	26 Уста свои открывает с мудростью, и на языке ее наставление кротости.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.	27 Наблюдает за течением дел в доме своем, и не ест хлеба лености.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:	28 Встают дети ее, и ублажают ее, - муж ее, и восхваляет ее.
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“	29 `Многие дщери хорошо поступают, но ты превзошла всех их`.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!	30 Красота - обман, и пригожство - суета; жена, имеющая страх Иеговы, она достойна всякой хвалы.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“	31 Воздайте ей плодом рук ее; и да восхвалят ее у врат дела ее.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Приповiстi

Розділ 31

Притчи

Глава 31

Приповiстi

Розділ 31

Притчи

Глава 31

Старий завіт

Новий завіт

Приповiстi

Розділ 31

Притчи

Глава 31

Приповiстi

Розділ 31

Притчи

Глава 31

Старий
завіт

Новий
завіт